Арбітражні рішення. Виконання рішень

Розглянувши спір, арбітраж виносить рішення, яким вирішується справа по суті.

Арбітражне рішення є остаточним. Воно виноситься в письмовій формі та підписується одноособовим арбітром або арбітрами. При колегіальному арбітражному розгляді достатньо наявності підписів більшості членів арбітражу за умови пояснення причини відсутності інших підписів. В арбітражному рішенні повинні бути вказані мотиви, на котрих воно ґрунтується, висновок про задоволення або відхилення позовних вимог, сума арбітражного збору та витрат по справі, їх розподіл між сторонами, дата і місце арбітражу. Після винесення арбітражного рішення кожній стороні повинна бути надана його копія, підписана арбітрами.

В національному законодавстві можуть бути передбачені різні форми оскарження рішення (заява про скасування, апеляція та ін.). типовий закон ЮНСІТРАЛ передбачає можливість скасування арбітражного рішення шляхом оскарження. Оскарження в суді арбітражного рішення може бути здійснено тільки шляхом передачі клопотання про скасування, зокрема у тому випадку, коли сторона, яка заявляє клопотання, надасть докази того, що одна з сторін в арбітражній угоді була в будь-якій мірі недієздатною; якщо ця угода недійсна за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а за відсутністю такої вказівки – за законом країни суду; якщо сторона не була належним чином повідомлена про призначення арбітра або про арбітражний розгляд або з інших причин не могла надати свої пояснення, або рішення винесено по спору, не передбаченому чи не підлягаючому умовам арбітражної угоди, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди; якщо склад арбітражного суду або арбітражна процедура не відповідали угоді сторін і т. ін. Рішення може бути оскаржене і в тому випадку, коли суд визначить, що об’єкт спору не може бути предметом арбітражного розгляду за законами даної держави або арбітражне рішення суперечить публічному порядку даної держави.

Рішення арбітражу виконуються добровільно. Добровільність виконання рішень арбітражу відповідає правовій природі цієї юрисдикції. Разом з цим іноді виникає необхідність звернення до використання заходів примусового виконання рішень арбітражу.

Арбітражне рішення національного арбітражу в тій чи іншій державі звичайно виконується в тому ж порядку, що й рішення суду.

Для міжнародного комерційного арбітражу більш актуальною проблемою є порядок виконання іноземного арбітражного рішення. Мова йде про те, чи може арбітражне рішення бути виконаним в іншій країні.

Незважаючи на відмінності у національних законодавствах, можна констатувати, що, в принципі, можливість примусового виконання іноземного арбітражного рішення передбачена у всіх країнах. При цьому загальний принцип виконання іноземних арбітражних рішень зводиться до того, що вони можуть бути виконані за законодавством іншої країни, де одержується їх виконання. Якщо ж є міжнародний договір, учасниками якого є та чи інша держава, то у відповідності з договірною міжнародною практикою застосовуються міжнародно-правові норми.

Незважаючи на загальне положення про можливість примусового виконання іноземного арбітражного рішення, існують різні механізми визнання іноземного арбітражного рішення як підстави його наступного виконання.

Згідно із ст. 35 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» арбітражне рішення незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається обов’язковим та при поданні в компетентний суд письмового клопотання приводиться до виконання. Сторона, яка спирається на арбітражне рішення або клопотання про приведення його до виконання, повинна надати оригінал належним чином завіреного арбітражного рішення або належним чином завірену копію останнього, а також оригінал арбітражної угоди або належним чином завірену її копію. Якщо арбітражне рішення або угода викладені іноземною мовою, сторона повинна надати належним чином завірений переклад цих документів українською або російською мовами.

Як видно, в наведених випадках для визнання рішення іноземного арбітражу законодавство не передбачає формальної процедури підтвердження юридичної дійсності рішення (екзекватурування). Одначе в законодавстві окремих країн передбачені різні процедури екзекватурування. Так, згідно ст. 1477, 1478 ЦПК Франції іноземне арбітражне рішення підлягає приведенню до виконання тільки на підставі постанови про екзекватуру, що надходить від суду першої інстанції, в районі якого рішення було винесено. Екзекватура видається судовим виконавцем вказаного суду.

Правила визнання і можливості виконання арбітражних рішень уніфіковані в міжнародному масштабі, зокрема у Нью-Йоркській Конвенції про визнання і приведення до виконання іноземних арбітражних рішень 1958 р.

Конвенцією урегульовані основні питання про визнання та приведення до виконання іноземних арбітражних рішень (ст. ІІІ, ІV, V, VІ). Зобов'язання учасників Конвенції про визнання і приведення арбітражних рішень міститься, перш за все, в ст. ІІІ, яка передбачає, що держава, що домовляється, визнає арбітражні рішення як обов’язкові і приводить їх до виконання у відповідності з процесуальними нормами тієї території, де одержується визнання і приведення до виконання цих рішень, на умовах, викладених в наступних статтях. До визнання і приведення до виконання арбітражних рішень не повинні застосовуватись суттєво більш обтяжуючі або більш високі мито або збори, ніж ті, які існують для визнання і приведення до виконання внутрішніх арбітражних рішень.

Конвенція встановила норми, попереджуючі дискримінаційний підхід до визнання та виконання іноземних арбітражних рішень, передбачивши не обтяжливий митний режим. Крім того, у тих же цілях ст. ІV передбачає вичерпний перелік документів, які повинна надати сторона, одержуюча визнання та приведення до виконання при поданні такого прохання. Це належним чином завірене автентичне арбітражне рішення або належним чином завірена його копія, автентична арбітражна угода або належним чином завірена її копія.

У відповідності зі ст. V Конвенції у визнанні та приведенні до виконання арбітражного рішення може бути відмовлено на прохання тієї сторони, проти якої воно направлене, тільки якщо ця сторона надасть компетентній владі за місцем, де одержується визнання та приведення до виконання, докази того, що:

а) сторони в угоді були за застосованим до них законом в будь-якій мірі недієздатні або ця угода не дійсна за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а за відсутністю такої вказівки – за законом країни, де рішення було винесено, або

б) сторона, проти якої винесено рішення, не була належним чином повідомлена про призначення арбітра або про арбітражний розгляд чи з інших причин не могла надати свої пояснення, або

с) зазначене рішення винесено по спору, не передбаченому чи не підлеглому умовам арбітражної угоди або арбітражного застереження, або

д) склад арбітражного органу або арбітражний процес не відповідали угоді сторін за відсутністю такої не відповідали закону тієї країни, де мав місце арбітраж, або

е) рішення ще не стало остаточним для сторін або було відмінено чи зупинено виконанням компетентною владою країни, де воно було винесене, або країни, закон якої застосовується.

У визнанні та приведенні до виконання арбітражного рішення може бути також відмовлено, якщо компетентна влада країни, в якій одержується визнання та приведення до виконання, знайде, що:

а) об’єкт спору не може бути предметом арбітражного розгляду цієї країни або

б) визнання і приведення до виконання цього рішення суперечить публічному порядку цієї країни.

