Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника


Розділ 7. ГІГІЄНА ХАРЧУВАННЯ




Харчування є основною біологічною потребою людини.

Раціональне харчування забезпечує правильний ріст і фор­мування організму, його фізичну і розумову працездатність, сприяє збереженню здоров'я та подовженню життя.’

Для забезпечення раціонального харчування розроблено на­уково обгрунтовані середні фізіологічні потреби людини у хар­чових речовинах, визначено повноцінні харчові раціони та ре­жими харчування для різних груп населення (з урахуванням ві­ку, статі умов праці і побуту, фізичного навантаження тощо), і До їжі ставлять такі гігієнічні вимоги:

• достатність щодо кількості, тобто відповідність енергетич­ним витратам людини;

• повноцінність щодо якості, тобто вміст всіх необхідних харчових раціонально збалансованих речовин (білки, жи­ри, вуглеводи, вітаміни, мінеральні солі);

• різноманітність (складатися з продуктів тваринного та рос­линного походження). Окрім того, їжа має бути такою, що добре засвоюється, апетитною, смачною, доброякісною і не шкідливою.

Отже, перша вимога до раціонального харчування — це від­новлення енерговитрат організму, що вимірюють у кілокалоріях (ккал), за міжнародною системою (БІ) у джоулях (Дж): 1 ккал — 4,184 кДж.

Енерговитрати людини можуть бути нерегульовані і регу­льовані. Нерегульовані енерговитрати — це витрати енергії на основний обмін та специфічно-динамічну дію їжі. Під основним обміном розуміють мінімальний рівень енерговитрат, що необ­хідний для підтримання життєво важливих функцій організму. Адже навіть за умов повного спокою організм постійно витра­чає енергію на підтримання роботи різних систем (серцево- судинної, дихальної, виділення, ендокринної, терморегуляції тощо).

Ос новний обмін визначають за умов повного м'язового і 1114111011010 спокою, ранком натщесерце, при комфортній темпе- |><ігурі (20 °С). Його величина пов'язана з індивідуальними особ- линпстими людини (маса тіла, зріст, вік, стать, стан ендокринно- іп апарату). Так, у жінок основний обмін на 5—10 % нижчий ніж

V чоловіків, а у дітей — на 10—15% вищий, ніж у дорослих. З піком основний обмін знижується на 10—15%.

Існують спеціальні таблиці Гарріса—Бенедикта, за якими Можна визначити енергію основного обміну для кожної людини. ИнпЖсіють, що за звичайних умов у людини середнього віку І середньої маси тіла енергія основного обміну становить І кк<ілт0д-1'кг-1, або 4,184 кДжтод_1'КГ_1'.

('ііецифічно-динамічна дія їжі виявляється у підвищенні ос- ноііпого обміну, що пов'язано з процесами травлення. При вжи- Іігінні білків основний обмін підвищується на ЗО—40, жирів — на

І 14, вуглеводів — на 4—5%. При змішаному харчуванні з оп­тимальною кількістю вживаних продуктів основний обмін підви­щується в середньому на 10—15 %. На це слід зважати при виз­наченні добової витрати енергії.

Регульовані енерговитрати— це витрата енергії під час рГіпих видів діяльності людини. Найбільші енерговитрати визна­чаються при фізичній роботі, що пов'язано зі значним посилен­ими окисшовальних процесів у працюючих м'язах. Так, під час ходьби основний обмін зростає на 80—100, під час бігу — на •100 %. З підвищенням інтенсивності м'язових рухів зростає рівень енерговитрат.

Для визначення витрат енергії існують різні методи. Найпоши­реніший з них — це метод визначення витрат енергії за газообмі­ном. З його допомогою проведено велику кількість досліджень, у нких визначено енерговитрати організму за різних умов: у спокої, під час виробничої, побутової та спортивної діяльності. Результати цих спостережень зводять у таблиці енерговитрат, до яких вклю­чають показники основного обміну, його зміни під час їди і роботи.

Для визначення оптимальної енергетичної цінності добового раціону користуються "нормами фізіологічних потреб населення України в основних харчових речовинах та енергії" (наказ МОЗ України від 18.11.1999 р. № 272).

Відповідно до цих норм всі види праці поділено на чотири Групи за фізичною активністю (табл. 7.1) та визначено добові енерговитрати дорослого населення (табл. 7.2).

Іінергетичні витрати дорослої людини становлять приблизно |М0 3300 ккал на добу.

І

Таблиця 7.1. Групи працездатного населення залежно від рівня рухової активності

Група рухової активності Коефіцієнт рухової активності Орієнтовний перелік спеціальностей
І Працівники переважно ро­зумової діяль­ності; дуже легка рухова активність 1,4 Науковці, студенти, оператори ЕОМ, контролери, педагоги, диспетчери, працівники пуль­тів управління
II Працівники легкої праці;' легка рухова активність 1,6 Водії трамваїв, тролейбусів, працівники конвеєрів, швейни­ки, пакувальники, працівники зв'язку радіоелектронної про­мисловості, сфери обслугову­вання, агрономи, медсестри, продавці промтоварів
III Робітники пра­ці середньої тяжкості, се­редня рухова активність 1,9 Слюсарі, наладники, верстат­ники, водії екскаваторів, буль­дозерів, вугільних комбайнів, автобусів, текстильники, взут­тьовики, залізничники, продав­ці продтоварів, водники, апа­ратники, металурги-доменщи- ки, робітники хімічних заводів, лікарі-хірурги
IV Робітники тяжкої і надто тяжкої фізич­ної праці, ви­сока і дуже ви­сока рухова активність 2,3 (чоловіки) 2,2 (жінки) Будівельники, помічники буро­виків, прохідники, механізато­ри, доярки, рільники, тварин­ники, деревообробники, до­менщики, вальники лісу, каменярі, землекопи, вантаж­ники

