Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника


Динаміка ВВП України, у % до попереднього року




Роки Зміна ВВП, %
-4,0
-8,7
- 9,9
- 14,2
- 22,9
- 12,2
- 10,0
-3,0
-1,9
-0,2
5,9
9,2
4,6
5,0
12,5
2,6
4,7

 

Будь-яка перехідна економіка переживає період спаду виробництва, що підтверджує досвід західних країн. Україна успадкувала адміністративно- командну систему, зношені виробничі фонди, ірраціональну галузеву і виробничу структури. Обтяжливими обставинами стали стрибкоподібне


підвищення цін на імпортні енергоносії, незавершеність виробничого циклу в національній економіці, розрив економічних відносин із сусідніми державами, значний військово-промисловий комплекс, катастрофічна екологічна ситуація, а також суб'єктивні прорахунки, непослідовність у переході до ринкових відносин, поява величезного тіньового сектору. Результат дії цих негативних факторів проявився в тому, що нині обсяг національного виробництва становить трохи більше як третину від рівня 1990 р.

За основним показником розвитку національної економіки - ВВП на душу населення - усі країни поділяють на розвинуті і країни, що розвиваються. На даний період до розвинутих відносять країни, у яких, зокрема, величина ВВП на душу населення перевищує 12 тис. дол. за рік.

Середньосвітове значення показника ВВП на душу населення в 5 разів менше ніж в США. Для подвоєння ВВП на душу населення в Україні при 5 % зростанні необхідно 14 років а при 7 % зростанні - 10 років. Відомо, що США знадобилося 47 років, щоб подвоїти ВВП на душу населення, Японії - 33, Індонезії - 17, Південній Кореї - 10 років. Щоб наблизитися до середньосвітового рівня за умови середнього темпу економічного зростання світової економіки в 1,6%, Україні необхідно протягом 30 років підтримувати 7

% економічне зростання або подвоювати цей показник кожні 10 років. Навіть враховуючи від'ємний приріст населення України, вирішення цієї проблеми потребує втілення абсолютно нової економічної стратегії, яка потребує серйозної розробки та втілення в життя спільними зусиллями всього народу, що є надзвичайно складним завданням. При цьому забезпечення стійких темпів економічного зростання є одним із найважливіших завдань макроекономічного регулювання.

Причинами економічного зростання виступають зв'язки між суспільним виробництвом і споживанням. Економічні потреби людини породжують виробництво і самі породжуються ним.

Потреби країн зростають у зв'язку з ростом чисельності населення. Так, тільки за останні 40 років чисельність населення світу збільшилася в два рази. Протягом останнього десятиліття щорічний приріст склав близько 75 млн. чоловік, що рівнозначно появі на карті світу нової великої держави.

Одночасно з цим зростають, змінюються та урізноманітнюються в якісному відношенні потреби кожної людини. Поряд із традиційними потребами в їжі та воді, одязі, житлі зростають потреби в засобах пересування, спілкування, послугах по охороні здоров'я, освіті, відпочинку, виникають і нові потреби.

В умовах росту населення та його потреб національна економіка повинна забезпечувати безупинний приріст благ, необхідних для їх задоволення. Адже життєздатність економічної системи держави визначається ступенем задоволення потреб свого населення.

Підходи до перспектив економічного зростання. Існують два протилежні підходи щодо перспектив економічного зростання та проведення національної економічної політики країн.

Противники економічного зростання вважають, що у зв'язку з обмеженістю ресурсів та інтенсивним їх використанням, людство може вичерпати життєво важливі для процесу виробництва природні ресурси.


Інтенсивний обробіток землі перетворить її в пустелю. Скорочення запасів Світового океану, вирубування лісів, збільшення відходів, забруднення довкілля, зменшення озонового шару, збільшення кількості техногенних і природних катастроф та інші негативні явища змінюють клімат планети. Це створює загрози екологічній системі й самому життю на Землі.

Крім того, існує певне побоювання середі людей відносно того, що нагромаджені ними професійні навички і досвід можуть виявитися застарілими, і вони не зможуть підвищувати свою професійну майстерність відповідно до вимог науково-технічного прогресу. Сукупність цих факторів, на думку частини політиків та вчених, є підставою для проведення політики уповільнення темпів економічного зростання і переходу до „нульового зростання".

