СЛОВНИК ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИХ ТЕРМІНІВ, А-Б 12 страница

Що означає вчинення дій у майнових інтересах іншої особи без її доручення?

Вчинення дій у майнових інтересах іншої особи без її доручення — це недоговірне зобов'язання, тобто випадок, коли одна особа за певних обставин діє в майнових інтересах іншої особи без її доручення. Цими обставинами, наприклад, може стати небезпека настання невигідних майнових наслідків, а тому особа має право без доручення вчиняти дії, спрямовані на їх попередження, усунення або зменшення. Такі дії можуть бути виявлені в найрізноманітніших формах: надання якої-небудь юридичної чи фактичної послуги; управління майном; годування тварин, охорона майна та ін. Наприклад, раптово виїхав господар і залишив без догляду свою худобу. Його сусід з власної ініціативи вживає заходів щодо охорони, годівлі, догляду цієї худоби тощо. Неодмінною умовою такого недоговірного зобов'язання є виявлення турботи про чуже майно без доручення, за власною ініціативою і волевиявленням, а не на підставі договору чи закону. Особа, яка взялася за ведення чужої справи, повинна виконувати її з усією старанністю і ретельністю, як власну, та при першій нагоді сповістити цю іншу (заінтересовану) особу про свої дії. Якщо заінтересована особа схвалить ці дії, надалі до відносин сторін застосовують правила відповідного договору.
У разі неможливості сповіщення заінтересованої особи, той, хто почав дії без доручення, зобов'язаний довести їх до кінця, вживаючи всіх залежних від нього заходів щодо попередження негативних майнових наслідків для такої особи. При цьому особа, яка діє без доручення, зобов'язана взяти на себе все, що пов'язане з веденням справи, у тому числі обов'язки щодо вчинених правочинів.
Якщо особа, яка діє в інтересах іншої особи без доручення, при першій нагоді не сповістить про це заінтересовану особу, вона не має права вимагати відшкодування понесених витрат.
Вкладена у ведення чужої справи праця підлягає оплаті в межах фактично понесених витрат, якщо вони були виправдані обставинами ведення справи. Після закінчення ведення справи особа повинна негайно надати заінтересованій особі звіт про свої дії і передати їй усе, що при цьому було одержано.

Який зміст зобов'язань, що виникають внаслідок рятування здоров'я та життя фізичної особи, майна фізичної або юридичної особи?

Шкода, що її зазнала особа, яка без відповідних повноважень запобігала реальній загрозі здоров'ю та життю фізичної особи, підлягає відшкодуванню у повному обсязі державою.

Суб'єктами цього зобов'язання є громадянин, який має право на відшкодування понесеної шкоди і виступає в особі кредитора (потерпілого), та інша фізична особа, за яку держава зобов'язана цю шкоду відшкодувати.
Право вимагати відшкодування шкоди, якої зазнано при рятуванні здоров'я та життя іншої особи, належить будь-якому громадянинові, котрий, виконуючи свій громадянський обов'язок, зазнав цієї шкоди. До того ж важливо, щоб дії становили здійснення громадянського обов'язку, а не здійснювалися під час виконання трудових обов'язків. Права на відшкодування за цим правилом не мають так звані професійні рятувальники, оскільки такі працівники зобов'язані ризикувати своїм життям і здоров'ям у силу трудових (службових) обов'язків і ризик шкідливих наслідків повинен падати на них.

Зміст зобов'язання, що виникає внаслідок рятування здоров'я та життя іншої фізичної особи, становить право потерпілого одержати відшкодування шкоди, якої він зазнав, і обов'язок держави відшкодувати цю шкоду.
Об'єктом зобов'язання є відшкодування шкоди потерпілому, якої він зазнав при рятуванні здоров'я та життя іншої фізичної особи.
Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози майно іншої особи, яке має істотну цінність, відшкодовується державою в повному обсязі.

