КАТЕГОРИИ:
АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Рівень 1. Усі відповіді на обширні питання вимагають додаткової обробки.ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Усі відповіді на обширні питання вимагають додаткової обробки. На модулі розраховуйте свій час. Для точної, але в той же час лаконічної відповіді скорегуйте матеріал заздалегідь!!!!! МОДУЛЬНА КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 1 ВАРІАНТ 1 Рівень 1. І блок. 1. Складності визначення предмету філософії обумовлені: а) тим, що сфера її предметних інтересів майже безмежна; б) тим, що взаємини людини із світом історично мінливі; в) тим, що весь історичний досвід людського самоосмислення включається у зміст філософського знання; г) тим, що філософія працює в сфері духовного, яке не можна фіксувати фізично; д) вірно все перераховане. 2.“Нірвана” – це одне із основних понять: а) буддизму; б) даосизму; в) синтоїзму; г) джайнізму; д) йоги. 3. Такі важливі філософські терміни, як “філософія”, “космос”, “гармонія” були запроваджені: а) Піфагором; б) Гераклітом; в) Фомою Аквінським; г) Арістотелем; д) Архімедом. 4. Оберіть правильний варіант формулювання, що виражає місце філософії в духовному житті середньовіччя: а) теологія є прислужницею філософії; б) філософія є прислужницею релігії; в) філософія є проводирем теології; г) теологія є всебічним виправданням філософії; д) філософія є прислужницею теології. 5. Теза “Я мислю, отже я існую” є важливою вихідною тезою: а) філософського монізму; б) раціоналізму; в) емпіризму; г) для позиції визнання розуму “чистою дошкою”; д) для скептицизму. 6. Принцип розвитку (як і теорія розвитку) був найбільш продуктивно розроблений: а) І.Кантом; б) І.Г.Фіхте; в) Ф.Шеллінгом; г) Г.Гегелем; д) Л.Фейєрбахом. 7. Згідно А.Шопенгауеру, воля до буття як єдина засада світу: а) постає тотожною розуму; б) діє в єдності із розумом; в) підпорядкована розуму; г) є принципово поза розумом; д) стимулює розум до пошуків перших засад буття. 8. В постпозитивізмі для позначення особливостей наукового мислення на певному історичному проміжку часу було введене поняття: а) лібідо; б) архетип; в) конвенціональність; г) парадигма; д) стереотип. ІІ блок. Поясніть, чому, на вашу думку, при визначенні характерних рис філософського мислення ми порівнюємо філософію із наукою, релігією та мистецтвом? Головна особливість релігії - це віра в існування надприродних сил та відведення їм визначальної ролі у світобудові й житті людей. Крім того, вказують ще на такі риси релігійного світогляду: - поділ світу на поцейбічний ("земний") і потойбічний ("небесний"), природний і надприродний; - віра у безсмертну душу та потойбічне життя; - наявність культу - системи усталених ритуалів, звичаїв, догматів; - поклоніння Богові як вищій істоті та іншим надприродним силам. Філософський світогляд починається з протиставлення людини навколишньому світу. Принципова відмінність філософського світогляду від попередніх типів, по-перше, полягає в тому, що він заснований на розумінні (дискурсивному мисленні), тоді як релігія - на вірі, міфологія - на інтуїції та уяві. По-друге, релігія та міфологія оперують чуттєвими образами, філософія – абстрактними поняттями. І нарешті, до завдань філософії не входить функція соціального контролю та й вона не має для цього відповідних засобів. Міфологію та релігію індивід приймає в готовому вигляді, часто несвідомо і примусово, особиста творчість при цьому відсутня. Філософія ж є справою інтелектуальною. Філософський світогляд заснований на розумінні, тобто він передбачає обґрунтування, логічну послідовність, аргументацію, сумніви, дискусії. При цьому предметом філософського дослідження стають найзагальніші проблеми: що таке світ, чи існує Бог, чи вічна душа, що таке добро і зло тощо. Головним предметом філософських досліджень є співвідношення "людина - світ", яке розглядається всебічно, з різних сторін і позицій. Тому, як правило, філософські погляди на світ розмаїті і не схожі між собою. Для них характерний інтелектуалізм, критичність, занепокоєність і динамічність думки. Цим філософські уявлення про світ різко відрізняються від релігійних поглядів і зближують філософію з наукою. Порівняно з наукою її особливість полягає в тому, що вона дає змогу в