Машини та обладнання.

План

1.1 Бухгалтерський облік: сутність, значення, принципи

1.2. Правове регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні

1.3. Облікова політика підприємства як інструмент організації бухгалтерського обліку

1.1.Бухгалтерський облік: сутність, значення, принципи

Бухгалтерський облік є складною системою - сукупністю елементів методу обліку, пов'язаних між собою та об'єднаних в єдине ціле, які надають інформацію про стан і рух активів, капіталу та зобов'язань підприємства, про характер і результати господарювання в єдиному грошовому вимірнику.

Виступаючи ланкою зв'язку між господарською діяльністю та особами, які приймають рішення, бухгалтерський облік: по-перше, вимірює господарську діяльність шляхом реєстрації даних про неї для подальшого використання; по-друге, виконує обробку даних та інтерпретує їх таким чином, щоб вони набули практичної корисності; по-третє, передає у вигляді звітів інформацію тим, хто використовує її для прийняття управлінських рішень. Отже, дані про господарську діяльність є входом до системи бухгалтерського обліку, а інформація для осіб, що приймають рішення, - виходом з неї.

Призначення бухгалтерського обліку. Основна функція бухгалтерського обліку полягає у виконанні триєдиного завдання:

1) забезпеченні збереження майна власника.

2) наданні інформації для управління господарською діяльністю;

3) забезпеченні можливості об'єктивно та своєчасно бачити фінансові результати від діяльності в розрізі, необхідному власнику (керівнику), - в цілому по підприємству та у розрізі структурних підрозділів чи за кожним контрактом окремо.

Користувачі інформації бухгалтерського обліку .Користувачі бухгалтерської інформації - юридичні та фізичні особи, зацікавлені в інформації про фінансовий та майновий стан підприємства, мають мінімальні знання про порядок формування цієї інформації та навички її використання.

Користувачами інформації бухгалтерського обліку є наступні фізичні та юридичні особи .

Рис. 1.2. Користувачі бухгалтерської інформації

Однак існує цілий ряд різних груп як всередині, так і ззовні підприємства, які використовують облікову інформацію бухгалтерського фінансового обліку, до яких доцільніше застосовувати термін учасник (посередник) як узагальнене поняття для всіх осіб (фізичних і юридичних), які мають фінансову зацікавленість у даному підприємстві. До учасників можна віднести:

♦ акціонерів (ризикують, вкладаючи капітал у підприємство);

♦ позикодавців (надають залучені кошти підприємству);

♦ банки та інші фінансові установи;

♦ кредиторів (надають підприємству товари та послуги в кредит);

♦ замовників (покупців товарів і послуг підприємства);

♦ працівників підприємства (та їх представників - професійні спілки та організації);

♦ податкові органи (Державну податкову службу, митну службу, податкові органи);

♦ державні органи (центральне статистичне управління тощо).

Бухгалтерський фінансовий облік. Ведення фінансового обліку в Україні є обов'язковим для всіх підприємств. Фінансовий облік фіксує інформацію про господарську діяльність, зокрема, про прибутки підприємства, стан дебіторської і кредиторської заборгованості, розміри фінансових інвестицій, стан джерел фінансування тощо. Користувачами інформації фінансового обліку, в основному, виступають зовнішні по відношенню до підприємства користувачі, тобто Державна податкова служба, біржі, банки, інші фінансові інститути, постачальники та покупці, потенційні інвестори тощо, та внутрішні - управлінський персонал, керівники підрозділів, працівники.

Фінансова звітність оприлюднюється, вона не становить комерційної таємниці підприємства. Процес формування фінансової звітності повинен бути прозорим, доступним для розуміння компетентними користувачами. Усі ці фактори зумовлюють чітку регламентацію структури та форми зовнішньої звітності підприємства, правил і принципів її складання.

Бухгалтерський фінансовий облік має за мету складання фінансової звітності та орієнтований, в першу чергу, на зовнішніх користувачів. Фінансова звітність складається відповідно до законодавства, положень бухгалтерського обліку та інших нормативних документів.

