Основні принципи організації ведення сільського господарства на забруднених радіонуклідами територіях

Ведення сільськогосподарського виробництва на забруднених

радіонуклідами територіях має здійснюватись згідно з положеннями концепції проживання населення на території України з підвищеними рівнями радіаційного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, з додержанням норм радіаційної безпеки і основних санітарних правил і

забезпечувати виробництво продуктів харчування, вміст в яких радіоактивних речовин не перевищує допустимих рівнів.

У господарствах на забруднених радіонуклідами територіях необхідно вирішувати наступні завдання:

1. Виробництво сільськогосподарської продукції, споживання якої без обмежень не призведе до перевищення середньорічної ефективної

еквівалентної дози опромінення людини 0,1 сЗв (0,1 бер) на рік понад дозу, яку вона отримувала у доаварійний період.

2. Впровадження у виробництво заходів щодо зменшення вмісту радіонуклідів у продукції до рівня, що не перевищує встановлених рівнів, з урахуванням їх економічної доцільності.

3. Проведення протиерозійних заходів запобігання міграції радіонуклідів на незабруднені угіддя, у водойми, на території населених

пунктів тощо.

Різні рівні забруднення території зумовлюють формування кількох зон. У законі України «Про правовий режим території, яка зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначені наступні категорії територій:

1. Зона відчуження – територія, де проведено евакуацію населення у

1986 р.

2. Зона безумовного (обов’язкового) відселення – з щільністю забруднення ґрунту в порівнянні з доаварійним рівнем 137Cs більше 15 Кі/км2,

90Sr – більше 3 Кі/км2, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів в

рослини та інших факторів може перевищити 5 мЗв (0,5 бер) за рік понад дозу у доаварійний період.

3. Зона гарантованого добровільного відселення - з щільністю забруднення ґрунту в порівнянні з доаварійним рівнем 137Cs від 5 до 15

Кі/км2, 90Sr – від 0,15 до 3 Кі/км2, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів в рослини та інших факторів може перевищити 1 мЗв (0,1 бер) за рік понад дозу у доаварійний період.

4. Зона посиленого радіоекологічного контролю - з щільністю забруднення ґрунту в порівнянні з доаварійним рівнем 137Cs від 1до 5 Кі/км2,

90Sr – від 0,005 до 0,01 Кі/км2, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів в

рослини та інших факторів може перевищити 0,5 мЗв (0,05 бер) за рік понад дозу у доаварійний період.

Зональний принцип ведення сільськогосподарського виробництва залежно від щільності забруднення угідь не є підставою для вирішення питань про евакуацію чи реевакуацію населення, проведення тих чи інших робіт. Тому точнішим показником має бути величина поглинутої населенням ефективної еквівалентної дози як головного чинника, що визначає

радіобіологічні ефекти.

Еквівалентна доза опромінення населення визначається не тільки щільністю радіоактивного забруднення території, а й комплексом екологічних факторів, що впливають на міграцію радіонуклідів по харчовому

ланцюжку. Залежно від них в окремих видах сільськогосподарської продукції може бути однакова концентрація радіонуклідів при виробництві на площах з

різними рівнями забруднення. На деяких територіях можуть бути одержані продукти, що містять більшу кількість радіонуклідів, ніж одержані на площах з вищими рівнями забруднення. Тому рішення про можливість проживання і ведення сільськогосподарського виробництва на забруднених територіях приймається не тільки на підставі даних про рівень забруднення ґрунту, а й з урахуванням комплексу екологічних факторів.

Залучення радіонуклідів в харчові ланцюжки на територіях з рівнями

забруднення, що допускають ведення сільськогосподарської діяльності, хоч і не призводить до перевищення дози опромінення окремих осіб, проте зумовлює опромінення великих контингентів населення низькими дозами, які визначають імовірність віддалених радіобіологічних ефектів. За цих умов істотним фактором радіаційної загрози стає колективна еквівалентна доза опромінення населення, яка визначається кількістю дозоутворюючих радіонуклідів, що містяться у виробленій на забрудненій території валовій кількості продуктів харчування. Тому основним критерієм для визначення спеціалізації сільськогосподарського виробництва на цих територіях є колективна еквівалентна доза опромінення населення.

Оптимізація структури сільськогосподарського виробництва на територіях, де забруднення продукції не призводить до перевищення меж

індивідуальних доз опромінення населення, полягає у досягненні

мінімального вмісту радіонуклідів у продуктах харчування людини в межах економічної доцільності.

Це забезпечують насамперед такими заходами:·

1) підвищенням загальної культури ведення сільськогосподарського виробництва;

2) перепрофілюванням напрямів сільського господарства;

3) проведенням меліоративних робіт.

Якщо впровадження цих заходів не забезпечує виробництва продукції, що відповідає санітарно-гігієнічним нормативам, ведення сільськогосподарського виробництва на цій території припиняється.

Відмінності у концентрації радіонуклідів в окремих видах сільськогосподарської продукції, отриманих на площах з однаковим рівнем радіоактивного забруднення, дають змогу змінювати напрями виробництва. Обсяг перепрофілювання виробництва треба визначати як за радіологічними параметрами, так і за економічною доцільністю. В останньому випадку керуються концепцією «ризик-користь» або «користь-шкода».

Особливо велику увагу слід приділяти виробництву критичних сільськогосподарських продуктів, споживання яких формує основну частину

дози внутрішнього опромінення (насамперед це стосується молока і м'яса).

Виведені із сільськогосподарського обороту угіддя можна заліснити. Це дасть змогу у майбутньому використати деревину, а також обмежити

міграцію радіонуклідів із забруднених зон.

До раціонального мінімуму має бути зведене вивезення сільськогосподарської продукції за межі забрудненої зони.

Загалом, важливою умовою успішної організації ведення

сільськогосподарського виробництва на забруднених радіонуклідами територіях і реалізації заходів, що зменшують нагромадження радіоактивних речовин в продукції, є забезпеченість сільськогосподарських підприємств і установ висококваліфікованими радіологами.