Що можна вважати несвідомою основою особистості, а що − причиною самосвідомості?

"Можна уяснити смисл терміна індивідуальність через звернення до концепції самості суб'єкта, який заявляє і в кінцевому підсумку виправдовує себе у відносинах до іншого в якості безсумнівної та незамінної особистості. Ця концепція самості, якою би туманною вона не була, доводить самоідентичність людини".

(Ю.Габермас)

З'ясуйте найперші риси індивідуальності, а також поясніть значення самості для її формування та функціонування. Що таке самість? Якими є її функції? Якщо порівняти такі виявлення людини, як індивід, особистість та індивідуальність, то яке їх співвідношення ви вважаєте найбільш виправданим? Дайте відповідь на це питання, послуговуючись наведеними в даному завданні текстами.

Завдання 4. Поняття цінностей. Вихідні цінності людського буття.

"Цінність − це значимість будь-чого, на відміну від існування об'єкта або його якісних характеристик".

(Г.Лотце)

"Як би широко ми не розуміли протилежність культури та природи, сутність даної протилежності залишиться незмінною: в усіх явищах культури ми завжди знайдемо втілення якої-небудь визнаної людиною цінності, заради якої ці явища або створені, або... випещені людиною... Про цінності не можна сказати, що вони існують або не існують, а лише те, що вони мають значимість або не мають її".

(Г.Ріккерт)

Якою є сфера функціонування цінностей? Що можна вважати їх найпершою характеристикою? В чому ви вбачаєте причину того, що цінності мають культурне походження? Наведіть приклади того, як явища культури постають в окресленнях цінностей.

"Будь-яка наука та філософія розглядають світ таким, "яким він є", яким він даний в дійсності. Змістом наукового знання постає суще... Але філософське дослідження виявляє потім, що цінності випадають із такого розуміння сущого та його пізнання... Добро саме по собі... на відміну від того об'єкта. який може ним володіти, не "є", а "повинно бути". Чи можна в такому разі виводити цінності із знання про суще? Проблема цінності передбачає відкриття якогось іншого виміру світобудови поряд із сферою існування, яка вивчається наукою... Цінність - це і ідея, і дещо зовсім інше − повеління, звернене до дійсності, закон, що приписує їй досконалість... Отже, цінність непідвладна законам сущого; це явище із зовсім іншої сфери дійсності... Проблема цінності дозволяє зрозуміти унікальну природу людини, його виняткове становище у світі: адже у пізнанні людина діє також як суб'єкт, що чимось мотивується, чогось прагне".

(О.Дробницький)

Яку протилежність цінностям позначає дане міркування? В чому причина такої протилежності? Як ви розумієте те, що цінності виявляють унікальне становище людини у світі? Поясніть це своїми словами та за допомогою конкретних прикладів.

"...Оцінювати − значить не лише пізнавати, а й відчувати; не лише відчувати або переживати емоції, а й прагнути; не лише прагнути, але й зближати з собою предмет, що оцінюється, щоби випробувати його... і відкласти у підсвідомій пам'яті результат такого ознайомлення. Із цього результату потім спонтанно народжується та чи інша реакція на предмет".

(А.Рольдан)

Як ви вважаєте, чи вводить дане міркування якийсь новий аспект у розуміння цінностей? Які характеристики цінностей можна виділити із даного фрагмента? Як в даних міркуваннях окреслюється зв'язок цінностей та людської особистості? Людської самості?

"Істина є тим видом помилки, поза яким деякий певний рід живих істот не зміг би жити. Цінність для життя − ось остання засада... Якою цінністю володіють самі наші оцінки й таблиці моральних благ? Якими є наслідки їх панування?Для кого, у відношенні до кого? Відповідь: для життя. Але що таке життя? − Моя формула цього поняття проголошує: життя − це воля до влади Я зрозумів, що в будь-якій оцінці справа йде про певну перспективу: про збереження індивіда, громади, раси, держави, церкви, віри, культури".

(Ф.Ніцше)

Як би ви назвали подану у фрагменті Ф.Ніцше концепцію цінностей? Як визначається тут природа цінностей? Що їх визначає? Якою мірою ви згідні із такими міркуваннями? Дайте їм критичний аналіз.