теоретичній формі осмислити світ як світ людини, розглянути місце і становище людини у світі, її смисложиттєві проблеми. Філософський світогляд дає змогу виробити таке бачення світу, яке водночас є і суб'єктивним і об'єктивним, а отже, і досягти людині гармонії з собою, зі своїм баченням світу й самим світом. Філософію та науку споріднює націленість на пізнання світу, на істину. Обидві вони засновані на дискурсивному мисленні, тобто передбачають аргументи і сумніви. Історично і філософське, і наукове знання постає теоретичним, тобто побудованим на узагальненнях, правилах логіки, що дає підстави розглядати філософію як науку. Проте лише філософії властиве гранично широке узагальнення, конкретні ж науки, обмежені предметом свого дослідження і не виходять за його межі. Тому, хоча вони й прагнуть наблизити людину до істини, вони не досліджують, що таке істина, закон, пізнання тощо, так само як не досліджують вони й питання про становище людини в світі та можливості її самовизначення. Філософське мислення є більш вільним, ніж жорстко прив'язане до фактів природничо-наукове. Якби на фактах можна було довести, що економіка для розвитку суспільства важить більше, ніж моральні цінності, що матерія первинна, а дух вторинний, чи навпаки, то філософія була б наукою, як й інші науки. Необхідно також вказати на неоднорідність філософського знання. Вчення про простір і час, про закони і правила мислення максимально наближене до наукового, а такі поняття, як "свобода", "ідеал", "Бог", "добро" і "зло", виходять за межі фактологічної науки. Це дає підстави стверджувати, що філософія не відповідає всім вимогам науковості, вона принаймні відхиляється від того зразка науки, яким є, наприклад, природознавство. Філософію, звичайно, можна вважати наукою, оскільки вона виступає як засноване на розумі знання. Однак будучи за формою діяльності наукою, вона не є наукою за своїми функціями та значенням для людини. Філософські знання містять, як правило, певне ціннісне відношення людини до світу. Наука формує картину світу, яка є холодним, сухим зведенням даних про світ сам по собі, без людини. Філософія є теоретично вираженим світоглядом, в якому "картина світу" є лише моментом, це є стрижень світогляду, який виражає відношення людини до світу. Це не просто знання, а знання, "вдягнене" в ціннісні шати. Філософія досліджує не світ як такий, а смисл буття людини у світі. Людина для неї – не просто річ серед речей, а суб'єкт, здатний змінювати світ і самого себе. Розглядаючи відношення "людина і світ", філософія прагне піднятися до усвідомлення питань про мету та сенс життя, про щастя та шляхи його досягнення. Ціннісне відношення до світу споріднює філософію із мистецтвом та релігією. Філософію та мистецтво споріднює те, що вони подають дійсність не відсторонено, а через людське до неї відношення (суб'єктивно). Для філософії та мистецтва немає нецікавих або заборонених тем: вони проникають усюди і усюди знаходять предмет своєї уваги. Як філософія, так і мистецтво надають значної ваги самовідчуттю людини та інтуїції, проте розходяться вони у тому, що філософія постає розумовим осягненням світу, а мистецтво його художньо-образним осягненням при допомозі почуттів, переживань, емоцій. Вихідною формою думки для філософії є поняття, а вихідною формою художньої творчості постає художній образ. Художні образи, як і філософські поняття, відтворюють дійсність, але у специфічній формі. У художніх образах сам предмет і спосіб його бачення митцем зливаються воєдино. Оскільки філософське світобачення засноване на розумі, то в ньому особа філософа все-таки відсувається на задній план порівняно з мистецтвом. Даючи різне тлумачення світу, філософи логікою розуму змушені прийти або до взаємного заперечення, або до різних форм згоди. Крім того, художні образи - це загальне в чуттєвій формі, це узагальнення на рівні відчуттів і подане в особливій художній формі. Воно лише "проглядається", а не чітко фіксується. Отже, філософське мислення "вільніше" (від фактів, чуттєвості), ніж наукове, а художнє - "вільніше", ніж філософське. Це означає, що філософія посідає проміжне місце між наукою і мистецтвом. (Це НЕ!!! Є відповіддю на питання, а лише факти-підказки, спираючись на які можна дати відповідь на питання.)
|