 

Зрозуміло, що ці групи не можуть охопити всі існуючі професії, але для кожної спеціальності можна знайти най­більш близький аналог. Кожна з цих професійних груп поді­ляється за статтю і трьома віковими категоріями: 18—29, 30—39, 40—59 років.

У перерахунку на 1 кг маси тіла добова потреба в енер­гії представників різних за інтенсивністю праці груп у серед­ньому становить: І група -— 167,36 кДж, II — 179,12 кДж, III - 192,464 кДж, IV — 221,752 кДж, V — 255,324 кДж.

І її б л и ц я 7.2. Добові енерговитрати дорослого населення боа урахування рухової активності (основний обмін)
NІт л тіло, Вік, років
кг 18-29 30-39 40-59 60-74
Чоловіки
 
 
(>()
(15
Жінки
1 160

Примітка. Для обчислення добових енерговитрат фізично активного Ащпн лого населення необхідно величину основного обміну помножити на коефіцієнт |іучі>іюї активності.

 

І Іри визначенні потреби в енергії враховують кліматичні умови: у районах півночі вона на 10—15 % більша ніж у цен- і рилі,них районах, а на півдні — менша на 5 %.

Енергетична цінність харчових продуктів зумовлюється йМІСТом у них білків, жирів та вуглеводів 1 г білка — 16,736 кДж,

I г жиру — 37,656 кДж, 1 г вуглеводів — 16,736 кДж.

Розраховуючи енергетичну цінність харчування, слід обе­режно ставитись до заміни одних продуктів іншими, хоча вони

II ипбезпечують однакову кількість енергії (наприклад білки вуг- мчюдами), це може призвести до порушення якості і повноцін- ИисТІ харчування. Така заміна можлива лише у межах 25 % вста- моїілених норм.

Повноцінність харчування щодо енергетичного аспекту оці нюють за зміною маси тіла. При оптимальній енергетичній цінності її коливання незначні. Збільшення маси тіла з переваж ним відкладанням жиру при незначному розвитку м'язів свід­чить про надмірне харчування і навпаки — зменшення маси ті ла зумовлене його недостатністю.

Найбільш калорійні — це жири, менш калорійні — м'ясо, риба, ще менш — овочі, фрукти. Калорійна цінність порції пер­ших страв становить близько 836,8—1255,2 кДж, молочних і круп'яних супів — більше 1673,6 кДж, м'ясних страв з гарні ром — близько 2092,0—2510,4 кДж, рибних — 2092,0 кДж овочевих — 836,8—1673 кДж.

Дл.я якісної повноцінності їжі необхідно не тільки щоб у ра­ціоні харчові продукти містились в необхідних кількостях, а й у співвідношеннях, найбільш сприятливих для життєдіяльності організму.

Оптимальну кількість добової потреби у білках, жирах та вуглеводах наведено у табл. 7.3.

Білки— найважливіші харчові речовини. Перш за все, во­ни виконують роль пластичного матеріалу для побудови та онов­лення різних тканин і клітин організму. Вони беруть участь в обміні речовин, оскільки є складовою багатьох гормонів. Крім того, білки виконують ферментативну, захисну і транспортну функції, впливають на діяльність центральної нервової системи (ЦНС), підвищуючи її тонус. У разі їх недостатності погіршує­ться розумова та фізична працездатність.

При поповнені енерговитрат білки відіграють другорядну роль і легко можуть бути замінені вуглеводами та жирами.

Важливе значення має амінокислотний склад білків, оскіль­ки кожна з амінокислот відіграє відповідну роль у функціях ор­ганізму. Особливо потрібні організму лізин, триптофан, феніла­ланін, лейцин, валін, метіонін, треонін, гістидин. Всі ці амінокис­лоти, на відміну від інших, в організмі не синтезуються, хоча і с життєво необхідними. Тому їх і називають незамінними.

{ Залежно від амінокислотного складу, білки умовно поділя­ють на повноцінні(містять всі незамінні амінокислоти) і непов­ноцінні(відсутня одна або кілька незамінних амінокислот). Най­більш повноцінними є білки тваринного походження: яйця, м'ясо, риба, молоко і молочні продукти. У продуктах рослинно­го походження повноцінні білки містяться в сої, квасолі, картоп­лі, рисовій, вівсяній та гречаній крупах. У хлібі, кукурудзі та ін­ших крупах в основному містяться неповноцінні білки.

 

Поделиться:

Дата добавления: 2015-02-10; просмотров: 225; Мы поможем в написании вашей работы!; Нарушение авторских прав





lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2024 год. (0.008 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты