КАТЕГОРИИ:
АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Економічне зростання як категорія національної економіки
У найзагальнішому вигляді розвиток визначається як необоротна, спрямована, якісна, закономірна зміна об'єктів будь-якої природи. Розвиток - це рух, який призводить не лише до кількісних змін, а й породжує нову якість. Спрямованість розвитку характеризує його векторний характер. Розвиток породжується внутрішніми причинами, які відповідають природі об'єкта, а не суто зовнішніми обставинами, хоча й мають значний вплив на нього. Однак, рушійна сила розвитку будь-якого об'єкта лежить всередині нього самого. Причиною розвитку є внутрішні суперечності об'єкта. За характером та швидкістю змін розрізняють два протилежних різновиди розвитку - еволюція і революція. Еволюція - вид розвитку з поступовим характером змін. Революція - стрімкий вид розвитку із раптовим переходом у нову якість. Ці види розвитку відрізняються механізмами дії закону переходу кількісних змін у якісні. За направленістю виділяють два напрями процесів розвитку - прогресивний та регресивний. Прогрес - це рух об'єкта, що розвивається, уперед, по висхідній траєкторії, від нижчого до вищого, від гіршого до кращого, від менш досконалого до більш досконалого. Регрес - рух об'єкта назад, по нисхідній траєкторії, від вищого до нижчого, від кращого до гіршого, його деградація. Динаміка економічних процесів проявляється в різних напрямах руху - розвитку чи занепаду, які, в свою чергу, можуть мати різні форми. Економічний розвиток - це перехід від одного стану економіки до іншого, який характеризується розширенням виробництва нових товарів і послуг з використанням нових технологій. Економічний розвиток є і багатофакторним процесом, який відображає зміни в усіх сферах господарського життя країни. Для оцінки цього рівня використовують систему показників, яка включає чає:
• валовий внутрішній продукт на душу населення; • показники ефективності функціонування економіки, що обчислюються на базі ВВП; • виробництво основних видів продукції на душу населення; • рівень та якість життя населення. Інтегральним показником економічного розвитку є індекс людського розвитку. Цей показник розраховується як середньозважена величина індексів чотирьох показників - очікуваної тривалості життя, рівня грамотності дорослого населення, рівня охоплення населення початковою середньою та вищою освітою, рівня виробництва реального ВВП на душу населення із врахуванням купівельної спроможності. Співставлення індексу людського розвитку кожної країни із світовим показниками дає можливість визначити її порівняльний індекс та місце Якщо цей індекс менший за 0,5, то країна має низький рівень людського розвитку; від 0,5 до 0,8 - середній рівень; 0,8 і більше - високий. Україна за індексом людського розвитку (менше 0,8) входить до першої сотні країн світу. Згідно «Звіту ООН про людський розвиток - 2005», Україна перемістилася з 70-го в 2004 р. на 78-е місце в 2005 р., посівши місце між Саудівською Аравією та Перу. У цей же час найкраща за цим показником пострадянська країна - Естонія - посідає 38 місце у світі, Росія - 62, Білорусь - 67. Лідерами рейтингу у 2005 році стали Норвегія, Ісландія, Австралія, Люксембург і Канада. Однією з форм розвитку є економічне зростання, яке має позитивну динаміку. Воно не тотожне економічному розвитку. Економічне зростання є частковим випадком розвитку, може мати різний кількісний та і якісний характер змін. Категорії розвитку та економічного зростання співвідносяться як загальне і часткове. Поняття розвитку є більш ширшим і змістовнішим, оскільки характеризує здатність підвищувати якість за рахунок сукупності факторів, в тому числі і економічного зростання. Економічне зростання може відбуватися і без економічного розвитку, але економічний розвиток неможливий без економічного зростання. Проблема економічного зростання є найважливішою проблемою економічної теорії та практики на сучасному етапі. Категорію економічного зростання досліджували економісти ще ХУШ - ХІХ ст. (Ж.Б.Сей, І. фон Тюнен та ін.), а в кінці 30-х років XX ст. вивчення цієї проблеми виділилось в окремий напрямок. Основоположниками теорії зростання вважаються американський економіст Е. Домар і англієць Р. Харрод. Вивчення цього процесу у сучасній економічній теорії проходить за трьома основними напрямами. Перший напрям - це неокласичні теорії зростання, в основі яких лежать положення про ринкову саморегуляцію, розроблені А.Маршаллом і Л.Вальрасом. Провідним ідеологом цього напряму сьогодні вважають М.Фрідмена. Другий напрям - це неокейнсіанські теорії, які поєднують декілька течій (Д. Тобін, О. Сімомура, С. Фудзіно). Третій напрям спирається на праці К.