[1] Див.: Доповідь Генерального Секретаря ООН «Порядок денний для Розвитку» від 6 травня 1994 року [Електронний ресурс] //Офіційний сайт документації ООН – Режим доступу: http://documents-dds-ny.un.org/doc/UNDOC/GEN/N94/209/24/img

[2] Відомості Верховної Ради України. – 2005.– N 32.– Ст. 422.

[3] Вперше термін «міжнародне приватне право» був запропонований членом Верховного суду США Джозефом Сторі у 1834 році в роботі «Коментар до конфлікту законів», а потім набув поширення у країнах Європи. Детальніше див.: Мережко А.А. Наука международного частного права: история и современность.– К.: Таксон.– 2006.– С. 198–202.

[4] Корецкий В.М.Очерки международного хозяйственного права: Труды кафедры «Проблемы современного права» правового факультета Харьковского ин-та народного хозяйства.Вып.1.– Харьков.–1928– 187с.

[5] Колізія (від латин. сollisio) – зіткнення.

[6] Така позиція збереглася здебільшого в країнах англо-американської правової сім’ї.

[7] Бустаманте, Санчес де Бустаманте-і-Сірвен Антоніо (13.04.1865 – 24.08.1951) – кубинський юрист та дипломат, професор міжнародного права, автор кодифікації колізійних норм міжнародного приватного права в країнах Латинської Америки.

[8] Конвенція ООН про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів від 14.06.1974 р., ратифікована Україною 14.07.1993 р.//Офіційний вісник України. – 2004.– N 44.– Ст. 2942

[9] Лунц Л.А. Курс международного частного права: в 3-х т. / Л.А. Лунц.– М.: Спарк.– 2002.– Т.1: Международное частное право: общая часть.– С. 117.

[10] Мандельштам А.Н. Гаагские конференции о кодификации международного частного права.– СПб..– 1900.– С.1.

[11] Мережко А.А. Наука международного частного права: история и современность.– К.: Таксон.– 2006.– С. 21.

[12] Peregrinus (латин. від per ager – поза домом) – іноземець.

[13] Мережко А.А. Там же. С. 28.

[14] Глоса (лат. Glossa) – назва, коментар.

[15] Аккурсій (Francesco d’Accorso або лат.– Accursius, 1182-1254) – італійський правник, що зібрав твори глосаторів римського права ("Glossa ordinaria"), професор Болонського та університету.

[16] Бартол (Bartolus a Sassoferrato, 1314-1357) – видатний італійський правознавець, з ім’ям якого пов’язане виникнення науки міжнародного приватного права. Користувався великим авторитетом в країнах Середземномор’я, в Італії та Португалії його рішення мали силу закону, в Німеччині рецепція римського права відбулася у формі коментарів та творів Бальда і його учеників.

[17] Бальд (Baldus, 1327-1400) – італійський правник, представник школи постглосаторів, його 5-ти томний твір юридичних висновків є важливим джерелом та пам’яткою права епохи феодалізму.

[18] Кутюм (від фр. сoutume) – звичай.

[19]Дюмулен Шарль (Charles Dumolin, 1500-1566) - видатний французький правник, коментував законодавство усіх провінцій Франції, спрямовуючи свої зусилля на створення об’єднаного та одноманітного правового регулювання на території усієї держави. Його праці справили вирішальний вплив на розвиток французької юриспруденції в цілому.

[20] Савіньї, Фрідріх Карл (нім. Friedrich Carl von Savigny, 1779-1861) – німецький правознавець та історик, засновник історичної школи права.

[21] Сторі Джозеф (англ. Joseph Story, 1779-1845) – американський правознавець, член Верховного Суду США 1811-1845 рр.

[22] Див.: Брун М.И. Очерки истории конфликтного права.– М., 1915; Корецкий В.М. Очерки англо-американской доктрины международного частного права//Избранные труды: В кн.2 / АН УССР. Ин-т государства и права.– К.: Наукова думка.– 1989.– К.1.– С. 224-340; Корецкий В.М. Савиньи в международном частном праве (к 65-летию со дня смерти) //Избранные труды: В кн.2 / АН УССР. Ин-т государства и права.– К.: Наукова думка.– 1989.– К.1.– С. 80-88; Лунц. Л.А. Курс международного частного права: в 3-х т. / Л.А. Лунц.– М.: Спарк, 2002.– 1007с.;Мережко А.А. Наука международного частного права: история и современность.– К.: Таксон, 2006.– 356 с.

[23] Ануфриева Л.П. Международное частное право. Общая часть. Т.1. М. 2000. С.125.

[24] В радянський період вважалось, що таке розуміння права можливе лише в умовах експлуататорського суспільства. За словами Р.О.Халфіної, відмінність права і закону, за якою право розглядається як щось більш високе, що стоїть над законом і є критерієм справедливості, може бути цілком застосоване в умовах експлуататорського суспільства (Халфина Р.О. Что есть право: понятие и определение //Сов. государство и право. 1984. №11. С.23).

[25] Загальна теорія держави і права. Харків. 2002. С. 293.

[26] Хоча з цього приводу в літературі висловлені різні думки: 1) відстоювання тези про подвійність форм (або джерел) міжнародного приватного права; 2) заперечення цієї тези; 3) кваліфікація міжнародного приватного права як «комплексної галузі права», що включає як внутрішньодержавні, так і міжнародно-правові норми.

[27] Відомості Верховної Ради України. – 2004.– № 50.– Ст. 540.

[28] Депозитарій – держава, міжнародна організація або її головна виконавча посадова особа, якій здається на зберігання оригінал міжнародного договору і яка виконує стосовно цього договору функції, передбачене міжнародним договором.

[29] Підписання, за Законом України «Про міжнародні договори України» – це стадія укладення міжнародного договору або форма надання Україною згоди на обов’язковість для неї міжнародного договору у випадках, передбачених міжнародним договором чи іншою домовленістю сторін.

[30] Відомості Верховної Ради України. – 2005.– N 32.– Ст.422.

[31] Відомості Верховної Ради України.– 1991.– N 46.– Ст.617

[33] Відомості Верховної Ради України. –1991.– №29.– Ст. 377.

[34] Відомості Верховної Ради України. –1994.– №23.– Ст. 161.

[35] Відомості Верховної ради України.– 2001.– №47.– Ст. 250.

[36] Відомості Верховної Ради України. –1994.– №25.– Ст. 198.

[37] Відомості Верховної Ради України.–1996.– №19.– Ст. 80.

[38] Офіційний сайт Верховної ради України [Електронний ресурс]/Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=127%2F94

[39] Офіційний сайт Верховної ради України [Електронний ресурс]/Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1074-95-%EF

[40] Відомості Верховної Ради України.– 2001.– №5-6.– Ст. 30.

[41] Відомості Верховної Ради України.– 2001–. №13. –Ст. 65.

