Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



виробничого.




Треба зауважити, що підприємство може застосовувати норми і методи нарахування амортизації основних засобів, передбачені податковим законодавством. Отже, шостим методом нарахування амортизації, є податковий.

Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об'єкта основних засобів.

6. Облік ремонтів.

Протягом періоду експлуатації основних засобів здійснюєються витрати для підтримання їх у робочому стані: технічне обслуговування та ремонт.

Технічне обслуговування – це робити, які виконуються для підтримання роботи основних засобів, попередження їх несправностей та зупинок.

Ремонт – це роботи, що виконуються для відновлення працездатності основних засобів.

Залежно від обсягу та складності ремонтних робіт розрізняють поточний і капітальний ремонти.

Поточний ремонт, як правило, є короткотерміновим, нескладним, недорогим і здійснюється для відновлення працездатності основних засобів.

При капітальному ремонті здійснюється відновлення ресурсу об’єктів основних засобів з метою отримання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигід.

Ремонти можуть виконувалися власними силами і підрядними організаціями. У всіх випадках передача основних засобів у ремонт, як і отримання з ремонту, оформляється актом приймання – здачі відремонтованих, реконструйованих і модернізованих об’єктів (форма ОЗ - 2).

За П(с)БО 7 «Основні засоби» витрати, що здійснюються для підтримання об’єкта в робочому стані та одержання первісної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

Якщо ремонт здійснюється виробничим підрозділом підприємства, то витрати на його проведення доцільного нагромаджувати на рахунку 23 «Виробництво» (субрахунок ремонтного виробництва), з подальшим списанням на відповідні рахунки витрат залежно від призначення та місця використання основних засобів.

Витрати, пов’язані з поліпшенням стану основних засобів (модернізація, модифікація, дообладнання, реконструкція тощо), що приводять до збільшення майбутніх економічних вигід, первісно очікуваних від їхнього використання, додаються до первісної вартості об’єкта. Прикладом таких поліпшень може бути реконструкція об’єкта основних засобів, після якої відбувається збільшення виробничої потужності, скорочення матеріальних витрат на виробництво або збільшення терміну його корисного використання.

7. Облік інших необоротних матеріальних активів.

Розподіл між об’єктами основних засобів та малоцінних необоротних матеріальних активів здійснюється підприємством виходячи з особливостей їх використання та вартості.

Облік малоцінних необоротних матеріальних активів ведеться на рахунку 11 «Малоцінні необоротні матеріальні активи».

За дебетом рахунка 11 «Малоційнні необоротні матеріальні активи» обліковується надходження придбаних, створених, безоплатно отриманих активів на підприємство, сума витрат, пов’язаних з поліпшенням (модернізацією, реконструкцією) об’єктів, сума їх дооцінки. За кредитом рахунка відображають вибуття інших необоротних матеріальних активів унаслідок продажу, безоплатної передачі, втрати корисності, та сума їх уцінки.



Рахунок 11 «Малоцінні необоротні матеріальні активи» має такі субрахунки:

111 «Бібліотечні фонди»;

112 «Малоцінні необоротні матеріальні активи»;

113 «Тимчасові (не титульні споруди)»;

114 «Природні ресурси»;

115 «Інвентарна тара»;

116 «Предмети прокату»;

117 «Інші необоротні матеріальні активи».

У своїй обліковій політиці підприємство визначає, які з об’єктів відносяться на субрахунок 112, а які – на відповідні субрахунки рахунка 10 «Основні засоби». Як правило, таким критерієм є вартість об’єктів. Тому в обліковій політиці визначається гранична вартість об’єктів, які можна віднести на субрахунки 112 «Малоцінні необоротні матеріальні активи» та 117 «Інші необоротні матеріальні активи», наприклад, 500 грн або 1000 грн. Така гранична вартість може бути визначена в мінімальних заробітних платах.

 

ТЕМА 3. «Облік нематеріальних активів».

План

1. Зміст і види нематеріальних активів.

2. Оцінка та переоцінка нематеріальних активів.