Принципи бухгалтерського обліку. Порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні ґрунтується на законодавчо визначених принципах

Основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні

1.2.Правове регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні

Дотримання балансу взаємних інтересів досягається за допомогою різних видів регулювання бухгалтерського обліку

Види регулювання бухгалтерського обліку

Законодавчі основи регулювання бухгалтерського обліку визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон), який визначає правові принципи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності та поширюється на всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік і подавати фінансову звітність відповідно до чинного законодавства. Законом передбачено:

1) державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності з метою захисту інтересів користувачів й удосконалення бухгалтерського обліку та звітності;

2) застосування принципів і методів ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, які визначаються національними Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку (П(С)БО) та не суперечать міжнародним стандартам;

3) розробку галузевими міністерствами та іншими органами виконавчої влади методичних рекомендацій щодо застосування національних П(С)БО відповідно до галузевих особливостей;

4) напрями діяльності Методологічної ради з бухгалтерського обліку тощо.

Державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні здійснюється з метою:

♦ створення єдиних правил ведення бухгалтерською обліку та складання фінансової звітності, які є обов'язковими для всіх підприємств, гарантують і захищають інтереси користувачів;

♦ удосконалення бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Система нормативного регулювання бухгалтерського обліку в Україні представлена п'ятьма рівнями, кожен з яких охоплює ряд документів

Методологічна рада з бухгалтерського обліку діє як дорадчий орган при Міністерстві фінансів України та забезпечує виконання наступних завдань:

♦ організація розробки та розгляду проектів національних П(С)БО, інших нормативно-правових актів щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності;

♦ удосконалення організаційних форм і методів бухгалтерського обліку в Україні;

♦ методологічного забезпечення впровадження сучасної технології збору та обробки обліково-економічної інформації;

♦ розробки рекомендацій щодо вдосконалення системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації бухгалтерів.

Бухгалтерський облік в Україні ґрунтується на визнаних на міжнародному рівні нормах ведення обліку та складання звітності, основні вимоги яких встановлені Законом, та ведеться на підприємстві безпосередньо з дня його реєстрації до моменту ліквідації.

1.3. Облікова політика підприємства як інструмент організації бухгалтерського обліку

Поява терміну "облікова політика" у національній системі бухгалтерського обліку, як і в системах обліку інших пострадянських країн, та його офіційне закріплення зумовлені процесами реформування бухгалтерського обліку відповідно до вимог ринкової економіки шляхом гармонізації його з міжнародними стандартами.

Вперше можливість використання окремих елементів облікової політики в практиці національного бухгалтерського обліку з'явилася з введенням в дію Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності. Ним передбачалося, що підприємства й організації можуть самостійно встановлювати форму організації бухгалтерського обліку, визначати форму та методи ведення бухгалтерського обліку, розробляти систему внутрішньовиробничого обліку, звітності й контролю, визначати право підпису документів працівниками, виділяти на окремий баланс свої філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи. Однак, сам термін "облікова політика" не застосовувався.

Офіційно в Україні цей термін почали вживати у 1999 р. із веденням Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", згідно з яким облікова політика - це сукупність принципів, методів і процедур, які використовуються підприємством для складання і подання фінансової звітності.

Таке визначення облікової політики робить її близькою до поняття балансової політики, розповсюдженої в бухгалтерському обліку країн Західної Європи (Польщі, Німеччини, Франції, Англії, Австрії). Під балансовою політикою розуміють загальну сукупність заходів здійснених протягом звітного періоду, а також під час складання та подання річної звітності, з урахуванням норм чинного законодавства, завданням яких є вплив на користувачів цих звітів (як зовнішніх, так і внутрішніх), з метою сприяння реалізації поставлених господарських завдань. Балансову політику також називають політикою річної фінансової звітності.

Поняття облікової політики не обмежується лише складанням та поданням фінансової звітності. Звітність може бути достовірною лише за умови правильної організації та ведення бухгалтерського обліку.

