Етапи становлення культурологічних знань.

Культурологія виникає як інтегративна сфера знань, основою якої стали філософія, історія, соціологія, психологія, етнографія, релігієзнавство та мистецтвознавство, що досліджують окремі феномени культури.

Термін «культурологія» вперше використав у своїх працях Леслі Уайт (1900-1975). Він запропонував виділити культурологію як самостійну науку в комплексі соціальних знань.

У розвитку культурологічних знань виділяють три історичних періоди:

· Донауковий етап уявлень про культуру (від Давнього світу до ХУІІІ ст..);

· Етап становлення знань про культуру в межах інших наук(ХУІІІ-ХІХ ст.);

· Формування культурології як самостійної науки.

Донауковий етап уявлень про культуру. Одним з найважливіших моментів культурної еволюції людства були потреби, які, на відміну від потреб тваринних, здатні зростати. Зростання потреб і було тим актом, що зумовив культурну історії людства.

Людська діяльність в цей період була спрямована на задоволення природних потреб людського суспільства, хоча й здійснювалась у формі культурної творчості окремих індивідів. Природне ставлення підказувалось людинці самої природою, воно полягала в тому, що потрібно зробити людині, щоб вижити у природі. У процесі спілкування індивідів, що спрямовувалось на те, щоб спільними зусиллями здійснити ту чи іншу діяльність, зароджувалось суспільне життя.

Отже, саме суспільна потреба у праці та індивідуальна потреба у спілкуванні зумовила початок культурної історії людства та органічно поєднала людей в єдине ціле.

Етап становлення знань про культуру в межах інших наук. Становлення культури як специфічної сфери соціального знання сягає Нового часу і пов’язане з філософськими концепціями Дж.Віко, Й.Гердера та Г.Гегеля.

Певною точкою відліку та становлення культурології вважають праці Й.Гердера (1744-1803)(«Ідеї до філософії людства»), а також праці І.Канта (1724-1804), де проблема свободи розглядається крізь призму культури.

У середині ХІХ- початку ХХ століття становлення культурології відбувається під впливом ідей адаптиціоналізму(розглядає культуру як специфічний, притаманний виключно людині спосіб діяльності, взаємодії з навколишнім середовищем) та ідеаціонізму (тлумачить культуру як сферу «ідеального», тобто сукупність духовної творчості людини, стійку систему знань, ідей та цінностей, що існує в суспільстві).

Культурологія як самостійна наука. Культурологія є самостійною наукою про культуру у всіх її формах і проявах. Об’єктом культурології є весь світ створених людиною речей, споруд, окультурених територій, історичних подій, технологій діяльності, форм соціальної організації, знань, понять, символів, мов комунікації тощо. Предметом культури є системне дослідження процесів ґенези та морфології культури, її структури, сутності та змісту, типології, динаміки і мови.

Культурологія – це система знань про сутність, закономірності існування та розвиток культури, про механізми функціонування культурних форм, явищ і процесів.