Оцінка пожежної небезпеки виробництва

Категорія пожежної небезпеки приміщення (будівлі, споруди) – це класифікаційна характеристика пожежної небезпеки, що визначається кількістю і пожежонебезпечними властивостями речовин і матеріалів, які знаходяться в об'єкті з урахуванням особливостей технологічних процесів, розміщених в ньому виробництв.

Категорія А (вибухопожежонебезпечні приміщення)

Горючі гази, легкозаймисті рідини з температурою спалаху не більше 28⁰С у такій кількості, що можуть утворювати вибухонебезпечні парогазоповітряні суміші, при спалахуванні яких розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні, що перевищує 5 кПа.

Речовини і матеріали, що здатні вибухати та горіти при взаємодії з водою, киснем повітря або одне з одним у такій кількості, що розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні перевищує 5 кПа.

Категорія Б (вибухопожежонебезпечні приміщення)

Горючий пил або волокна, легкозаймисті рідини з температурою спалаху більше 28⁰С, горючі рідини в такій кількості, що можуть утворювати вибухонебезпечні пилоповітряні суміші або пароповітряні, при спалахуванні яких розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні, що перевищує 5 кПа.

Категорія В (пожежонебезпечні приміщення)

Горючі та важкогорючі рідини, тверді горючі та важкогорючі речовини і матеріали (в тому числі пил і волокна), речовини та матеріали, що здатні при взаємодії з водою, киснем повітря або одне з одним горіти, за умовами, що приміщення, в яких вони знаходяться (використовуються), не належать до категорій А та Б.

Категорія Г(пожежобезпечні приміщення)

Негорючі речовини та матеріали в гарячому, розжареному або розплавленому стані, процес обробки яких супроводжується виділенням променистого тепла, іскор, полум'я; горючі гази, рідини, тверді речовини, які спалюються або утилізуються як паливо.

Категорія Д(пожежобезпечні приміщення)

Негорючі речовини та матеріали в холодному стані. Допускається відносити до цієї категорії приміщення, в яких знаходяться горючі рідини в системах машин, охолодження та гідроприводу устаткування, в яких не більше 60 кг в одиниці устаткування при тиску не більше 0,2 мПа, кабелі електропроводки до устаткування, окремі предмети меблі на місцях.

Згідно з ПУЕ приміщення поділяються на вогненебез­печні (П-1, П-ІІ, П-ІІа, П-ІІІ) і вибухонебезпечні (В-І, В-Іа, В-Іб, В-Іг, В-ІІ, В-ІІа) зони.

Клас П-І – приміщення, в яких використовуються або зберігаються тверді спалимі рідини з температурою спала­ху парів вище ніж 61⁰С (склади мінеральних масел, насос­ні станції спалимих рідин).

Клас П-ІІ – приміщення, в яких виділяється спалимий пил або волокна з нижньою концентраційною межею зай­мання більш ніж 65 г/м³ до об'єму повітря, які не можуть утворювати вибухонебезпечні суміші (деревообробні цехи, малозапилені цехи, млини).

Клас П-ІІа – приміщення, в яких утворюються тверді спалимі матеріали без виділення пилу і волокон (склади паперу, цехи зберігання меблів).

Клас П-ІІІ – зовнішні установки, в яких використову­ються спалимі рідини з температурою спалаху, більшою ніж 61°С, або тверді спалимі речовини (склади палива і деревини).

По газу – В-І, В-Іа, В-Іб, В-Іг, по пилу - В-ІІ, В-ІІа.

Клас В-І – приміщення, в яких виділяються спалимі гази або пари легкозаймистих речовин у такій кількості і мають такі властивості, що можуть утворювати з повітрям вибухонебезпечні суміші при нормальних умовах роботи (постійно існує вибухонебезпечна концентрація через завантаження-розваптаження технологічних апаратів, зберігання або переливання легкозаймистих речовин).

Класи В-Іа та В-ІІа – приміщення, в яких вибухонебез­печні суміші утворюються в результаті аварії або неспра­вності апаратів, установок, а в нормальних умовах роботи технологічного обладнання вибухонебезпечні суміші не ут­ворюються.

Клас В-Іб – приміщення характеризуються такими ж показниками, як і В-Іа, але мають наступні особливості:

- спалимі гази мають високу нижню межу вибуховості (15% і більше та різкий запах при гранично допустимих концентраціях);

- може мати місце локальна вибухонебезпечна кон­центрація;

- спалимі гази легкозаймистих речовин знаходяться в таких кількостях, які в приміщенні не створюють загаль­ної вибухонебезпечної концентрації, робота з ними прово­диться без використання відкритого вогню. Ці приміщен­ня відносяться до невибухонебезпечних за умови, що ро­бота виконується у витяжних шафах.

Клас В-Іг – зовнішні установки, в яких містяться вибу­хонебезпечні пари, гази і легкозаймисті речовини (схови­ща легкозаймистих речовин).

Клас В-ІІ – приміщення, в яких виділяється пил, що переходить у завислий стан і здатний утворювати з повіт­рям й іншими окислювачами вибухові системи при нор­мальних нетривалих режимах роботи технологічних апара­тів та обладнання.

Згідно з ПУЕ в пожежонебезпечних зонах використову­ється електрообладнання закритого типу, у вибухонебез­печних зонах і зовнішніх установках необхідно використо­вувати вибухозахищене електрообладнання.