Маркса, Й.Шумпетера, Дж.Ст. Мілля. У представників усіх напрямів немає чітких меж між теоріями зростання і теоріями рівноваги циклів і криз, проблемами відтворення, теорії і практики державного регулювання, що відображає зв'язок економічного зростання з багатьма іншими процесами економічного розвитку. На сьогодні не існує єдиного тлумачення категорії економічного зростання. Суть економічного зростання визначається по-різному. Одні вчені визначають економічне зростання як збільшення загального обсягу валового національного продукту за певний період або як збільшення чистого національного продукту на душу населення. Інші дослідники вважають, що економічне зростання має місце тоді, коли разом із збільшенням населення відбувається аналогічне за темпами зростання національного доходу. Деякі економісти ототожнюють економічне зростання з розвитком економіки взагалі (зростання продуктивних сил, суспільного продукту, добробуту населення тощо). Однак переважає думка, що економічне зростання - це такий економічний розвиток, коли протягом певного періоду кількісно і якісно зростає суспільне виробництво. Деякі визначення категорії „ економічне зростання ": 1. Реальний приріст обсягу валового внутрішнього продукту в результаті збільшення кількості факторів виробництва чи вдосконалення техніки і технології. 2. Збільшення реального обсягу валового внутрішнього продукту на душу населення. 3. Збільшення потенційного обсягу виробництва через вдосконалення його факторів. 4. А. Томпсон: це кількісне і якісне вдосконалення продукту і факторів економічного зростання. 5. П.Самуельсон: це збільшення реального обсягу продукції на душу населення. 6. Сучасні теорії: це збільшення виробничих можливостей суспільства; це темпи зростання економічного добробуту чи національного доходу на душу населення. Економічне зростання національної економіки - це такий її розвиток, який призводить до збільшення реального національного доходу за певний період. Тому досягнення певного рівня економічного зростання є однією з головних макроекономічних цілей держави. Ефективність будь-якої системи господарювання можна оцінювати на основі характеристик економічного зростання. Воно проявляється у збільшенні потенційного і реального обсягів продукції, доходу та багатства нації. Зміст категорії економічного зростання можна виразити через оцінку змін основних макроекономічних показників. Оцінка змін економічного зростання, як правило, відображається відносними величинами - індексів та темпів. Індекси показують співвідношення рівнів показників за певний період. Індекс зростання - це відношення приросту певного показника звітний період до цього ж показника базового періоду. Динаміка економічного зростання визначається його темпами. Темп зростання показує кількісне зростання суспільного продукту. Можна виділити два підходи до оцінки та розуміння змісту категорій економічного зростання - на основі абсолютних і на основі питомих показників. Перший підхід базується на абсолютних оцінках динаміки розвитку країни в цілому і пов'язує економічне зростання із збільшенням реального валового внутрішнього продукту за певний період часу. Таке тлумачення цього поняття використовується при дослідженні макроекономічних проблем оцінки рівня розвитку країни, формування її бюджету тощо. Якщо припустити, що у відносно короткому періоді технологія та організація виробництва, обсяги та комбінація ресурсів незмінні, то кількість виробничих благ можна описати кривою виробничих можливостей АВ, яка характеризує обсяги співвідношень виробництва предметів споживання (Qк) та засобів виробництва (Qр). Вона може бути використана для характеристики варіантів виробничої комбінації будь-яких двох змінних (товарів). Крива АВ окреслює і відображає межу виробничих можливостей підприємств, будь-яка точка на ній показує конкретні обсяги випуску засобів виробництва та предметів споживання (або того чи іншого товару) в певному співвідношенні із граничними абсолютними значеннями 0: Qk або Qp1: 0. Неповне чи нераціональне використання ресурсів призведе до зменшення можливих обсягів виробництва. В той же час, збільшення обсягів виробництва понад теперішні виробничі можливості потребує кількісних чи якісних змін у застосовуваних ресурсах чи інших факторах впливу, тобто економічного зростання. Це буде характеризувати уже нові економічні можливості, які на графіку відображені кривою трансформації СD. Нарощування виробничих можливостей відбувається під впливом певних чинників економічного зростання, а її крива відображає взаємодію цих чинників.
Засоби виробництва, Qр Qk2
0 Qр1 Qр2 Предмети споживання, Qk Рис. 11.1.1. Зображення економічного зростання як кривої виробничих можливостей
Другий підхід до розуміння економічного зростання базується на питомих оцінках динаміки розвитку країни з врахуванням кількості її населення і виражає його через зростанням обсягу валового внутрішнього продукту на душу населення за певний період часу. Це дає можливість досліджувати соціально-економічні проблеми добробуту, оцінки рівня життя тощо. Якщо у певний період ВВП відтворюється у тих самих обсягах, що й у попередньому періоді, то це свідчить про нульове економічне зростання. Якщо в розрахунковому періоді обсяг ВВП скорочується, то відбулося від'ємне зростання, і якщо ВВП зріс, то має місце власне (додатне) зростання. Економічне зростання перш за все проявляється у зростанні обсягів виробництва. Залежно від цілей економічного аналізу розміри виробництва можна виразити різними макроекономічними показниками - валовим внутрішнім продуктом (ВВП), валовим національним продуктом (ВНП), національним доходом (НД). Однак, основним показником національного виробництва є валовий внутрішній продукт (ВВП), на базі якого визначаються основні показники економічного зростання. При цьому оцінюється динаміка змін ВВП за певний період, як правило за рік, в цілому або на душу населення. Темпи економічного зростання розраховують відношенням абсолютного приросту ВВП до його початкового значення. До основних показників економічного зростання належать: 1. Індекс економічного зростання ВВП - розраховується як відношення ВВП звітного періоду до цього ж показника базового періоду і показує, у скільки разів він змінюється:
Ізр = ВВП1 / ВВП0, (11.1.1)
де Ізр - індекс економічного зростання; ВВП1 - валовий внутрішній продукт звітного року, грн.; ВВП0 - валовий внутрішній продукт базового року, грн. 2. Темп економічного зростання (приросту) ВВП (Тпр) - визначається як відношення абсолютного приросту ВВП до його початкового значення і показує процентну зміну ВВП:
Тпр = [ (ВВП1 – ВВП0) / ВВП0] *х 100, %(11.1.2)
3. Темп приросту ВВП на душу населення - розраховується як відношення абсолютного приросту ВВП у розрахунку на душу населення до початкового значення цього показника: Тпр/осіб = [(ВВП 1/ осіб - ВВП0/осіб) / ВВП0/осіб ї] * 100%(11.1.3)
де Тпр/осіб - темп економічного зростання у розрахунку на душу населення, %; ВВП1/осіб - валовий внутрішній продукт у розрахунку на душу населення даного періоду, грн.; ВВП0/осіб - валовий внутрішній продукт у розрахунку на душу населення базового періоду, грн. На величину цього показника впливає не тільки зміна обсягів ВВП, але й чисельності населення. Категорія економічного зростання відноситься до динамічних понять і відображається різними динамічними характеристиками. Можна визначити декілька ознак, які дають можливість здійснити класифікацію окремих видів економічного зростання. За ознакою перервності змін виділяють безперервне та перервне економічне зростання. За ознакою поступовості змін характеризують пропорційне і непропорційне економічне зростання. За напрямком змін розрізняють власне (додатне) економічне зростання та спад (від'ємне економічне зростання). За кількісною ознакою динаміки змін розрізняють економічне зростання з високими та низькими темпами. Показники динаміки економічного зростання: 1. Річний приріст обсягу ВВП. 2. Річні темпи приросту ВВП у розрахунку на душу населення. 3. Річні темпи приросту виробництва основних галузей економіки. 4. Рівень і якість життя населення. 5. Показники економічної ефективності Показники виміру економічного зростання: 1. Індекс зростання ВВП. 2. Темп приросту ВВП. 3. Темпи приросту ВВП на душу населення. Способи вимірювання: 1. У фізичному виразі – фізичне зростання. 2. У вартісному виразі – вартісне зростання. Можливі темпи приросту: 1. Високі. 2. Від'ємні. 3. Нульові. 4. Оптимальні. На основі показника темпів економічного зростання можна зробити висновок, що сучасна ринкова економіка функціонує ефективніше, ніж економіка попередніх періодів (табл. 11.1.3).
|