КАТЕГОРИИ:
АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Розділ 7. ГІГІЄНА ХАРЧУВАННЯХарчування є основною біологічною потребою людини. Раціональне харчування забезпечує правильний ріст і формування організму, його фізичну і розумову працездатність, сприяє збереженню здоров'я та подовженню життя.’ Для забезпечення раціонального харчування розроблено науково обгрунтовані середні фізіологічні потреби людини у харчових речовинах, визначено повноцінні харчові раціони та режими харчування для різних груп населення (з урахуванням віку, статі умов праці і побуту, фізичного навантаження тощо), і До їжі ставлять такі гігієнічні вимоги: • достатність щодо кількості, тобто відповідність енергетичним витратам людини; • повноцінність щодо якості, тобто вміст всіх необхідних харчових раціонально збалансованих речовин (білки, жири, вуглеводи, вітаміни, мінеральні солі); • різноманітність (складатися з продуктів тваринного та рослинного походження). Окрім того, їжа має бути такою, що добре засвоюється, апетитною, смачною, доброякісною і не шкідливою. Отже, перша вимога до раціонального харчування — це відновлення енерговитрат організму, що вимірюють у кілокалоріях (ккал), за міжнародною системою (БІ) у джоулях (Дж): 1 ккал — 4,184 кДж. Енерговитрати людини можуть бути нерегульовані і регульовані. Нерегульовані енерговитрати — це витрати енергії на основний обмін та специфічно-динамічну дію їжі. Під основним обміном розуміють мінімальний рівень енерговитрат, що необхідний для підтримання життєво важливих функцій організму. Адже навіть за умов повного спокою організм постійно витрачає енергію на підтримання роботи різних систем (серцево- судинної, дихальної, виділення, ендокринної, терморегуляції тощо). Ос новний обмін визначають за умов повного м'язового і 1114111011010 спокою, ранком натщесерце, при комфортній темпе- |><ігурі (20 °С). Його величина пов'язана з індивідуальними особ- линпстими людини (маса тіла, зріст, вік, стать, стан ендокринно- іп апарату). Так, у жінок основний обмін на 5—10 % нижчий ніж V чоловіків, а у дітей — на 10—15% вищий, ніж у дорослих. З піком основний обмін знижується на 10—15%. Існують спеціальні таблиці Гарріса—Бенедикта, за якими Можна визначити енергію основного обміну для кожної людини. ИнпЖсіють, що за звичайних умов у людини середнього віку І середньої маси тіла енергія основного обміну становить І кк<ілт0д-1'кг-1, або 4,184 кДжтод_1'КГ_1'. ('ііецифічно-динамічна дія їжі виявляється у підвищенні ос- ноііпого обміну, що пов'язано з процесами травлення. При вжи- Іігінні білків основний обмін підвищується на ЗО—40, жирів — на І 14, вуглеводів — на 4—5%. При змішаному харчуванні з оптимальною кількістю вживаних продуктів основний обмін підвищується в середньому на 10—15 %. На це слід зважати при визначенні добової витрати енергії. Регульовані енерговитрати— це витрата енергії під час рГіпих видів діяльності людини. Найбільші енерговитрати визначаються при фізичній роботі, що пов'язано зі значним посиленими окисшовальних процесів у працюючих м'язах. Так, під час ходьби основний обмін зростає на 80—100, під час бігу — на •100 %. З підвищенням інтенсивності м'язових рухів зростає рівень енерговитрат. Для визначення витрат енергії існують різні методи. Найпоширеніший з них — це метод визначення витрат енергії за газообміном. З його допомогою проведено велику кількість досліджень, у нких визначено енерговитрати організму за різних умов: у спокої, під час виробничої, побутової та спортивної діяльності. Результати цих спостережень зводять у таблиці енерговитрат, до яких включають показники основного обміну, його зміни під час їди і роботи. Для визначення оптимальної енергетичної цінності добового раціону користуються "нормами фізіологічних потреб населення України в основних харчових речовинах та енергії" (наказ МОЗ України від 18.11.1999 р. № 272). Відповідно до цих норм всі види праці поділено на чотири Групи за фізичною активністю (табл. 7.1) та визначено добові енерговитрати дорослого населення (табл. 7.2). Іінергетичні витрати дорослої людини становлять приблизно |М0 3300 ккал на добу. І Таблиця 7.1. Групи працездатного населення залежно від рівня рухової активності
Зрозуміло, що ці групи не можуть охопити всі існуючі професії, але для кожної спеціальності можна знайти найбільш близький аналог. Кожна з цих професійних груп поділяється за статтю і трьома віковими категоріями: 18—29, 30—39, 40—59 років. У перерахунку на 1 кг маси тіла добова потреба в енергії представників різних за інтенсивністю праці груп у середньому становить: І група -— 167,36 кДж, II — 179,12 кДж, III - 192,464 кДж, IV — 221,752 кДж, V — 255,324 кДж.
І Іри визначенні потреби в енергії враховують кліматичні умови: у районах півночі вона на 10—15 % більша ніж у цен- і рилі,них районах, а на півдні — менша на 5 %. Енергетична цінність харчових продуктів зумовлюється йМІСТом у них білків, жирів та вуглеводів 1 г білка — 16,736 кДж, I г жиру — 37,656 кДж, 1 г вуглеводів — 16,736 кДж. Розраховуючи енергетичну цінність харчування, слід обережно ставитись до заміни одних продуктів іншими, хоча вони II ипбезпечують однакову кількість енергії (наприклад білки вуг- мчюдами), це може призвести до порушення якості і повноцін- ИисТІ харчування. Така заміна можлива лише у межах 25 % вста- моїілених норм. Повноцінність харчування щодо енергетичного аспекту оці нюють за зміною маси тіла. При оптимальній енергетичній цінності її коливання незначні. Збільшення маси тіла з переваж ним відкладанням жиру при незначному розвитку м'язів свідчить про надмірне харчування і навпаки — зменшення маси ті ла зумовлене його недостатністю. Найбільш калорійні — це жири, менш калорійні — м'ясо, риба, ще менш — овочі, фрукти. Калорійна цінність порції перших страв становить близько 836,8—1255,2 кДж, молочних і круп'яних супів — більше 1673,6 кДж, м'ясних страв з гарні ром — близько 2092,0—2510,4 кДж, рибних — 2092,0 кДж овочевих — 836,8—1673 кДж. Дл.я якісної повноцінності їжі необхідно не тільки щоб у раціоні харчові продукти містились в необхідних кількостях, а й у співвідношеннях, найбільш сприятливих для життєдіяльності організму. Оптимальну кількість добової потреби у білках, жирах та вуглеводах наведено у табл. 7.3. Білки— найважливіші харчові речовини. Перш за все, вони виконують роль пластичного матеріалу для побудови та оновлення різних тканин і клітин організму. Вони беруть участь в обміні речовин, оскільки є складовою багатьох гормонів. Крім того, білки виконують ферментативну, захисну і транспортну функції, впливають на діяльність центральної нервової системи (ЦНС), підвищуючи її тонус. У разі їх недостатності погіршується розумова та фізична працездатність. При поповнені енерговитрат білки відіграють другорядну роль і легко можуть бути замінені вуглеводами та жирами. Важливе значення має амінокислотний склад білків, оскільки кожна з амінокислот відіграє відповідну роль у функціях організму. Особливо потрібні організму лізин, триптофан, фенілаланін, лейцин, валін, метіонін, треонін, гістидин. Всі ці амінокислоти, на відміну від інших, в організмі не синтезуються, хоча і с життєво необхідними. Тому їх і називають незамінними. { Залежно від амінокислотного складу, білки умовно поділяють на повноцінні(містять всі незамінні амінокислоти) і неповноцінні(відсутня одна або кілька незамінних амінокислот). Найбільш повноцінними є білки тваринного походження: яйця, м'ясо, риба, молоко і молочні продукти. У продуктах рослинного походження повноцінні білки містяться в сої, квасолі, картоплі, рисовій, вівсяній та гречаній крупах. У хлібі, кукурудзі та інших крупах в основному містяться неповноцінні білки.
|