3. Синтетичний та аналітичний облік надходження і вибуття нематеріальних активів.

4. Амортизація нематеріальних активів.

1.Зміст і види нематеріальних активів.

Нематеріальні активи є особливим видом довготермінових капітальних вкладень, що не мають натурально – речової форми, але підприємству певні права або привілеї. Методологічні засади умов визначання, надають оцінки та обліку нематеріальних активів визначені П(С)БО 8 “Нематеріальні активи”.

За П(С)БО 8 “Нематеріальний актив” – це немонетарний актив, який не має матеріальної форми та може бути ідентифікований.

Відповідно П(с)БО 21 «Вплив змін валютних курсів».

Монетарні статті – статті балансу про грошові кошти, а також про активи й зобов’язання, які будуть отриманні або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів.

Немонетарні – статті інші ніж монетарні.



Загальні умови визначення нематеріальних активів аналогічні, як і основних засобів:

- ймовірність отримання майбутніх економічних вигід:

- можливість достовірно оцінити.

За вимогами П(С)БО 8 “Нематеріальні активи” не визнаються активом, а підлягають відображенню у складі витрат звітного періоду:

- витрати на дослідження:

- витрати на підготовку і перепідготовку кадрів:

- витрати на рекламу і просування продукції на ринку:

- витрати на створення, реорганізацію та переміщення підприємства або його частини:

- витрати на підвищення ділової репутації підприємства (гудвіл), вартість видань.

Розробка – застосування підприємством результатів досліджень та інших знань для планування і проектування нових або значно вдосконалених матеріалів, приладів, продуктів, процесів, систем або послуг до початку їхнього серійного виробництва чи використання.

Нематеріальний актив визнається в результаті розробок за умови, що підприємство має такі можливості:

- використовувати за призначенням або реалізувати об’єкт:

- достатні ресурси для завершення розробки активу:

- здатне достовірно оцінити витрати, віднесені до нематеріального активу в процесі його розробки:

- обґрунтувати отримання майбутніх економічних вигід від використання створеного нематеріального активу.

 

2.Оцінка та переоцінка нематеріальних активів.

Придбані або створені нематеріальні активи зараховуються на баланс за первісною вартістю.

Собівартість внутрішньо створених активів визначається в сумі витрат, здійснених з дати, коли нематеріальний актив почав відповідати критеріям визнання. Не можна здійснювати перерахунок витрат, визначених у звіті про фінансові результати за попередні звітні періоди.

Переоцінка за справедливою вартістю на дату балансу здійснюється для тих нематеріальних активів, для яких існує актив ринок.

Активний ринок – це ринок, якому притаманні такі умови:

предмети, що продаються або купуються на цьому ринку є однорідними:

у будь – який час можна знайти зацікавлених продавців і покупців:

інформація про ринкові ціни є загальнодоступною.

 

3.Синтетичний та аналітичний облік надходження і вибуття нематеріальних активів.

Облік нематеріальних активів здійснюється на рахунку 12 “Нематеріальні активи”. За дебетом рахунка відображається надходження об’єктів нематеріальних активів, їх дооцінка: за кредитом – вибуття та уцінка нематеріальних активів. Дебетовий залишок по рахунку 12 показує на визначену в грошовому вимірнику вартість нематеріальних активів, у результаті використання яких очікується отримання майбутніх економічних вигод.

Облік нематеріальних активів ведеться за такими субрахунками:

121 “Права користування природними ресурсами”:

122 “Права користування майном”:

123 “Права на знаки для товарів і послуг”:

124 “Права на об’єкти промислової власності”:

125 “Авторські та суміжні з ними права”:

126 “Гудвіл”:

127 “Інші нематеріальні активи”.

4.Амортизація нематеріальних активів.

Амортизації підлягають усі нематеріальні активи підприємства, що відображаються на балансі. Термін використання і нарахування амортизації об’єктів нематеріальних активів визначається підприємством самостійно при зарахуванні його на баланс, однак має бути більшим за 20 років.