Прихильники економічного зростання вважають, що це - єдиний шлях забезпечення матеріального достатку й підвищення життєвого рівня населення. Збільшення виробництва товарів і послуг та доходів населення покращує освітнє та медичне обслуговування, подовжує середню тривалість життя, тощо.

Враховуючи всі фактори, можна зробити висновок, що економічне зростання не є абсолютним благом. Воно потребує відповідного моніторингу, оцінки наслідків його впливу на всі суспільні явища та процеси. Однак, без відповідних темпів економічного зростання забезпечення добробуту та благополуччя населення неможливе. Технічний та технологічний прогрес, відповідальна державна національна політика кожної країни та регулювання темпів економічного зростання є передумовами виведення людства на передові рубежі розвитку, надання економічному зростанню якісного та прогресивного характеру.

Світовий досвід показує, що стабільність економічного зростання можлива в довгостроковому періоді. В короткочасному періоді економічне зростання має циклічний характер.

Як відомо, період, протягом якого економіка проходить шлях від одного спаду або піднесення до іншого спаду або піднесення, називається економічним циклом.

Окремі економічні цикли істотно різняться між собою. Незважаючи на всі відмінності, при розгляді структури економічних циклів виділяють два статичних стани і два динамічних періоди, які можна представити окремими послідовними фазами: 1) пік, 2) спад, 3) дно, 4) піднесення.

У процесі циклічних коливань обсягів виробництва економіка послідовно проходить чотири фази.

У піковій фазі циклу спостерігається найбільший рівень виробництва. В цій фазі циклу в економіці досягається повне використання наявних ресурсів і тому виробничі потужності найбільш завантажені, а ціни, як правило, зростають.

За піком настає фаза спаду, яка фіксується за умови скорочення обсягу виробництва тривалістю не менше півроку, більш тривалий період спаду називають депресією. Найвідомішою є Велика депресія 1929—1933 рр. у США, під час якої обсяг виробництва скоротився на третину, ціни знизились на 25 %, а рівень безробіття досяг 24 %.

Депресія 1992-1999 рр. в Україні перевершила Велику депресію за


тривалістю у два рази, за глибиною економічного спаду - у півтора рази.

Спад порушує економічне зростання. Всі наступні фази відновлюють


його.


 

 

Дно, як наступна фаза економічного циклу, відображує найнижчу точку


спаду (або депресії) і може мати різну тривалість.

Піднесення - фаза економічного циклу, протягом якої обсяг виробництва спочатку відновлюється до попереднього рівня, а потім перевищує фазу пік попереднього циклу. Під час фази піднесення економічні процеси, притаманні спаду, розгортаються у протилежному напрямі. Підприємства намагаються використати інтенсивні чинники нарощування виробництва, що підносить економіку у пікову фазу.

Головними ознаками економічних циклів є їхня тривалість і причини виникнення. Виявлені найбільш важливі економічні цикли:

• короткострокові (цикли Китчина) тривалістю 3-5 років, основними причинами яких є збурення на фінансових ринках;

• середньострокові (цикли Джаглера і Кузнеця) тривалістю 10-20 років, джерелом яких є структурні зрушення в економіці та міжгалузеві переливи капіталу;

• довгострокові (цикли Кондратьєва) тривалістю близько 50 років, що спричинені радикальними змінами в технологічній базі. Циклічні коливання в економіці зумовлюються як зовнішніми (війни, революції, політичні збурення, демографічні вибухи, відкриття нових родовищ корисних копалин, великомасштабні науково-технічні нововведення тощо), так і внутрішніми (нераціональна монетарна політика, нестабільність інвестицій, негнучкість цін і заробітної плати, коливання продуктивності праці, тощо) чинниками.

Для економічного зростання характерна циклічність - періоди економічного піднесення чергуються з періодами економічного спаду. Кожен з цих періодів характеризується певними ознаками. Наприклад, у роки економічного спаду зростає безробіття, знижуються, як правило, ціни, зменшуються прибутки підприємств. У роки економічного піднесення все відбувається в протилежному напрямку. Хоча можливі інші комбінації основних наслідків розвитку економіки. Незважаючи на тимчасові відхилення та коливання, важливим є те, що в довгостроковому періоді зберігається загальна тенденція до зростання економіки.

Основні характеристики явища економічного зростання подано у табл. 11.1.6

Таблиця 11.1.6


Поделиться:

Дата добавления: 2015-04-04; просмотров: 153; Мы поможем в написании вашей работы!; Нарушение авторских прав





lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2024 год. (0.007 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты