КАТЕГОРИИ:
АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Лікування. - Режим суворий ліжковий до ліквідації явищ серцевої недостатності, ліжковий – до нормалізації ЕКГ.1 етап – госпітальний - Режим суворий ліжковий до ліквідації явищ серцевої недостатності, ліжковий – до нормалізації ЕКГ. - Дієта – обмеженя кухонної солі, підвищення вмісту вітамінів, солей калію. Обмеження рідини. - Етіотропна терапія. 1) Противірусна (в/в людський імуноглобулін, інтерферои, лаферон, тощо) тільки в гострій фазі вірусного запалення. 2) Антибіотикотерапія ( при бактерійній етіології) впродовж 2-3 тижнів. 3) Протигрибкова терапія ( при грибковій етіології). - Патогенетична терапія: 1) Нестероїдні протизапальні препарати (обережно при можливій вірусній природі міокардиту, оскільки НПЗП здатні посилити реплікацію віруса Коксакі В та підвищити летальність) 2) Глюкокортикоїди показані при важкому міокардиті, серцевій недостатності, ураженні провідної системи серця, алергозах. Преднізолон всередину 1-1,5мг/кг/добу 4 тижні з поступовою відміною 1,25 мг кожних 3-4дні у дітей до 3 років та 2,5 мг у дітей старшого віку. 3) Ангіопротектори та антикінінові препарати: пармідин або ксантинолу нікотинат впродовж 3-4 тижнів. 4) Антиагреганти при серцевій недостатності IIcт. 5) Антикоагулянти при високій клініко-лабораторній активності. Заборонено використання антикоагулянтів при наявності перикардиту. 6) Антиоксиданти впродовж 4 тижнів. 7) Метаболічні препарати повторними курсами тривалістю по 2-3 тижні. - Симптоматична терапія. Профілактика - Антенатальна профілактика - Пренатальна діагностика - Постнатальна профілактика Гостра ревматична лихоманка (ГРЛ), або ревматична лихоманка (РЛ) - системне запальне захворювання сполучної тканини з переважною локалізацією процесу в серцево-судинній системі, що розвивається у зв'язку з гострою інфекцією ß-гемолітичним стрептококом групи А в схильних до нього осіб, головним чином дітей та підлітків у віці 7-15 років. У міжнародній класифікації хвороб (МКХ-10) ГРЛ представлена у IX класі (хвороби системи кровообігу) під шифрами: I00 - Ревматична лихоманка без згадування про залучення серця; I01 - Ревматична лихоманка із залученням серця; I02 - Ревматична хорея. Епідеміологія. ГРЛ реєструється у всіх кліматогеографічних зонах. Поширеність ГРЛ на Україні складає 0,5 на 1000 дитячого населення, хронічної ревматичної хвороби серця 0,9 на 1000. Захворюваність у дитячому віці в 2 рази, у підлітковому – у 4 рази вища, ніж у дорослих. Повторні спалахи можна пояснити постулатом Rott’a: ревматична лихоманка не зникне, поки циркулює стрептокок групи А. Роль спадковості:асоціація із HLA-антигенами А11, В35,DR2, DR4, DR5, DR7, наявність алоантигену В-лімфоцитів, з яким пов‘язують гіперімунну відповідь організму. Етіологічним фактором є b-гемолітичний стрептокок групи А (Streptococcus pyogenes), про що свідчать: - хронологічний зв‘язок розвитку захворювання та його повторних атак з гострими А-стрептококовими інфекціями носоглотки; - стійке підвищення титрів антитіл до токсинів стрептокока у сиворотці крові пацієнтів; - висока превентивна ефективність етіотропної антибактерійної терапії А-стрептококових тонзилітів, фарингітів. У патогенезі ГРЛвизначна роль належить ревматогенним штамам А-стрептокока, а саме структурному антигену М-протеїну: до 1980р – серотипи М – 2, 4, 12, 22, 49 після 1980р – серотипи М – 1, 3, 5, 6, 18, 24, 28. Особливості ревматогенних штамів стрептокока: ü наявність суперантигенів (екзотоксин F, стрептококовий суперантиген SSA, Spe X, Spe G, Spe H, Spe I, Spe Z, Sme Z-2), які обумовлюють викид цитокінів (ФНП, ІФ-l та ін); ü наявність кардіотропних ферментів (антигени-АГ): стрептолізини О, S, стрептокіназа, гіалуронідаза, протеїназа. дезоксирибонуклеаза В та ін.; ü імунна відповідь на антигени стрептокока з утворенням антитіл, які перехресно реагують з антигенами тканин, що пошкоджуються (феномен молекулярної «антигенної» мімікрії); ü наявність на молекулі стрептококового М-протеїну епітопів класу 1, які перехресно реагують із міозином, синовієм, мозковою тканиною; М-протеїн стрептокока індукує ефект аутоімунітету (епітоп класу 2 має неревматогенний штам стрептококу).
|