[42] http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=322-08

[46] Офіційний сайт Верховної ради України [Електронний ресурс]/Режим доступу http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0833-01

[47] Указ Президента України від 4 жовтня 1994 року «Про застосування міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів». http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=567%2F94

[48] Указ Президента України від 4 жовтня 1994 року «Про заходи щодо впорядкування розрахунків за договорами, що укладають суб’єкти підприємницької діяльності України». Офіційний сайт Верховної ради України [Електронний ресурс]/Режим доступу http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=566%2F94

[49] Той самий Указ.

[50] Прецедент (лат. precedens) – той, що йде попереду. Випадок, що мав місце раніше і який слугує прикладом чи виправданням для наступних випадків подібного роду. Судовий прецедент – це конкретне судове рішення. Ті норми права, які за своїм походженням є нормами, встановленими судовим рішенням, відносяться до прецедентного права (case law) .

[51] Погребняк С. Вплив судової практики на юридичні акти в романо-германській правовій сім’ї //Вісник Академії правових наук України. 2003. №4. С.92.

[52] Кибенко Е.Р. Международное частное право. Х. 2003. С.28.

[53] Відомості Верховної Ради України. 2004. № 29 Ст. 367

[54] Acquis communautariete (acquis) – правова система Європейського Союзу, яка включає акти його законодавства (але не обмежується ними), прийняті в рамках Європейського співтовариства.

[55] Богуславский М. М. Международное частное право: Учебник. – 5-е изд., перераб. и доп. – М.: Юрист, 2004. – С. 93-94.

[56] Україна в міжнародно-правових відносинах. Боротьба зі злочинністю та взаємна правова допомога (книга перша). / Збірник документів (українською і російською мовами). – К.: Юрінком.– 1996. – С. 981-1019. Договір підписано 27 травня 1993 року. Ратифiковано Україною 4 лютого 1994 року, Республiкою Польща – 17 серпня 1993 року. Обмiн ратифiкацiйними грамотами вiдбувся у Варшавi 15 червня 1994 року.

[57] Кибенко Е. Р. Международное частное право: Учебно-практическое пособие. – Х.: Эспада.– 2003. – С. 35.

[58] Інститут міжнародного приватного права (ІМП), штаб-квартира якого знаходиться в Женеві функціонує як неофіційна наукова організація, що заснована в 1873 році.

[59] В одному правовідношенні може міститися система різних статутів: особистий, речовий, зобов’язальний, деліктний, спадковий та інші.

[60] Лунц Л.А Курс международного частого права: В 3-х т. – М: Спарк, 2002. – С 253.

[61] Международное частное право: Учебник / Л.П. Ануфриева, К.А Бекяшев, Г.К. Дмитриева и др.; Отв. ред. Г.К. Дмитриева. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2003. – С. 151.

[62] Лунц А.А. Курс міжнародного приватного права: В 3-х т. – М: Спарк, 2002. – С. 293.

[63] Кибенко Е.Р. Міжнародне приватне право: Учбово-практичний посібник. – Х.: Еспада, 2003. – С. 45.

[64] Застосування іноземного права може бути здійснено судом загальної юрисдикції (ст. 8 Цивільно-процесуального кодексу), господарським судом (ст. 4 Господарсько-процесуального кодексу), третейським судом (ст. 11 Закону України “Про третейські суди”).

[65] Див.: Інститут іноземного та міжнародного права ім. Маркса Планка в Гамбурзі.

[66] Офіційний вісник України.– 2004.– N 44 (19.11.2004).– Ст. 2941

[67] Лунц А.А. Курс міжнародного приватного права: В 3-х т. – М: Спарк, 2002. – С. 288.

[68] Кисіль В.І. Механізми колізійного регулювання в сучасному міжнародному приватному праві : Автореф. д-ра. юрид. наук. – К. 2001. – С. 17.

[69] Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 23. – Ст. 161.

[70] Відомості Верховної Ради України.– 2008.– 03.– № 13

[71] Див., наприклад, ст. 2 Європейської конвенції про громадянство від 06.11.1997 р.

[72] Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 13. – Ст. 65.

[73] Див. Кибенко Е.Р. Международное частное право: Учебно-практич. пособие. – Харьков: Эспада, 2003. – С. 50-51.

[74] Детальніше див.: Фединяк Г.С., Фединяк Л.С. Міжнародне приватне право. Підручник. – 3-тє вид., (доп. і перероб.). – К.: Атіка.– 2003. – С. 103.

[75] Правила щодо порядку виконання військового обов’язку біпатридів містяться, наприклад, у Конвенції про скорочення випадків багатогромадянства та про військову повинність у випадках багатогромадянства від 06.05.1963 р., відповідно до якої військова повинність виконується лише щодо однієї з держав, громадянство яких має фізична особа.

[76] Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 23. – Ст. 161.

[77] Слід сказати, що так само визначено ці поняття і в Законі України “Про громадянство України” від 18.01.2001 р.

[78] Урядовий кур’єр. – 1996. – 18 січня.

[79] Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 41. – Ст. 197.

[80] Квота імміграції встановлюється Кабінетом Міністрів України у визначеному ним порядку по наступних категоріях іммігрантів: 1) діячі науки та культури, імміграція яких відповідає інтересам України; 2) висококваліфіковані спеціалісти і робітники, гостра потреба в яких є відчутною для економіки України; 3) особи, які здійснили іноземну інвестицію в економіку України іноземною конвертованою валютою на суму не менше 100 (ста) тисяч доларів США, зареєстровану у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; 4) особи, які є повнорідними братом чи сестрою, дідом чи бабою, онуком чи онукою громадян України; 5) особи, які раніше перебували в громадянстві України; 6) батьки, чоловік (дружина) іммігранта та його неповнолітні діти; 7) особи, які безперервно прожили на території України протягом трьох років з дня надання їм статусу біженців в Україні чи притулку в Україні, а також їхні батьки, чоловіки (дружини) та неповнолітні діти, які проживають разом з ними. Слід звернути увагу, що порядок встановлення квоти імміграції визначено постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку формування квоти імміграції, Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, Порядку оформлення і видачі посвідки на постійне проживання» від 26 грудня 2002 р., № 1983 (Офіційний вісник України. – 2002. – № 52. – Ст. 2400).

[81] Зазначений перелік затверджено наказом Міністерства охорони здоров’я України № 415 від 19.10.2001 р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.11.2001 р. за N 932/6123) “Про затвердження Переліку інфекційних хвороб, захворювання на які є підставою для відмови у наданні дозволу на імміграцію в Україну” // Офіційний вісник України. – 2001. – № 45 (23 листопада).

[82] Офіційний Вісник України. – 1999. – № 8 (12 березня).

[83] Офіційний Вісник України. – 1999. – № 15 (30 квітня).

[84] Крім окремих категорій віз, що їх оформлює консульське управління Міністерства закордонних справ України.

[85] Засвідчує факт видачі візи візова етикетка - кольорова наклейка встановленого Кабінетом Міністрів України зразка, що приклеюється на візову сторінку паспортного документа іноземця або особи без громадянства, що дає право на в'їзд в Україну і транзитний проїзд через її територію. Візова етикетка заповнюється відповідно до рекомендацій Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО, Doc 9303/2) та постанови Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 р. N 636 “Про порядок заповнення машинозчитуваної зони паспортних та візових документів” (Офіційний вісник України. – 1997 р. – число 27. – С. 54.).

[86] Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 47. – Ст. 250.

[87] Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 17. – Ст. 118.

[88] Порядок видачі посвідчення біженця встановлено постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про посвідчення біженця» від 11 жовтня 2002 р., № 1527 (Офіційний вісник України. – 2002. – № 42. – Ст. 1940).

[89] Зазначимо лише, що постановою Верховної Ради України № 2841-III від 29 листопада 2001 року “Про проект Закону України про порядок надання притулку в Україні іноземцям та особам без громадянства” відповідний проект Закону України (поданий народними депутатами України Г.Й. Удовенком, Р.П. Безсмертним та С.М. Ларіним) було прийнято за основу (тобто проект Закону пройшов перше читання).

[90] Окрім названої Декларації приписи щодо отримання притулку містяться також у Рекомендації ООН № 817 (1977) про право на притулок від 30.12.1977 р.

[91] Кибенко Е.Р. Международное частное право: Учебно-практич. пособие. – Харьков: Эспада, 2003. – С. 61.

[92] Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 45. – Ст. 363.

[93] Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 8. – Ст. 57.

[94] Урядовий кур’єр. – 1996. – 26 вересня.

[95] Офіційний вісник України. – 1997. – Число 5. – Ст. 147.

[96] Урядовий кур’єр. – 1993. – 08 квітня. – № 52-53.

[97] Див., напр., Конвенцію СНД про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 р., Договір між Україною і республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах 1993 р. та ін.

[98] Лунц Л.А. Курс международного частного права: в 3-х т. – М.: Спарк, 2002. – С. 360.

[99] Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 18. – Ст. 101.

[100] Кулагин М.И. Избранные труды. Государственно-монополистический капитализм и юридическое лицо. – М.: "Статут", 1997.– С. 17.

[101] Козлова Н.В. Понятие и сущность юридического лица: Очерк истории и теории. Учебное пособие. – М.: Статут, 2003. – 318 с.

[102] Кулагин М.И. Там же.– С. 17.

[103] Иншакова А.О. Унификация корпоративного регулирования в Европейском Союзе и Содружестве независимых государств: автореф. дис. на соискание ученой степени д-ра юрид. наук: спец.12.00.03 «Гражд. право; предпринимат. право; семейн. право; международ. част. право»/ Иншакова А.О. – М., 2008.– 32 с.

[104] Поняття «національність юридичної особи» є умовним, але досить часто використовується в міжнародних договорах, наприклад, Конвенція про міжнародну цивільну авіацію від 07.12.1944 містить розділ «національність повітряного судна» // Офіційний вісник України.– 2004.– N 40.– Ст. 2667.

[105] Інкорпорація (від англ. incorporation) – реєстрація компанії.

[106] Див: Закон Індії «Про компанії з обмеженою відповідальністю» 2008 р. [Електронний ресурс]/ Офіційний сайт Міністерства корпоративних відносин Індії – Режим доступу до нормативного акту: http://www.mca.gov.in/MinistryWebsite/dca/actsbills/pdf/LLP_Act_2008_15jan2009.pdf

[107] Конвенція про розв’язання інвестиційних спорів між державами та іноземними особами від 18.05.1965, ратифікована Україною 16.03.2000. //Відомості Верховної Ради України. – 2000.– N 21. – Ст. 161.

[108] Асосков. А.В. Правовые формы участия юридических лиц в международном коммерческом обороте. – М.: Статут, 2003. – С. 36.

[109] Угода між Урядом України та Урядом Королівства Марокко про заохочення та взаємний захист інвестицій від 24.12.2001 р., ратифікована Україною 11.07.2002 р.// Відомості Верховної Ради України, 2002, N 41 (11.10.2002), Ст. 296.

[110] Гетьман-Павлова И.В. Международное частное право: Учебник. – М.: Изд-во Эксмо, 2005. – С. 149.

[111] Див.: п. 20 ст. 1 Митного кодексу України від 11.07.2002 р./ Відомості Верховної Ради України.– 2002.– N 38-39.– Ст. 288

[112] Відомості Верховної Ради України. – 2003.– N 31-32.– Ст. 263.

[113] Див.: ст. 1Закону Україні «Про фермерське господарство»//Відомості Верховної Ради України. - 2003.- N 45.- Ст. 363

[114] Інструкція про порядок реєстрації представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності в Україні, затверджена наказом Мін-ва економіки України від 15 червня 2007 р.// Офіційний вісник України. – 2007.– N 48.– Ст. 2006.

[115] Українська інвестиційна газета. – 2006.– № 29.

[116] Відомості Верховної Ради України. – 1996.– N 19 (07.05.96).– Ст. 80

[117] Інформаційний бюлетень ООН [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.un.org/russian

[118] Дахно І.І. Міжнародне економічне право: Курс лекцій. – 2-ге вид. – К.: МАУП.– 2003.– С. 81.

[119] Відомості Верховної Ради України. – 1991.– N 46.– Ст. 616.

[120] Відомості Верховної Ради України. – 2000.– N 12.– Ст. 97.

[121] Відомості Верховної Ради України. – 1999.– N 41.– Ст. 372.

[122] Урядовий кур'єр.–1996.– N 40 – 41.

[123] Владимирова И. Роль и место транснациональных корпораций в современной экономике. [Електронний ресурс]/ Режим доступу: http://www.cfin.ru/press/management/1998-2/04.shtml

[124] Послання Президента України до Верховної Ради України "Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002 - 2011 роки" від 30 квітня 2002 року //Урядовий кур'єр.– 2002.– N 100

[125] Відомості Верховної Ради України. – 1996.– N 23 .– Ст. 88.

[126] Наталуха В.В. Международный частный бизнес и государство.– М.– 1985.– С.132-133.

[127] Локайчук О. В. Проблемы правового регулирования деятельности транснациональных корпораций.// Сибирский Юридический Вестник. – 2001. – № 2.– С.18-22.

[128] Відомості Верховної Ради України. – 1999.– N 36.– Ст. 323.

[129] Ермолаев В.Г., Сиваков О.В. Международное частное право. Курс лекций. –М..–1998.– С.113.

[130] И.И. Лукашук. Демократия, капитал, государство// Журнал российского права. 2000. №1. C.114.

[131] Відомості Верховної Ради України .–1997.– N 27.– Ст. 181.

[132] Офіційний вісник України. – 2003.– N 9.– Ст. 401.

[133] Відомості Верховної Ради України. - 2008.- 07.– № 29

[134] Відомості З'їзду народних депутатів СРСР і Верховної Ради СРСР.– 1991.– №26.– Ст. 733

[135] Імунітет (від лат. Immunitas) – звільнення, позбавлення чогось.