При цьому слід урахувати такі фактори:

- строки корисного використання подібних актив:

- очікуваний моральний знос:

- правові та інші обмеження.

Амортизація нематеріальних активів може здійснюватись за методами, які рекомендуються П(С)БО 7 “Основні засоби” для амортизації основних засобів на вибір підприємства. Однак найчастіше при нарахуванні амортизації нематеріальних активів використовують прямолінійний метод. При цьому ліквідаційна вартість нематеріальних активів прирівнюється до нуля, за винятком таких випадків:

існує безумовне зобов’язання особи придбати окремий об’єкт після закінчення терміну його використання на даному підприємстві:

існує активний ринок нематеріальних активів.

Нарахування амортизації розпочинається наступного місяця за місяцем початку придатності активу для використання і припиняється місяці, що настає за місяцем вибуття нематеріальних активів з підприємства.

При нарахуванні амортизації нематеріальних активів складають облікові записи:

Дебет 23 “Виробництво”:

Дебет 91 “Загальновиробничі витрати”:

Дебет 92 “Адміністративні витрати”:

Дебет 93 “Витрати на збут”:

Дебет 94 “Інші витрати операційної діяльності”:

Дебет 97 “Інші витрати”:

Кредит 133 “Знос матеріальних активів”.

Для обліку зносу необоротних активів використовується рахунок 13 “Знос необоротних активів” відповідно по субрахункам. За кредитом відображається нарахування амортизації за дебетом – її зменшення, сальдо

кредитове, означає суму нарахованої амортизації на звітну дату, яка відображається у І розділі активу балансу, як сума зносу.

Різниця між первісною вартістю необоротних активів та сумою нарахованої амортизації називається залишковою вартістю.

ТЕМА 4 «Облік довгострокових фінансових інвестиції».

План

1.Зміст і види фінансовий інвестицій.

2.Оцінка фінансових інвестицій.

3.Рахунки бухгалтерського обліку та реєстри для відображення довгострокових інвестицій.

4.Облік поточних інвестицій.

1.Зміст і види фінансовий інвестицій.

Підприємство може здійснити фінансові інвестиції в капітал іншого підприємства чи в боргові цінні папери. При цьому в обмін на вкладені кошти воно одержує акції, облігації, векселі, казначейські зобов’язання, сертифікати та інші цінні папери.

Фінансові інвестиції – це активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигід для інвестора. До фінансових інвестицій належать інвестиції в акції, облігації, депозитні сертифікати, інші цінні папери, у капітал інших підприємств.

Порядок оцінки та переоцінки фінансових інвестицій, їх обліку та відображення у звітності визначено П(С)БО 12 “Фінансові інвестиції”.

Інвестування здійснюється з метою:

- вкладення тимчасово вільних коштів для отримання доходів:

- збереження господарських зв’язків:

- ведення спільної діяльності:

- здійснення спільної діяльності:

- здійснення впливу на діяльність іншого підприємства:

- здійснення спільного контролю:

- здійснення контролю за діяльністю іншого підприємства.

Довгостроковими вважаються інвестиції, які утримуються підприємством у період, що становить більше ніж дванадцять місяців, з метою отримання дивідендів, відсотків, зростання вартості капіталу, а також усі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь – який момент. Довгострокові інвестиції розміщені в балансі в розділі необоротних активів.

Поточними вважаються інвестиції, придбані підприємством на строк, що не перевищує один рік, які можуть бути вільно реалізовані в будь – який момент (крім інвестицій, що є еквівалентами грошових коштів). Поточні інвестиції утримуються підприємством для погашення чи для продажу (за очікувано вищою ціною) і розміщуються в балансі в розділі необоротних активів. Частину поточних інвестиції можна кваліфікувати як еквіваленти грошових коштів.

Еквівалент грошових коштів – короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у грошові кошти і характеризуються незначним ризиком зміни вартості. Тобто підприємство може в будь-який момент обміняти наявні на балансі еквіваленти грошових коштів на грошові кошти без значної втрати їх вартості. Еквіваленти грошових коштів розміщують у балансі в складі статті “Грошові кошти та їх еквіваленти”.

Віднесення фінансових інвестицій до того чи іншого виду залежить від ступеня впливу інвестора на інвестований суб’єкт господарювання. Виділяють такі види фінансових інвестицій.

а)інвестиції в асоційовані підприємства – це інвестиції в підприємство, в якому інвестор має суттєвий вплив і яке не є дочірнім або спільним підприємством:

б) фінансові інвестиції в дочірні підприємства, тобто такі, що перебувають під контролем материнського (холдингового) підприємства, яке має вирішальний вплив на фінансову, господарську і комерційну політику підприємства (з метою отримання вигід від його діяльності):

в) інвестиції в спільну діяльність – це інвестиції в підприємства для ведення господарської діяльності зі створенням або без створення юридичної особи, яка є об’єктом спільного контролю двох чи більше сторін відповідно до письмової угоди між ними.

 

2.Оцінка фінансових інвестицій.

Первісна оцінка фінансових інвестицій здійснюється за собівартістю.

За умови, що придбання фінансової інвестиції здійснюється за грошові кошти, до її собівартості відносяться:

- ціна придбання:

- комісійні винагороди:

- мито:

- податки і збори:

- обов’язкові платежі:

- інші витрати, безпосередньо пов’язані з придбанням інвестицій.

Якщо придбання фінансової інвестиції здійснюється способом обміну на цінні папери власної емісії, то собівартість фінансової інвестиції визначається за справедливою вартістю цінних паперів. При придбанні способом обміну на інші активи первісною вартістю фінансової інвестиції буде справедлива вартість активу, що обмінювався.

Оцінка фінансових інвестицій на дату балансу залежить від виду інвестицій, часу утримання інвестиції та обсягу інвестування. За П(С)БО 12 “Фінансові інвестиції” рекомендуються використовувати такі види їх оцінки:

а) за справедливою вартістю:

б) собівартістю з урахуванням зменшення корисності:

в) амортизованою собівартістю:

г) методом участі в капіталі.

 

3.Рахунки бухгалтерського обліку та регістри для відображення довгострокових інвестицій.

Облік довгострокових інвестицій ведеться на рахунку 14 “Довгострокові фінансові інвестиції”. Цей рахунок призначений для узагальнення інформації про наявність та рух довгострокових інвестицій (вкладень) у цінні папери інших підприємств, облігації державних та місцевих позик, статутний капітал інших підприємств.

Рахунок 14 “Довгострокові фінансові інвестиції” має такі субрахунки:

141 “Інвестиції пов’язаним сторонам за методом обліку участі в капіталі”:

142 “Інші інвестиції пов’язаними сторонами”:

143 “Інвестиції непов’язаними сторонами”.

За дебетом рахунка 14 “Довгострокові фінансові інвестиції” відображається вартість довгострокових фінансових інвестицій, за кредитом – їх вибуття (списання) якщо облік інвестицій ведеться за методом участі в капіталі.

Аналітичний облік фінансових інвестицій ведеться за даними довгострокових фінансових вкладень та об’єктами інвестування.

Приклад. ВАТ «Львів» - АТП» 2 січня 2008 р. придбало значну частку (55%) у власному капіталі ВАТ “Мережа” за 712 тис.грн. ВАТ “Львв - АТП” веде облік інвестицій в асоційоване підприємство ВАТ “Мережа” за методом участі в капіталі.