Інша шкода, якої зазнав громадянин при рятуванні майна, що має істотну цінність, від реальної загрози повинна бути відшкодована власником (володільцем) цього майна з урахуванням матеріального становища і самого власника (володільця), і такого громадянина.
Небезпека, що загрожує майну, повинна бути реальною та наявною, об'єктивно існувати і фактично бути на момент вчинення дії із запобігання шкоді.

Для виникнення обов'язку відшкодувати шкоду необхідно, щоб між діями потерпілого із запобігання загрози шкоди майна і шкодою, якої він зазнав, був причинний зв'язок.

Відшкодування шкоди можливе, якщо особа має змогу його надати, а також якщо майно, від якого було відвернуто реальну загрозу шкоди, мало істотну цінність. При цьому відшкодування шкоди не повинне перевищувати вартості цього майна.

Що означає зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави?

Безпідставне збагачення — це недоговірне зобов'язання, в основі вчинення якого лежать врешті-решт дозволені дії, проте мотиви їх здіснення неправомірні або через помилку, або через інші фактори. Між зобов'язаннями з договорів і зобов'язаннями з безпідставного збагачення є суттєві відмінності. Вони полягають у тому, що в договорах передача майна здійснюється на законній підставі (угода сторін), і тому одержане за договором майно не може визнаватися безпідставним збагаченням.
Зобов'язання з безпідставного збагачення виникає саме через те, що певна особа одержала майно за рахунок іншої, тобто збагатилася без достатніх для цього правових підстав.
Цивільний кодекс України встановлює: особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій його було набуто, згодом відпала.
Ці правила застосовують незалежно від того, чи стало безпідставне збагачення результатом поведінки набувача майна, самого потерпілого або третіх осіб, чи наслідком події.
Учасником цих зобов'язань можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Предметом зазначених зобов'язань є дії зобов'язальних осіб. Наприклад, у результаті помилки залізниця видала вантаж організації, яка не є вантажоодержувачем. У цьому разі зазначена організація придбала не належне їй майно і зобов'язана повернути безпідставно придбане майно.
У разі невиконання цього обов'язку безпідставно одержане майно підлягає стягненню із зазначеної організації в примусовому порядку через суд або господарський суд. Для застосування цієї цивільно-правової санкції достатньо встановити об'єктивний факт придбання чи збереження майна без достатньої правової підстави. Наявності вини в діях зобов'язальної особи не вимагається. Це пояснюється тим, що, як зазначалося вище, безпідставно придбане майно може бути не лише результатом поведінки зобов'язальної особи, а й результатом поведінки самого потерпілого чи результатом подій.
Те саме стосується характеру обов'язку особи, яка безпідставно зберегла майно за рахунок іншої особи. Наприклад, електролічильник, встановлений у комунальній квартирі, записаний на ім'я одного з мешканців цієї квартири, який сплачує за користування електроенергією за всіх мешканців цієї квартири. Однак останні при цьому не відшкодовують платникові свою частку. Ці співмешканці зберігають своє майно (гроші) за рахунок володільця електролічильника, і тому вони зобов'язані відшкодувати йому витрати, пов'язані з оплатою кількості електроенергії, що споживається ними.
Такі правила підлягають застосуванню також до вимог:
• щодо повернення виконаного за недійсним правочи-ном;
• щодо витребування майна власником з чужого незаконного володіння;
• однієї сторони у зобов'язанні до іншої щодо повернення виконаного у зв'язку з цим зобов'язанням;
• відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Безпідставно набуте майно має бути повернене набувачем потерпілому в натурі. В разі неможливості повернути безпідставно набуте майно в натурі, повинна бути відшкодована його вартість, яка визначається на момент розгляду справи в суді про повернення майна.
Особа, яка безпідставно набула чи зберегла майно, зобов'язана також повернути або відшкодувати всі доходи, які вона одержала або повинна була одержати від цього майна відтоді, як ця особа дізналася або повинна була дізнатися про безпідставне збагачення. Від цього часу вона відповідає за допущення нею погіршення майна. На суму безпідставного грошового збагачення підлягають нарахуванню також проценти за користування чужими коштами.
Не підлягають поверненню безпідставно набуті:
• заробітна плата і прирівняні до неї платежі, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої життю та здоров'ю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб для існування, якщо виплата сум проведена юридичного чи фізичною особою добровільно, за відсутності розрахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача;
• інше майно, якщо це передбачено законом.

Як відвернути загрозу, створену життю, здоров'ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи?

Юридичні та фізичні особи при здійсненні підприємницької та іншої господарської діяльності, можуть вчиняти неправомірні дії — завдавати шкоду довкіллю, порушувати умови безпеки і створювати, як наслідок, загрозу життю і здоров'ю громадян, їхньому майну та майну інших юридичних осіб.
Для заборони таких дій, що створюють небезпеку, Цивільний кодекс України дає можливість заінтересованій особі звернутися з позовом до суду. Вимогу про усунення небезпеки (загрози) мають право висунути будь-які фізичні та юридичні особи, які їй піддаються або інтересам яких вона загрожує. Такі вимоги можуть висунути й опікуни та піклувальники для захисту інтересів неповнолітніх.
У разі неусунення небезпеки (загрози) життю і здоров'ю фізичних осіб, їхньому майну і майну інших юридичних осіб суд має право з урахуванням конкретних обставин справи ухвалити рішення:
• щодо вжиття належних заходів для усунення загрози в строк, передбачений у рішенні суду;
• щодо стягнення збитків, фактично зазнаних особою, яка піддавалася небезпеці (загрозі) і своїми діями запобігла цій небезпеці;
• щодо повної заборони діяльності, яка створює небезпеку (загрозу).
У разі відмови в позові про заборону згаданої діяльності у зв'язку з тим, що це суперечить громадським інтересам, відповідач зобов'язаний таким чином задовольнити варті уваги вимоги особи, яка піддається небезпеці (загрозі), щоб було виключено подальший вплив на неї обставин, що створюють цю небезпеку (загрозу).
Шкода, завдана внаслідок неусунення небезпеки (загрози) життю і здоров'ю фізичних осіб, їхньому майну і майну юридичних осіб, підлягає відшкодуванню у повному обсязі.

Що розуміють під зобов'язаннями за завдання шкоди?

Однією з підстав виникнення зобов'язань є заподіяння шкоди іншій особі. На відміну від інших зобов'язань, які виникають із правомірних актів (наприклад договору, одностороннього правочину, адміністративного акта), цей вид зобов'язання виникає з неправомірних актів, яким є саме правопорушення, тобто протиправне винне заподіяння шкоди деліктоздатною особою. Зобов'язання внаслідок заподіяння шкоди називають деліктними (від лат. delictum - правопорушення). Воно виникає там, де заподіювач шкоди і потерпілий не перебували між собою у зобов'язальних відносинах або шкода виникла незалежно від наявних між сторонами зобов'язальних відносин.

Деліктне зобов'язання — це зобов'язання, в якому особа, що протиправна і винно (неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю) заподіяла шкоду особистим немай-новим правам фізичної чи юридичної особи або шкоду їхньому майну, зобов'язана її відшкодувати в повному обсязі.