[136] Стисло зміст імунітету викладено в максимах, які відомі ще з часів римського права: «par in parem non habet imperium» («рівний над рівним не має влади»), «par in parem non habet potestas» («рівний над рівним не має повноважень» ), «par in parem non habet jurisdictionen» («рівний над рівним не має юрисдикції»).

[137] Наприклад, «Консульська конвенція між Україною і Російською Федерацією від 15 січня 1993р. яка ратифікована Постановою Верховної Ради, від 04.02.1994р. №3934-XII «Про ратифікацію Консульської конвенції між Україною і Російською Федерацією 1993 року» //Відомості Верховної Ради України. – 1994.– №23 (07.06.94).– Ст.167//; «Консульська конвенція між Україною і Турецькою Республікою» від 21 травня 1998р. яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Консульської конвенції між Україною і Турецькою Республікою» від 1 липня 1999 року №799-XIV// Відомості Верховної Ради України. – 1999.– №34 (27.08.99).– Ст.280.

[138] Лунц Л. А. Курс международного частного права. Особенная часть. Глава III. М..– "Юридическая література".– 1975. С. 75.

[139] Международное частное право. Учебник / под ред. Г. К. Дмитриевой. М.- ПБОЮЛ Гриженко Е. М. (Проспект).– 2001. С. 257.

[140] «Международное публичное право», Сб. док. Том 1.– М.: БЕК.– 1996 г.

[141] Відомості Верховної Ради України. – 2000.– №21 (26.05.2000).– Ст.161

[142] Международное частное право: Сб. документов. – М..– 1997. – С.41-45.

[143] Система інформаційно_правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН® –Київ: Ліга.– 2009.[Електронний ресурс]/ Режим доступу = файл MU61K3U.LHT.

[144] Сборник международных договоров СССР. – Выпуск XLV. – Москва: Международные отношения.– 1991 г.

[145] Система інформаційно_правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН® –Київ: Ліга.– 2009. .[Електронний ресурс]/ Режим доступу = файл MU75K12U.LHT.

[146] Система інформаційно_правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН® –Київ: Ліга.– 2009. [Електронний ресурс]/ Режим доступу = файл MU69001.LHT.

[147] Система інформаційно_правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН® – Київ: Ліга.– 2009. .[Електронний ресурс]/ Режим доступу = файл MU97321.LHT.

[148] Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 35. – Ст. 301.

[149] Система інформаційно_правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН® – Київ: Ліга.– 2009.[Електронний ресурс]/ Режим доступу.= файл MU99029.LHT.

[150] Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 46. – Ст. 394.

[151] Офіційний вісник України. – 2004. – № 2. – Ст. 106.

[152] Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 30. – Ст. 256.

[153] Система інформаційно_правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН® – Київ: Ліга.– 2009. .[Електронний ресурс]/ Режим доступу = файл MU96395.LHT.

[154] Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 30. – Ст. 257.

[155] Система інформаційно_правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН® – Київ: Ліга.– 2009. .[Електронний ресурс]/ Режим доступу = файл MU82K23R.LHT.

[156] Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 31. – Ст. 254.

[157] Система інформаційно_правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН® – Київ: Ліга.– 2009.= .[Електронний ресурс]/ Режим доступу файл MU59002.LHT.

[158] Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 41. – Ст. 602.

[159] Сборник действующих договоров, соглашений и конвенций, заключенных СССР с иностранными государствами. – Вып. XXV. – М., 1972. – С. 41–45.

[160] Система інформаційно_правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН® –Київ: Ліга.– 2009. .[Електронний ресурс]/ Режим доступу = файл MU95412.LHT.

[161] Система інформаційно_правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН® – Київ: Ліга.– 2009. .[Електронний ресурс]/ Режим доступу = файл MU99233.LHT.

[162] Система інформаційно_правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН® – Київ: Ліга.– 2009. .[Електронний ресурс]/ Режим доступу = файл MU03140.LHT.

[163] Відомості Верховної Ради України. – 1995. – №№47–52. – Ст. 349.

[164] Відомості Верховної Ради України.– 1999.– №44 (05.11.99).– Ст.391

[165] Офіційний вісник України.– 2001.– №50 (28.12.2001).– Ст.2239

[166] Гражданское,торговое и семейное право капиталистических стран: Сборник нормативных актов: гражданские и торговые кодексы Учеб. Пособие //Под. ред. В. К. Пучинского, М. И. Кулагина — М.: Изд-во УДН, 1986, с.255

[167] Цивільне законодавство Еквадору виділяє голу власність, коли власник не наділений правом володіння речі (ч.2 ст. 618 ЦК Еквадору // http://constitutions.ru/article/1622

[168] http://constitutions.ru/article/1627

[169] Французский гражданский кодекс// Спб.: Издательство „Юридический центр Пресс”, 2004, с.430

[170] http://constitutions.ru/article/1622

[171] Гражданское законодательство Израиля // Спб.: Издательство „Юридический центр Пресс”, 2003, с.113, с.208

[172] Гражданское,торговое и семейное право капиталистических стран: Сборник нормативных актов: гражданские и торговые кодексы Учеб. Пособие //Под. ред. В. К. Пучинского, М. И. Кулагина — М.: Изд-во УДН, 1986, с.154

[173] Суханов Е. А. Право собственности и другие вещные права // Комментарий части первой Гражданского кодекса Российской Федерации для предпринимателей. - М.: Правовая культура. 1995. -С. 229-230.

[174] Офіційний вісник України, 2003, №11 (28.03.2003), ст. 461

[175] Французский гражданский кодекс// Спб.: Издательство „Юридический центр Пресс”, 2004, с.430

[176] http://constitutions.ru/article/1622

[177] http://constitutions.ru/article/1628

[178] ст. 663 ЦК Колумбії // http://constitutions.ru/article/1629

[179] http://constitutions.ru/article/1622

[180] http://constitutions.ru/article/1629

[181] http://constitutions.ru/article/1627

[182] http://www.consultant.ru/popular/gkrf1

[183] http://www.legal.az/component/option,com_docman/task,cat_view/gid,101/Itemid,36/

[184] Гражданский кодекс Латвийской Республики // Спб.: Издательство „Юридический центр Пресс”, 2001, с.с.387-420

[185] http://www.base.spinform.ru/show.fwx?Regnom=2998

[186] Гражданский кодекс Республики Казахстан// Спб.: Издательство „Юридический центр Пресс”, 2002, с.с.294-304

[187] http://www.icnl.org/car/LibTM.htm

[188] Французский гражданский кодекс// Спб.: Издательство „Юридический центр Пресс”, 2004, с.443-465

[189] http://constitutions.ru/article/1627

[190] Офіційний вісник України, 2003, №11 (28.03.2003), ст. 461

[191] http://www.consultant.ru/popular/gkrf1/

[192] http://constitutions.ru/article/1630

[193] Х.Кох, У.Магнус, П.Винклер фон Моренфельс П. Международное частное право и сравнительное правоведение – М.: Междунар. отношения, С.196

