Дія норм права Європейського Союзу в просторі.

Дія норм права ЄС в просторі нерозривно пов'язана з такою категорією, як територія Європейського Союзу.

Відповідно до Договору про Європейський Союз, останній володіє своєю власною територією, що утворять території держав-членів Союзу. Це означає, що національна територія держав-членів, що знаходиться під їхньою суверенною владою, одночасно є складовою частиною території Європейського Союзу. Звичайно, юридичний статус останньої далеко не цілком аналогічний статусу національної державної території. Європейський Союз не має суверенної влади по відношенню до цієї території, він не вправі вести переговори щодо територіальних змін, він не може переглядати територіальні межі Європейського Союзу. Однак Союз може регулювати просторову сферу застосування права ЄС за допомогою встановлення вилучень і обмежень.

Що стосується визначення просторових меж дії права ЄС, наявність чи відсутність у Союзу суверенної влади у відношенні території не має істотного значення. Справа в тому, що в цілому територія Європейського Союзу, незалежно від її конкретного статусу, буде завжди потенційно просторовою сферою дії права ЄС. Це обумовлено в першу чергу тим, що, відповідно до загальних принципів цієї системи права, норми права ЄС мають пряму дію і, отже, підлягають застосуванню на території всіх держав-учасників.

Зовнішні кордони Євросоюзу утворюють кордони держав-членів із третіми державами чи кордони, що відокремлюють відповідну територію від відкритого моря. Визначення поняття зовнішніх кордонів Європейського Союзу має істотне юридичне значення, зокрема в тому, що стосується створення єдиного внутрішнього ринку. Саме зовнішні кордони Європейського Союзу є одночасно кордонами Митного союзу, створеного ЄС, з моменту його виникнення.

Складний склад національної державної території поширюється і на територію Європейського Союзу. До складу території Європейського Союзу входять всі ті територіальні зони, що знаходяться під юрисдикцією, під суверенітетом держави-члена Союзу. Щодо Європейського Союзу можна також говорити про те, що право ЄС повинно діяти і на так званій території, що плаває чи літає, на об'єктах, що належать членам чи Європейському Союзу в цілому і знаходяться у відкритому морі, у повітрі над відкритим морем чи у космосі. Однак деякі проблеми, зв'язані зі складною територіальною структурою окремих держав-членів, все-таки існують, і повний автоматизм поширення норм права ЄС на всю територію держав-членів не має місця.

Особливий статус встановлюється для заморських територій, що знаходяться під керуванням держав-членів Європейського Союзу. Перелік відповідних заморських країн і територій даний у Додатку 2 до Договору про заснування Європейського Співтовариства. Він містить у собі такі території, як Гренландія, Нова Каледонія, Французька Полінезія, Голландські Антильські острови і ряд інших. Усього в цьому переліку значиться 21 територія.

Особливий правовий режим цих територій, що характеризується як режим асоціації, закріплений у тексті установчого договору, зокрема, у статтях 182-188 Договору про заснування ЄС. Варто звернути увагу на те, що в даному випадку мова йде про спеціальний режим асоціації, що не аналогічний режиму асоціації, передбаченому в інших положеннях Договорів про ЄС і Європейський Союз.

Таким чином, у рамках Європейського Союзу діє загальний принцип, який встановлює, що територіальна сфера застосування права ЄС визначається зовнішніми кордонами Союзу. Разом з тим, характеризуючи дію європейської правової системи, варто взяти до уваги специфіку правового режиму окремих категорій територій, що встановлена безпосередньо в установчих договорах і яка зв'язана або з певними політичними, або з певними економічними умовами й інтересами територій, що займають особливе положення й утворюють особливу категорію територіальних зон у складі держав-членів Європейського Союзу.

В установчих договорах поряд з поняттям території Європейського Союзу використовуються іноді й деякі інші близькі за змістом, але менш чіткі за своїм юридичним змістом категорії. Їх, однак, необхідно мати на увазі при аналізі просторової сфери застосування права ЄС. Так, згідно ст. 5 Амстердамського договору Європейський Союз ставить однією із своїх цілей створення "простору волі, безпеки і законності..."

З цим формулюванням перегукується і положення ст. 6, яке зазначає, що "Європейський Союз заснований на принципах свободи, демократії, поваги прав людини, правової держави, принципах, що є загальними для всіх держав-членів". Оскільки названі принципи є, відповідно до рішення Суду ЄС, абсолютно обов'язковими для всіх держав-членів і поширюють свою дію на всі території незалежно від специфіки їхнього правового статусу всередині ЄС, можна вважати, що в даному випадку мова йде про застосування відповідних положень ЄС на всіх територіях, які знаходяться під юрисдикцією держав-членів, незалежно від особливостей правового статусу тих чи інших територіальних зон.