Таким чином, більш повним є наступне визначення: облікова політика -це комплекс методичних прийомів, способів і процедур організації та ведення бухгалтерського обліку, що обираються підприємством з числа загальноприйнятих або розробляються самостійно, виходячи з особливостей його діяльності з метою забезпечення захисту прав та інтересів власника (власників, учасників).

Призначення облікової політики необхідно розглядати з точки зору призначення самого бухгалтерського обліку, складовою якого вона є, а саме:

♦ забезпечення збереження майна власника;

♦ надання інформації власникам для здійснення управління. Якщо управлінський персонал підприємства працює за наймом, то повинна бути реалізована захисна функція бухгалтерського обліку через створення власником незалежної та підпорядкованої тільки йому служби внутрішнього контролю;

♦ захист інтересів суспільства через загальносуспільне значення обліку;

♦ забезпечення власника інформацією про фінансові результати.

Облікова політика має свої суб'єкти, об'єкти й елементи. На рівні держави суб'єктами облікової політики є: Методологічна рада при Міністерстві фінансів; Міністерство фінансів; Кабінет Міністрів; Верховна рада; Національний Банк України; Державна податкова адміністрація та інші органи влади. Суб'єктом облікової політики на рівні підприємства, у першу чергу, є власник.

Суб'єкт ведення обліку (бухгалтер, аудитор, бухгалтерська служба) розробляє пропозиції з формування облікової політики та надає їх власнику (або керівнику, уповноваженому на це власником), який затверджує Наказ про облікову політику або інший документ, що оформлює облікову політику.

Оскільки облікова політика є складовою частиною системи бухгалтерського обліку, вона охоплює всі його рівні: організаційний, методичний, технічний. Складовими облікової політики на найнижчому рівні є об'єкти та елементи. Під об'єктом облікової політики розуміють будь-яку норму або позицію підприємства з організації та ведення бухгалтерського обліку, щодо якої існують альтернативні варіанти.

Елемент облікової політики - це можливі методичні прийоми, способи та процедури, що обираються з числа загальноприйнятих з урахуванням особливостей діяльності підприємства.

Так як відповідальність за організацію бухгалтерського обліку Законом України покладається на власника підприємств, до його повноважень також входить формування облікової політики.

Способи ведення бухгалтерського обліку, обрані підприємством при формуванні облікової політики, застосовуються з 1-го січня нового року всіма структурними підрозділами, включаючи виділені на окремий баланс, незалежно від місця їх розташування.

ТЕМА 2. «Облік основних засобів і інших матеріальних необоротних активів».

План.

1. Капітальні інвестиції та незавершене будівництво.

2. Зміст основних засобів їх оцінка та групування.

3. Оренда основних засобів.

4. Документальне оформлення і аналітичний облік основних засобів.

5. Амортизація основних засобів.

6. Облік ремонтів.

7. Облік інших необоротних матеріальних активів.

1.Капітальні інвестиції та незавершеного будівництва.

Усі витрати підприємства, пов’язані з надходженням основних засобів чи інших необоротних матеріальних активів, що включається до їх первісної вартості, збираються на рахунку 15 “Капітальні інвестиції”.

За дебетом рахунку 15 “Капітальні інвестиції” відображається збільшення витрат на придбання або створення матеріальних та нематеріальних активів, за кредитом – їх зменшення (введення в дію, прийняття в експлуатацію) придбаних або створених активів тощо. Рахунок 15 “Капітальні інвестицій ” має такі субрахунки.

На субрахунках 151 “Капітальне будівництво” відображаються витрати на будівництво, що здійснюється як господарським, так і підрядним способом для власних потреб підприємства.

Господарський спосіб – коли роботи виконуються власними силами підприємства.

Підрядний – коли роботи виконуються підрядними організаціями.

На цьому субрахунку також ведеться облік устаткування, що підлягає монтажу в процесі будівництва, та авансові платежі для фінансування будівництва.

Субрахунок 152 “Придбання (виготовлення) основних засобів” призначений для обліку витрат на придбання або виготовлення власними силами матеріальних активів, облік яких ведеться на рахунку 10 “Основні засоби” (крім об’єктів будівництва та основного стада).