[194] Відомості Верховної Ради України, 2004, N 51 (17.12.2004), ст. 553

[195] Відомості Верховної Ради України, 1995, 47 (21.11.95), ст. 349; 48 (28.11.95), ст. 349; №49 (05.12.95), ст. 349; №50 (12.12.95), ст. 349; №51 (19.12.95), ст. 349; ;52 (26.12.95), ст. 349

[196] Гражданское,торговое и семейное право капиталистических стран: Сборник нормативных актов: гражданские и торговые кодексы Учеб. Пособие //Под. ред. В. К. Пучинского, М. И. Кулагина — М.: Изд-во УДН, 1986, с.154

[197] http://www.base.spinform.ru/show.fwx?Regnom=2998

[198] Гражданский кодекс Республики Беларусь // Спб.: Издательство „Юридический центр Пресс”, 2003, С. 1030

[199] Гражданский кодекс Республики Казахстан// Спб.: Издательство „Юридический центр Пресс”, 2002, С.1015

[200] Гражданское уложение Германии, ввод. закон к Гражд. уложению; пер. с нем. В.Бергманн, - М.: Волтерс Клувер, 2006, С.608

[201] http://sprind-nimand.narod.ru/Statii/Ital.zakon.htm

[202] http://www.cisg-library.org

[203] Т.Бендевский Международное частное право/ перевод с македонского С.Ю.Клейн: -М.: Статут, 2005, С.300

[204] Див.: Там само. С.300

[205] Див.: Там само. С.300

[206] Див.: Там само. С.300

[207] http://www.consultant.ru/popular/gkrf

[208] http://www.consultant.ru/popular/gkrf1/

[209] Гражданское уложение Германии, ввод. закон к Гражд. уложению; пер. с нем. В.Бергманн, - М.: Волтерс Клувер, 2006, С.153

[210] http://constitutions.ru/article/1627

[211] http://www.cisg-library.org

[212] Офіційний вісник України, 2006, №47 (04.12.2006), ст. 3170

[213] Офіційний вісник України, 2006, №47 (04.12.2006), ст. 3171

[214] Офіційний вісник України, 2006, № 47 (04.12.2006), ст. 3174

[215] Офіційний вісник України, 2006, №47 (04.12.2006), ст. 3169

[216] Офіційний вісник України, 2006, №47 (04.12.2006), ст. 3172

[217] Офіційний вісник України, 2006, №47 (04.12.2006), ст. 3178

[218] Офіційний вісник України, 2006, №31 (16.08.2006), ст. 2285

[219] Офіційний вісник України, 2007, №65 (10.09.2007), ст. 2533

[220] Офіційний вісник України, 2005, №44 (16.11.2005), ст. 2824

[221] Система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН® - Київ: Ліга, 2009–файл MU55004.LHT

[222] Система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН® - Київ: Ліга, 2009–файл MU58021.LHT

[223] Система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН® - Київ: Ліга, 2009–файл MU86311.LHT

[224] http://sprind-nimand.narod.ru/Statii/Ital.zakon.htm

[225] Международное частное право: составители Н.Ю.Ерпылева, М.Б.Касенова, М:, 2007 с.103

[226] Гражданский кодекс республики Казахстан СПб,. 2002, с.1016

[227] Відомості Верховної Ради України, 2005, №32 (12.08.2005), ст. 422

[228] Система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН® - Київ: Ліга, 2009–файл MU58021.LHT

[229] Показовими, з цього приводу є звуження змісту поняття „іноземні інвестиції”, яке містилось в ст.1 Декрету КМ України „Про режим іноземного інвестування” від 20.05.1993р. №55-93 (іноземні інвестиції - всі види цінностей, що вкладаються безпосередньо іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності згідно з чинним законодавством України //Відомості Верховної Ради України, 1993, №28 (13.07.93), ст. 302) та передбачене сьогодні ст.1 Закону України „Про режим іноземного інвестування” від 19.03.1996р. №93/96-ВР// Відомості Верховної Ради України, 1996, №19 (07.05.96), (іноземні інвестиції - цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. // Відомості Верховної Ради України, 1996, №19 (07.05.96), ст. 80), а також відмова від так званої „кваліфікаційної іноземної інвестиції”.

[230] Відомості Верховної Ради України, 1996, №19 (07.05.96), ст. 80

[231] http://www.garant.ru/law/12016250-000.htm

[232] http://www.posolstvo-cuba.ru/negocios/77.htm

[233] Угода між Урядом України та Урядом Держави Ізраїль про торгівлю та економічне співробітництво від 16.06.1994р. //Система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН® - Київ: Ліга, 2009–файл MU94018U.LHT

[234] Наприклад, Угода між Урядом України і Урядом Китайської Народної Республіки про заохочення та взаємний захист інвестицій від 31.10.1992р. // Офіційний вісник України, 2005, №26 (15.07.2005), ст. 1516

[235] Конвенція між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна від 10.02.1993р. // Офіційний вісник України, 2005, №29 (05.08.2005), ст. 1761

[236] Система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН® - Київ: Ліга, 2009–файл MU65K01U.LHT

[237] Закон України „Про ратифікацію Конвенції про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами” від 16.03.2000р. №1547-III // Офіційний вісник України, 2000, №12 (07.04.2000), ст. 448

[238] Система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН® - Київ: Ліга, 2009–файл MU85K06R.LHT

[239] Закон України „Про вступ України до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та Багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій” від 03.06.1992р. №2402-XII // Відомості Верховної Ради України, 1992, №33 (18.08.92), ст. 474

[240] http://www.pravoteka.ru/pst/110/54752.html

[241] Українська інвестиційна газета, 2000, 05, №19

[244] Система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН® - Київ: Ліга, – файл MU54K01U.LHT

[245] Система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН®-Київ: Ліга, – файл MU70K04U.LHT (Конвенцію ратифіковано Указом Президії Верховної Ради Української РСР 5396-XI від 10.02.88р. // Система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН® - Київ: Ліга, 2009 – файл t667300.LHT)

[246] http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_089 (Конвенцію ратифіковано Указом Президії Верховної Ради Української РСР N 6673-XI від 04.10.88р. // Система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН® - Київ: Ліга, – файл t667300.LHT)

[247] Система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН® - Київ: Ліга, 2009–файл MU95333.LHT

[248] Система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН® - Київ: Ліга, 2009–файл MU01220.LHT

[249] Відомості Верховної Ради України, 1999, №48 (03.12.99), ст.405

[250] Відомості Верховної Ради України, 1994, №15 (12.04.94), ст.86

[251] MU67K05U.LHT

[252] Офіційний вісник України, 2007, N 75 (15.10.2007), ст. 2809

[253] Відомості Верховної Ради України, 1995, N 21 (23.05.95), ст. 155

[254] Офіційний вісник України, 2006, N 46 (27.11.2006), ст. 3104

[255] Відомості Верховної Ради України, 1994, N 13 (29.03.94), ст. 70

[256] Система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН® - Київ: Ліга.– 2009–.[Електронний ресурс]/ Режим доступу файл MU00216.LHT

[257] Гражданское уложение Германии.– М..– 2006.– с.73

[258] Гражданский кодекс Бразилии. Перевод на русск. яз. [Електронний ресурс]/ Режим доступу http://constitutions.ru/article/1628

[259] Гражданский кодекс Перу. Перевод на русск. яз. [Електронний ресурс]/ Режим доступу http://constitutions.ru/article/1627

[260] Відомості Верховної Ради УРСР.– 1991.– №29 (16.07.91).– Ст.377

[261] Система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН® - Київ: Ліга.– 2009 [Електронний ресурс]/ Режим доступу –файл P897978.LHT

[262] Міжнародне приватне право: підручник / Під ред. Т.К. Дмитрієвій. - М..– 2001. -З. 335.