У цій формі виражена формула генерального делікту: "Хто зі своєї вини заподіяв іншому шкоду, зобов'язаний її відшкодувати". Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.
Зміст деліктного зобов'язання становлять право кредитора та обов'язок боржника. Зокрема, обов'язком боржника є вчинення дій, за допомогою яких була б поновлена майнова сфера до такого рівня, в якому вона перебувала до порушення, а право кредитора — одержати таке відшкодування.
Недоговірній відповідальності властиві риси, притаманні договірній відповідальності:
• майновий характер;
• реалізуються примусово, силами юрисдикційних органів;
• виконують виховну, попереджувальну функції.
Недоговірна відповідальність характеризується такими ознаками:
• настає у випадках, передбачених законом, тоді як підстави договірної відповідальності можуть бути передбачені як у законі, так і в договорі;
• настає лише за наявності шкоди, тоді як договірна може мати місце і за її відсутності (наприклад, постачальник зобов'язаний сплатити неустойку за порушення строків поставки продукції за договором і в разі відсутності збитків у покупця);
• має форму відшкодування шкоди в натурі чи повного відшкодування спричинених збитків, тоді як договірна може мати форму пені, неустойки, штрафу (наприклад, штраф за поставку неякісної продукції);
• це завжди новий обов'язок замість невиконаного (особа протиправне заподіяла шкоду чужому майну), а договірна відповідальність становить додаткове зобов'язання, яке приєднується до невиконаного (у разі недопоставки продукції постачальник зобов'язаний сплатити за це штраф і допоставити продукцію);
• покладається на порушника чи на особу, яка за законом несе за нього відповідальність (батьки, опікуни, медичний заклад) або взагалі на третю особу, в інтересах якої діяв заподіювач шкоди. До договірної відповідальності притягається безпосередньо порушник договору чи особа, яка відповідає за нього за договором (порушник).
Зобов'язання в результаті завдання шкоди виникають досить часто. Деліктні зобов'язання можуть виникати з різноманітних правопорушень. Наприклад, у побуті, багатьом громадянам доводиться засмучуватись від мокрої стелі своєї щойно відремонтованої квартири і відмовою особи, яка завдала шкоду, відшкодувати її в повному обсязі. Для захисту своїх особистих, а також майнових прав, порушених неправомірними діями, особа вимушена звертатися до суду. Які є види зобов'язань за завдання шкоди?
Той, хто завдав шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з його вини. Не підлягає відшкодуванню шкода, завдана особою при здійсненні нею права на самозахист, у тому числі у стані необхідної оборони, якщо при цьому не були перевищені її межі. Якщо при здійсненні права на самозахист особа завдала шкоду іншій особі, ця шкода має бути відшкодована особою, яка вчинила протиправну поведінку.
Шкода, завдана у стані крайньої необхідності (тобто для усунення небезпеки, що загрожує інтересам чи правам фізичної або юридичної особи, якщо цю небезпеку за цих обставин не можна було усунути іншими засобами), має бути відшкодована особою, яка її завдала. Враховуючи обставини, за яких було завдано шкоду, суд може покласти обов'язок її відшкодування на третю особу, або зобов'язати відшкодувати шкоду частково як того, хто її завдав, так і третю особу, або звільнити від відшкодування шкоди повністю чи частково як третю особу, так і того, хто її завдав.
Як зазначалося вище, зобов'язання, які виникають за завдання шкоди, — найбільш поширений вид недоговірних зобов'язань.
Умови виникнення зобов'язання за завдання шкоди такі: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи, яка завдала шкоду; 3) причинний зв'язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, за якого протиправність є причиною, а шкода — наслідком; 4) вина особи, яка завдала шкоду.
Залежно від підстав виникнення зобов'язань за завдання шкоди можна виділити окремі види, які мають відповідні особливості. До зобов'язань за заподіяння шкоди Цивільний кодекс України відносить:
• відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи;
• відшкодування шкоди, завданою особою у разі здійснення нею права на самозахист, а також завданої у стані крайньої необхідності;
• відшкодування шкоди, завданої прийняттям закону про припинення права власності на певне майно;
• відшкодування юридичною особою шкоди, завданої її працівником чи іншою особою;
• відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або місцевого самоврядування;
• відшкодування шкоди, завданої посадовою або службовою особою органу державної влади Автономної Республіки Крим або місцевого самоврядування;
• відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування у сфері нормотворчої діяльності;
• відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду;
• відшкодування майнової шкоди фізичній особі, яка потерпіла від злочину;
• відшкодування шкоди, завданої малолітньою, неповнолітньою особою та неповнолітньою особою після набуття нею повної цивільної дієздатності;
• відшкодування шкоди, завданої недієздатною фізичною особою;
• відшкодування шкоди, завданої особою, цивільна дієздатність якої обмежена;
• відшкодування шкоди батьками, позбавленими батьківських прав;
• відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними;
• відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки;
• відшкодування ядерної шкоди;
• відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

СЛОВНИК ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИХ ТЕРМІНІВ, А-Б

Авторське право в об'єктивному розумінні — сукупність правових норм, які регулюють відносини, що виникають внаслідок створення і використання творів літератури, мистецтва й науки.
Авторське право у суб'єктивному розумінні - - сукупність прав, які належать автору (чи його правонаступникам) у зв'язку зі створенням і використанням твору літератури, науки, мистецтва.
Автор твору — особа, зазначена як автор на екземплярі обнародуваного твору, на рукопису чи на оригіналі твору мистецтва, якщо в судовому порядку не було доведе інше.
Аналогія закону — поширення на відносини, які безпосередньо не врегульовані законом, правових норм, що регулюють подібні відносини.
Аналогія права - - у разі неможливості використати аналогію закону для врегулювання цивільних відносин їх регулюють відповідно до загальних засад цивільного законодавства.
Акредитив -- форма розрахунків, за якої банк-емітент за дорученням свого клієнта (заявника акредитива) зобов'язаний виконати платіж третій особі (бенефіціару) за поставлені товари, виконані роботи та надані послуги й надати повноваження іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж.
Акти громадянського стану — події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків (народження, походження, громадянство, розірвання шлюбу, усиновлення, зміна імені, інвалідність, смерть тощо).
Асортимент товару — товар, який підлягає переданню за договором у певному співвідношенню за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками.
Асоціація - - договірне об'єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності її учасників без права втручання у виробничу і комерційну діяльність.
Акцепт — відповідь — згода, якій була адресована оферта (пропозиція) щодо укладення договору.
Акцептант — особа, яка проставляє акцепт.
Акціонерне товариство — товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості. Створюється юридичними та (або) фізичними особами на основі установчого договору і статуту.
Акція — цінний папір без встановленого строку обігу, що засвідчує пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.
Банківська таємниця — обов'язок, що покладається на банк, гарантувати таємницю банківського рахунка клієнта, операцій за рахунком і відомостей про клієнта. Відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам.
Банківський рахунок — договір, за яким банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунками.
Бездоглядна домашня тварина — особа, яка затримала бездоглядну домашню тварину, зобов'язана негайно повідомити про це власника і повернути її. Якщо власник бездоглядної домашньої тварини або місце його перебування невідомі, особа, яка затримала тварину, зобов'язана протягом трьох днів заявити про це міліції або органові місцевого самоврядування, який вживає заходів щодо розшуку власника.
Бездокументарна форма цінних паперів — у випадках, визначених законом або в установленому ним порядку, особа яка отримала відповідну ліцензію, може фіксувати право, закріплене в іменному чи ордерному цінному папері, у тому числі в бездокументарній формі (за допомогою електронних засобів та ін.). До такої форми фіксування застосовують правила, установлені для цінних паперів, якщо інше не випливає з особливостей фіксації. Порядок офіційної фіксації прав власників і набувачів, здійснення операцій з бездокументарними цінними паперами визначає Закон України "Про національну депозитарну систему і особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" від 10 грудня 1997 р.
Безпідставне збагачення — недоговірне зобов'язання, в силу якого особа, що набула майно (набувач) за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої підстави, встановленої законом, іншими нормативно-правовими актами або правочином, зобов'язана повернути безпідставно набуте майно цій особі.
Безхозна річ — річ, яка не має власника або власник якої невідомий.
Біржові правочини — правочини, здійснені між членами біржі або їх представниками на біржових торгах, про взаємну передачу прав і обов'язків відносно майна, яке допущене до обігу на біржі, в строки і в порядку, встановлені статутом біржі та правилами біржової торгівлі.
Боржник — суб'єкт (пасивна сторона) зобов'язання, на яку покладається обов'язок.
Будівельний підряд — договір, за яким підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати обумовлені договором будівельні роботи відповідно до затвердженої у встановленому порядку проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик або забезпечити фронт робіт, передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.