Вимоги до відновлення деталей у авторемонтному підприємстві

Основне завдання, що переслідують ремонтні підприємства, це зниження собівартості ремонту автомобілів й агрегатів при забезпеченні гарантій споживачів, тобто гарантії після ремонтного ресурсу.

Дослідження ремонтного фонду (автомобілів й агрегатів, що надходять у ремонт) показали, що в середньому близько 20 % деталей - утильних. 25...40% - придатних, а інші 40...55 % - можна відновити. Навіть відсоток утильних деталей можна значно знизити на АРП, якщо воно буде мати у своєму розпорядженні ефективні способи дефектації й відновлення.

Технології відновлення деталей ставляться до розряду найбільш ресурсозберігаючих, тому що в порівнянні з виготовленням нових деталей скорочуються витрати (на 70%). Основним джерелом економії ресурсів є витрати на матеріали. Середні витрати на матеріали при виготовленні деталей становлять 38%. а при відновленні - 6.6% від загальної собівартості. Для відновлення працездатності зношених деталей потрібно в 5...8 разів менше технологічних операцій у порівнянні з виготовленням нових деталей.

Незважаючи на рентабельність, трудомісткість відновлення деталей ще невиправдано висока й навіть на великих ремонтних підприємствах у середньому до 1.7 разів більше трудомісткості виготовлення однойменних деталей на автомобільних заводах.

Дрібносерійний характер виробництва, використання універсального встаткування, часті його переналагодження, малі партії відновлюваних деталей утрудняють можливість значного зниження трудомісткості окремих операцій.

Основна кількість відмов деталей автомобілів викликано Зношуванням робочих поверхонь – до 50%, 17.1% пов'язане з ушкодженнями й 7.8% викликано тріщинами. Основне місце серед всіх відмов автомобілів займає двигун - це до 43 % відмов. Приблизно 85 % деталей відновлюють при зношуванні не більше 0.3 мм. тобто їхня працездатність відновлюється при нанесенні покриття незначної товщини. Нанесення металу на несучі поверхні з наступною механічною обробкою дозволить багаторазово використати деталь.

Частка відновлюваних зовнішніх і внутрішніх циліндричних поверхонь становить 53,3%, різьбових - 12.7%. шліцьових -10.4%. зубчастих - 10.2%, плоских - 6.5%, всі інші - 6.9%.

Обсяги відновлення деталей на АРП визначаються наявністю відповідних по найменуванню й ціні запасних частин.

На сьогодні існує багато різних технологічних методів відновлення зношених деталей, таких як:

- механічна і слюсарно-механічна обробка (метод ремонтних розмірів, додаткових ремонтних деталей, припилювання, шабрення, склеювання, постановки латок і т.п.);

- зварювання і наплавлення (газове, електродугове, автоматичне наплавлення під шаром флюсу, вібродугове, в середовищі захисних газів, в середовищі водяної пари, з комбінованим захистом розплавленого металу і ін.);

- металізація (газополуменева, високочастотна, електродугова і плазмова);

- електролітичне і хімічне нарощування (залізнення або__тверде осталювання, хромування, міднення, цинкування, осадження електролітичних сплавів, хімічне нікелювання і ін.);

– пластична деформування (осадження, роздача, обтиснення, правка і ін.);

– електричні методи (електроіскрова або електроерозійна, електромеханічна, анодно-механічна обробка і зміцнення деталей);

- застосування при ремонті деталей полімерних матеріалів;

- усунення дефектів паянням.