[263] Міжнародне приватне право: Навч. посібник / За ред. В.М. Гайворонського, В.П. Жушмана – К.: Юрінком Інтер, 2007. С.167

[264] Международное частное право: составители Н.Ю.Ерпылева, М.Б.Касенова, М:.– 2007 с.104

[265] Международное частное право: составители Н.Ю.Ерпылева, М.Б.Касенова, М:, 2007 с.105-106

[266] Гражданский кодекс республики Беларусь СПб.–. 2003.– с.1036-1036

[267] Гражданский кодекс республики Казахстан СПб.–. 2002.– с.1021

[268] Офіційний вісник України.– 2006.– N 15 (26.04.2006).– Ст. 1171

[269] «Зібрання чинних міжнародних договорів України» №872-1994(245).– с.с. 520 - 530.

[270] Указ Президії Верховної Ради Української РСР «Про приєднання Української Радянської Соціалістичної Республіки до Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів» від 23.08.1989р. // Система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН® - Київ: Ліга.– 2009–файл P897978.LHT

[271] Україна приєдналася згідно з Закон України «Про приєднання України до Конвенції УНІДРУА про міжнародний фінансовий лізинг» від 11 січня 2006 року №3301-IV // Офіційний вісник України.– 2006.– №6 (22.02.2006).– Ст. 278

[272] Україна приєдналася згідно з Законом України «Про приєднання України до Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг» від 1 січня 2006 року №3302-IV // Офіційний вісник України.– 2006.– №6 (22.02.2006).– Ст. 279

[273] Система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН® - Київ: Ліга.– 2009–файл MU45001U.LHT

[274] Урядовий кур'єр.– 2002.– 04.– № 63 (03.04.2002); Урядовий кур'єр.– 2002.– 04.– № 68 (10.04.2002)

[275] Юридичний вісник України.– 2008.– 08.– № 34

[276]Офіційний сайт ЮНСІТРАЛ [Електронний ресурс]/ Режим доступу: http://www.uncitral.org/uncitral/ru/uncitral_texts/payments/1992Model_credit_transfers.html

[277]Офіційний сайт ЮНСІТРАЛ [Електронний ресурс]/ Режим доступу: http://www.uncitral.org/uncitral/ru/uncitral_texts/electronic_commerce/2001Model_signatures.html

[278] Європейська інтеграція та Україна. Навчально-методичний посібник. – К., 2002. – 480 с.

[279] Шевченко О. Електронна комерція в умовах чинного законодавства // Право України. – 2003. – № 10. – С.142-143.

[280] Типовий закон про електронну торгівлю. Офіційні звіти Генеральної Асамблеї. – 51 сесія. – Доповнення. – № 49 (А/51/49). – Ст. 332-336.

[281] Відомості Верховної Ради. – 1994. – № 51. – Ст.446.

[282] Садиков О.Н. Правовое регулирование международных перевозок.– М.: Юрид.лит..– 1981. С.6,7.

[283] Діковська І.А. Договір повітряного чартеру у міжнародному приватному праві: Автореф.дис….канд.юрид.наук.– К..– 2002. – С.3.

[284] Відомості Верховної Ради України.– 1996.– N 40 (01.10.96).– Ст. 183

[285] Відомості Верховної Ради України.– 2006.– N 32 (11.08.2006).– Ст. 273

[286] Конвенція про Міжнародну морську організацію 1948 року в редакції 1982 року// Офіційний вісник України.– 2006.– N 44 (15.11.2006).– Ст. 2982

[287] Конвенція про міжнародну цивільну авіацію від 07.12.1944// Офіційний вісник України.– 2004.– N 40 (22.10.2004).– Ст. 2667

[288] Закон України "Про приєднання України до Афінської конвенції про перевезення морем пасажирів та їх багажу 1974 року і Протоколу 1976 року до неї" від 15.07.1994// Відомості Верховної Ради України.– 1994.– N 33 (16.08.94).– Ст. 305; Афінська конвенція про перевезення морем пасажирів та їх багажу 1974 року і Протокол 1976 року до неї //Офіційний вісник України.– 2007.– N 61 (27.08.2007).– Ст. 2436

[289] Садиков О.Н. Вказ. Твор.- М., 1981. С. 227 – 228.

[290] Збірник Постанов Уряду СРСР. Розділ другий. – 1984.- N 1 – 2.

[291] Закон України "Про приєднання України до Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ)" від 05.06.2003// Відомості Верховної Ради України.– 2003.– N 39 (26.09.2003).– Ст. 342

[292] Див.: Угода між Урядом України і Урядом Республіки Бєларусь про діяльність залізничного транспорту"від 17.12.1992 //Офіційний вісник України.– 2005.– N 12 (08.04.2005).– Ст. 609; Угода між Урядом України і Урядом Республіки Польща про залізничне сполучення через Державний кордон від 18.06.1993// Офіційний вісник України.– 2006.– N 39 (11.10.2006).– Ст. 2642

[293] Закон України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006// Відомості Верховної Ради України.– 2006.– N 39 (29.09.2006).– Ст. 341; Конвенція про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ) від 19.05.1956// Відомості Міністерства транспорту та зв' язку України.– 2006.– 00.– № 15-16.

[294] Митна конвенція про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП) від 14.11.1975// Офіційний вісник України.– 2007.– N 3 (26.01.2007).– Ст. 138.

[295] Закон України "Про ратифікацію Конвенції про міжнародні автомобільні перевезення пасажирів і багажу" від 08.04.1999// Відомості Верховної Ради України.– 1999.– N 19 (14.05.99).– Ст. 179

[296] Конвенція про міжнародну цивільну авіацію від 07.12.1944// Офіційний вісник України.– 2004.– N 40 (22.10.2004).– Ст. 2667

[297] Див.: Звеков В.П. Международное частное право: Курс лекций. М., 1999. С. 410.

[298] Див.: Кисилев И.Я. Зарубежное трудовое право. М., 1998. С. 182.

[299] Конвенція МОП N 158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 22.06.1982// Офіційний вісник України.– 2007.– N 92 (14.12.2007).– Ст. 3388; Постанова Верховної Ради України "Про ратифікацію Конвенції Міжнародної Організації Праці N 158 про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця" від 04.02.1994// Відомості Верховної Ради України.– 1994.– N 23 (07.06.94).– Ст. 166

[300] Конвенція №132 про оплачувані відпустки від 24.06.1970// Юридичний вісник України.– 2007.– 06.– № 22

[301] Конвенція №118 про рівноправність громадян країни та іноземців та осіб без громадянства в галузі соціального забезпечення від 28.06.1962// Бюлетень законодавства і юридичної практики України.– 2004.– 00.– № 10

[302] Відомості Верховної Ради України.– 1993.– N 52 (28.12.93).– Ст. 490

[303] Відомості Верховної Ради України.– 1993.– N 8 (23.02.93).– Ст. 56

[304] Відомості Верховної Ради України.– 2006.– N 44 (03.11.2006).– Ст. 432

[305] Відомості Верховної Ради України.– 2009.– N 13 (27.03.2009).– Ст. 161

[306] Зібрання постанов Уряду України.– 1996.– N 4.– Ст. 148

[307] Офіційний вісник України.– 2009.– N 26 (17.04.2009).– Ст. 871

[308] Див.: Юридический ежегодник Организации Объединенных Наций. Нью-Йорк.– 1976. С. 222.

[309] См.: Кибенко Е.Р. Международное частное право: Учебно-практическое пособие. – Х.: Эспада.– 2003. – С. 118.

[310] См.: Сюкияйнен Л.Р. Мусульманское право. Вопросы теории и практики. – М.: Наука, 1986. – С. 164.

[311] Очерки международного частного права / Под ред. проф. А. Довгерта. – Х.: ООО «Одиссей», 2007. – С. 248.

[312] Кисіль В. І. Міжнародне приватне право: питання кодифікації. – К.: Україна, 2000. – С. 273.

[313] Фединяк Г.С. Міжнародне приватне право: Курс вибраних лекцій. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – С. 164.

[314] Городецкая И. К. Международная защита прав и интересов детей. М.: Международ. отношения, 1973. – С. 74.

[315] Синкевич Н. Регламентация иностранного усыновления в международном частном праве // Белорусский журнал международного права и международных отношений / http://beljournal.by.ru

[316] Рыжкова Е. А. Смешанные браки мусульман с мусульманами // Московский журнал международного права. – 1999. – № 4. – С. 58.

[317] Офіційний вісник України. – 2008. – № 79. – Стор. 126. – Ст. 2660.

[318] Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 13. – Ст. 65.

[319] Офіційний вісник України. – 2007. – № 1. – Стор. 266. – Ст. 57.

[320] Офіційний вісник України. – 2002. – № 34. – Стор. 175. – Ст. 1599.

[321] Скаридов А.С. Международное частное право: Учеб. пособие. – СПб.: Из-во Михайлова В.А., «Полиус», 1998. – С. 535.

[322] Гражданское и торговое право капиталистических государств. Ч.2 / Под ред. Р.Л. Нарышкиной. – М.: Междунар.отношения, 1984. – С. 285-286.

[323] Міжнародне приватне право: Навч. Посібник / За ред. В.М. Гайворонського та В.П. Жушмана. – К.: Юринком Інтер, 2005. – С.186-187.

[324] Гражданское и торговое право капиталистических государств: Ученик / Под. ред.. Е.А. Васильева. М.: Международные отношения, 1993. – С.543.

[325] Международное частное право: Учебник / Г.Ю. Федосеева. – 4-е изд. перераб. и доп. – М.: Эксмо, 2007. – С.272.

[326] Перевин М.С. Наследование в Иране // Международное частное право. – 1997. – №1. – С.3.

[327] Международное частное право: Учебник / И.В. Гетьман-Павлова. – 2-е изд. перераб. и доп. М.: Эксмо, 2009. – С.443.

[328] Международное частное право: Сборник документов/ Сост. К.А.Бекяшев, А.Г. Ходаков. М.: БЕК, 1997. – С.15.

[329] Международное частное право: Сборник документов/ Сост. К.А.Бекяшев, А.Г. Ходаков. М.: БЕК, 1997. – С.664.

[330] Степанюк А.А. Міжнародне приватне право: Підручник. – Харків: Вид-во «Кроссроуд», 2008. – С. 610.

[331] Відомості Верховної Ради України .– 1992.– №35.– Ст.517

[332] Відомості Верховної Ради України. – 1993.– №52.– Ст.499

[333] Відомості Верховної Ради України. – 2001.– №44.– Ст.225

[334] Див.: Koppenol-Laforce М. et als. International Contracts. Aspects of Jurisdistion, Arbitration and Private International Law. L., 1996. P. 7./ Цитовано по кн. Ануфриева Л.П. Международное частное право: В 3-х т. Том 3. Трансграничные банкротства. Международный коммерческий арбитраж. Международный гражданский процесс: Учебник. – М.: Издательство БЕК.- 2001.- С. 279.

[335] Відомості Верховної Ради України.– 1994.– N 23.– Ст. 161

[336] Відомості Верховної Ради України.– 2001.– N 47.– Ст. 250

[337] Відомості Верховної Ради України.– 1993.– N 39.– Ст. 383

[338] Офіційний вісник України.– 2002.– N 21.– Ст. 1012

[339] Урядовий кур'єр.– 1993.– 24.06.93 N 93 - 94

[340] Урядовий кур'єр.– 1992.– 06.11.92 N 50 - 51

[341] Офіційний вісник України.– 2008.– N 20.– Ст. 584

[342] Офіційний вісник України.– 2005.– N 44.– Ст. 2821.

[343] Офіційний вісник України.– 2004.– N 31.– Ст. 2124.

[344] Офіційний вісник України.– 2005.– N 4.– Ст. 264.

[345] Офіційний вісник України.– 2006.– N 32.– Ст. 2371.

[346] Офіційний вісник України.– 2005.– N 44 (16.11.2005).– Ст. 2824

[347] Офіційний вісник України.– 2005.– N 12 (08.04.2005).– Ст. 587

[348] Офіційний вісник України.– 2004.– N 45 (26.11.2004).– Ст. 3004

[349] Закон України "Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів" від 10.01.2002// Відомості Верховної Ради України.- 2002.- N 23.-Ст. 153.

[350] Офіційний вісник України.- 2003.- N 46.- Ст. 2419

[351] Офіційний вісник України.-2003.- N 4.- Ст. 120.

[352] Офіційний вісник України.- 2004.- N 31.- Ст. 2124.

[353] Відомості Верховної Ради України.- 1999.- N 24 .- Ст. 207.

[354] Див.: Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України» від 24.12.1999 р. // Вісн. Верхов. Суду України.– 2000.– № 1).

1 ЮНСІТРАЛ – комісія ООН з прав міжнародної торгівлі.

[355] ЄЕК – Економічна комісія ООН для Європи

[356] ЕКАДВ – Економічна комісія ООН для Азії та Далекого Сходу