На субрахунку 153 “Придбання (виготовлення) інших необоротних матеріалів активів” відображаються витрати підприємства (організації, установи) на придбання або виготовлення власними силами матеріальних активів, облік яких ведеться на рахунку 11 “Інші необоротні матеріальні активи”.

Незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи це – капітальні інвестиції в будівництво, виготовлення, реконструкцію, модернізацію, придбання необоротних матеріальних активів введення яких в експлуатацію на дату баланса не здійснено, а також авансові платежі для будівництва.

Аналітичний облік капітальних інвестицій ведеться у розрізі затрат на зазначені роботи (витрати) окремо за об'єктами інвестицій.

При підрядному способі виконання будівельно-монтажних робіт вартість виконаних і оформлених в установленому порядку робіт відображається за дебетом рахунку 15 “Капітальні інвестиції” у кореспонденції з кредитом рахунків обліку заборгованості підрядникам (будівельним, проектним організаціям).

При господарському способі виконання будівельно-монтажних робіт облік затрат забудовником ведеться за дебетом рахунку 15 “Капітальні інвестиції” у кореспонденції з рахунками обліку виробничих запасів, послуг допоміжних виробництв, зносу основних засобів і розрахунків з кредиторами (по заробітній платі, відрахуваннях на соціальні заходи, за послуги машин і механізмів тощо).

Капітальні інвестиції обліковуються у складі незавершеного будівництва до введення об'єктів основних засобів в експлуатацію.

Для зарахування закінчених будівництвом (монтажем) і прийнятих в експлуатацію об'єктів визначається їх інвентарна вартість за даними аналітичного обліку капітальних інвестицій. Інвентарна вартість списується з рахунку обліку капітальних інвестицій з оприбуткуванням первісної вартості об'єкта основних засобів в сумі зазначеної інвентарної вартості.

Таким чином, залишок по рядку 020 «Незавершене будівництво» ф. № 1 «Баланс», відображає витрати по не введеним в дію, тобто майбутнім основним засобам та ІНМА та авансові платежі на їх будівництво.

Відображення на рахунках бухгалтерського обліку витрат на придбання і введення в експлуатацію меблів

Відображення в бухгалтерському обліку витрат на виготовлення основних засобів власними силами

2.Зміст основних засобів їх оцінка та групування.

Матеріальні довгострокові активи, вартість яких відноситься на витрати протягом тривалого терміну їх корисного використання, є основними засобами.

Зміст, порядок визначення та оцінки (переоцінки) основних засобів, їх амортизації визначається П(с)БО 7 «Основні засоби».

Норми Положення (стандарту) 7 застосовуються підприємс­твами, організаціями та іншими юридичними особами (далі — підприємства) усіх форм власності (крім бюджетних установ).

За П(с)БО № 7 основні засоби — матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Облік основних засобів здійснюється за окремими інветарними об’єктами. Об’єктами основних засобів можуть бути:

- закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього;

- окремий конструктивно відокремлений предмет, що призначений для виконання певних самостійних функцій;

- відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів одного або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс — певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно.

Якщо один об'єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об'єкт основних засобів.

Об'єкт основних засобів визнається активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена.

Основні засоби відображаються в обліку за первісною або переоціненою вартістю. Первісну вартість становлять такі витрати:

- суми, що сплачують постачальникам та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

- реєстраційні збори, державне мито, нотаріальні послуги та аналогічні платежі, що здійснюються в зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;

- суми ввізного мита;

- суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

- витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів; витрати на установку, монтаж, налагодження основних засобів; інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Витрати на сплату відсотків за користування кредитом не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок позикового капіталу.

Для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами:

1. Основні засоби:

1.1.Земельні ділянки.

1.2.Капітальні витрати на поліпшення земель.

1.3.Будинки, споруди та передавальні пристрої.

Машини та обладнання.

1.5.Транспортні засоби.

1.6.Інструменти, прилади, інвентар (меблі).