Розділ 3. ГІГІЄНА ГРУНТУ ТА ОЧИЩЕННЯ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ

.Одним із важливих чинників зовнішнього середовища є грунт — пухкий поверхневий родючий шар земної кори. Це — складний комплекс мінеральних та органічних часток, що містить величезну кількість мікроорганізмів. Останні відіграють важливу роль у процесах утворення грунту та його самоочищення.

Склад грунту, його властивості та інтенсивність біохімічних процесів, що відбуваються у ньому, значною мірою визначають умови ЖИТТЯ ЛЮДИНИ.)

. Від типу грунту та його хімічного складу залежить характер рослинності місцевості, хімічний склад харчових продуктів. Нес­тача або надлишок певних хімічних елементів у грунті призво­дить до нестачі або надлишку їх у харчових продуктах. (Так, нес­тача йоду у грунті деяких місцевостей спричиняє виникнення у місцевих жителів ендемічної зобної хвороби, а при високому вмісті фтору — ендемій флюорозу.

За високого рівня радіоактивності грунту, що має місце у 30-кілометровій зоні Чорнобиля, спостерігають значну кількість захворювань на лейкемію, ураження щитовидної залози тощо.

Негативно впливає на здоров'я населення забруднення грунту шкідливими викидами промислових підприємств або от­рутохімікатами, що використовують у сільськогосподарському виробництві.

\Грунт є також одним із кліматоутворюючих чинників. Забо­лоченість грунту та високе стояння грунтових вод може спричи­нити вологість у приміщеннях, а при наявності анофілогенних ділянок — сприяти розповсюдженню малярії. ,Все це враховують

при забудові населених пунктів та прокладанні водопровідної та каналізаційної мереж.

^Самоочищення грунту — складний тривалий біологічний процес, протягом якого органічні речовини перетворюються на воду, діоксид вуглецю, мінеральні солі та гумус, а патогенні мік­роорганізми гинуть.

Грунт використовують для знезараження та утилізації рід­ких нечистот та твердих покидьків, багатих на органічні речови­ни і патогенні мікроорганізми./Тому за відповідних умов грунт може негативно впливати на людину, якість рослинних та тва­ринних продуктів, санітарно-гігієнічні умови життя.

Крім збудників кишкових захворювань та яєць гельмінтів у грунті тривалий час можуть зберігатися спороутворюючі мікро­би — збудники правцю, газової гангрени, сибірської виразки, ботулізму, котрі у разі виробничих, спортивних та побутових травм із землею можуть потрапити у рану. Для профілактики потерпілим вводять протиправцеву сироватку.

V Патогенні мікроби, що не утворюють спор (збудники кишко­вих інфекцій, туляремії, чуми, бруцельозу) звичайно швидко ги­нуть у грунті, але за певних умов зберігають свою життєздат­ність протягом тижнів і місяців. »Вони можуть потрапляти в орга­нізм людини через брудні руки, овочі, фрукти, питну воду тощо.

У запобіганні поширення через грунт інфекційних та інвазій­них хвороб вирішальну роль відіграє санітарна охорона грунту.

І Санітарно-гігієнічний і протиепідемічний стан населених пунктів значною мірою залежить від правильної організації са­нітарного очищення.,

У процесі життєдіяльності людини безперервно утворюють­ся різні відходи: нечистоти, помиї, кухонні залишки, побутове та будівельне сміття, стічні води. їх кількість досить велика: навіть із неканалізованих міст та селищ протягом року вивозиться до 50 млн тон нечистот та твердих відходів.

Найбільш епідеміологічно небезпечними є рідкі викиди: фе­калії, сеча, стічні води лазень, пралень, промислових підприємств. Існує дві системи їх видалення: сплавна (каналізація) і вивізна.

і 3 гігієнічної точки зору, найбільш доцільною є каналізацій­на система.Вона забезпечує видалення покидьків шляхом спе­ціальної системи труб за межі населеного пункту. Це виключає забруднення грунту, повітря і контакт людей з нечистотами.

Вивізна системавидалення нечистот при дотриманні відпо­відних правил також сприяє підтриманню належного санітарно­го стану населених пунктів.

Вивізна система очищення нечистот складається з трьох ла­нок: збирання та тимчасового зберігання; транспортування; знешкодження та утилізації.

У населених пунктах житлові, виробничі та громадські при­міщення забезпечуються убиральнями — промивними або люфт- клозетами. Більш гігієнічними вважають промивні вбиральні, що можуть бути обладнані лише за наявності водопроводу та кана­лізації. Якщо ж останні відсутні — обладнують люфтклозети, тобто вбиральні з вигрібом, що вентилюються. Ці вигріби мають бути водонепроникними. їх вичищають у разі заповнення.

У сільській місцевості та на садово-городніх ділянках при обладнанні надвірних туалетів з вигрібною ямою розміщувати їх треба не ближче ніж за 20 м від житлових будинків. Вигрібна яма повинна бути водонепроникною і мати витяжну трубу для газів. Будівля туалету повинна щільно закриватися, щоб не дати доступу мухам.

Нечистоти щоденно слід засипати сухим хлорним вапном (1—2 кг на 1 м² поверхні), а вміст вигрібної ями — систематич­но вивозити або вибирати і компостувати.

Іноді обладнують убиральні з засипанням. Під стульчаком встановлюють виносний металевий прийомник для нечистот. На його дно насипають дрібний торф або попіл. Для дезодорації та захисту від мух фекалії щоразу засипають цими ж матеріалами. Прийомник щоденно вичищають. При обладнанні помийниць їх також слід забезпечувати водонепроникними вигрібами.

Під час очищення вигребів та вивозу нечистот слід звести до мінімуму неприємні запахи та не допускати забруднення грунту на шляху їх перевезення. Для цього використовуються пневма­тичні автоцистерни.

Для знешкодження та утилізації нечистот використовують такі грунтові методи, як поля асенізації і поля розорювання. Ді­лянки під ці поля відводяться за межами населеного пункту з на­вітряного боку на відстані 1—2 км від житла та водойм. Тверді викиди можугь видалятися за допомогою сміттєпроводів, а та­кож планово-подвірного та планово-поквартирного вивезення.

Для знешкодження та утилізації твердих покидьків існує ба­гато способів: біотермічні методи, вдосконалені звалища, сміт­тєспалювання тощо.

Варіантами біотермічних методів є компостування та біотер­мічні камери. Для компосту готується майданчик необхідних розмірів з утрамбованої глини. На нього наносять шар компос­туючого матеріалу (торф, земля, зрілий компост) завтовшки

10—15 см, потім такий самий шар покидьків з можливим до­даванням рідких нечистот. Покидьки, внесені у компостну купу, засипають 15-сантиметровим шаром компостуючого матеріалу. У такий спосіб компостну купу можна зробити заввишки 1,5 м. Для захисту від розмивання дощем її накривають підручними матеріалами. Періодично компост зволожують та засипають по­пелом, що прискорює мінералізацію. У кліматичних умовах Ук­раїни компост визріває протягом 4—7 місяців. У біотермічних камерах процес мінералізації закінчується протягом 20—60 днів. При дотриманні санітарних правил знешкоджувати тверді покидьки можна на спеціально обладнаних звалищах, де вони компостуються.