За результатами 2008 року ВАТ “Мережа” отримало чистий прибуток 125 680 грн і нарахувало дивіденди на суму 78 500 грн. вартість фінансової інвестиції ВАТ “Львів - АТП” станом на 31.12.2008 становитиме 737 949 грн (712 000 + 69 124 – 43 175)

Проведені операції відображають в обліку записами, грн:

1.Інвестовані кошти в акції асоційованого підприємства:

Дебет 141 “Інвестиції пов’язаними за методом обліку участі в

капіталі” 712 000

Кредит 311 “Поточні рахунки в національній валюті” 712 000

2.Отриманий дохід інвестицій підприємство:

Дебет 141 “Інвестиції пов’язаними за методом обліку участі в

капіталі” 69 124

Кредит 721 “Дохід від інвестицій в асоційовані підприємства” 69 124

3.Нараховані дивіденди за інвестиціями в асоційоване підприємство:

Дебет 373 “Розрахунки за нарахованими доходами” 43 175

Кредит 141 “Інвестиції пов’язаними сторонами за методом 43 175

обліку участі в капіталі”

Якщо підприємство – об’єкт інвестування отримало збитки у звітному період, то балансова вартість інвестицій підприємства – інвестора зменшується на суму, що є часткою інвестора в чистому збитку об’єкта інвестування. Частка збитку, який отримує об’єкт інвестування, відноситься до складу втрат від участі в капіталі. При цьому буде зроблено запис:

Дебет 96 “Втрати від участі в капіталі”:

Кредит 141 “Інвестиції пов’язаними сторонами за методом обліку участі в капіталі”.

Підприємство може прийняти рішення про реалізацію довгострокових інвестицій. У такому випадку вони переводяться у почті і незалежно від частки або інвестора в об’єкті інвестування обліковуються за справедливою вартістю або собівартості.

 

 

4.Облік поточних інвестицій.

Підприємство може мати у своєму розпорядженні тимчасово вільні грошові кошти, які не будуть використовуватись у господарській діяльності найближчим часом. Відсотки, які сплачують банки за залишки коштів на поточних рахунках клієнтів, є незначними – 2,1 – 3%. Тому підприємству вигідно інвестувати їх у короткострокові цінні папери з метою отримання вищих доходів.

Підприємство може здійснити такі поточні інвестиції:

- придбання депозитних сертифікатів;

- у високоліквідні акції інших підприємств за умови очікування зростання їх ціни в короткостроковому періоді;

- у поточній боргові зобов’язання інших підприємств (облігацій);

- інші інвестиції.

Інвестиції можна класифікувати як поточні, якщо вони відповідають таким вимогам:

1.Висока ліквідність.

2.Визначений короткий термін утримання (до 12 місяців).

Якщо поточні фінансові інвестиції відповідають наведеним вимогам, то їх можна без втрат конвертувати у грошові кошти. Такі інвестиції називають еквівалентами грошових коштів.

Поточні фінансові вкладення на дату придбання відображаються в разі:

- придбання за грошові кошти – за первісною вартістю;

- обміну на інші цінні папери – за справедливою вартістю.

На дату балансу оцінка поточних інвестицій здійснюється за справедливою вартістю або собівартістю. Оцінка фінансових інвестицій за справедливою вартістю можлива за умови, що вони перебувають в обігу на фондовому ринку.

Бухгалтерський облік наявності та руху поточних фінансових інвестицій та еквівалентів грошових коштів ведеться на рахунку 35 «Поточні фінансові інвестиції» за субрахунками:

351 «Еквіваленти грошових коштів»;

352 «Інші поточні фінансові інвестиції».

За дебетом рахунка 35 «Поточні фінансові інвестиції» відображається придбання (надходження) еквівалентів грошових коштів та поточних фінансових інвестицій, за кредитом – зменшення їх вартості і вибуття.

Аналітичний облік інвестицій ведеться за видами та об’єктами інвестування.

Для узагальнення інформації про наявність та рух поточних інвестицій використовується: за кредитом рахунка 14 «Довгострокові фінансові інвестиції», 35 «Поточні фінансові інвестиції», Журнал 4, за дебетом рахунка 14 «Довгострокові фінансові інвестиції», 35 «Поточні фінансові інвестиції» - Відомість 4.2.

У відомості 4.2 узагальнюються аналітичні дані про фінансові інвестиції в асоційовані, дочірні підприємства, у спільну діяльність, облік яких ведеться за методом участі в капіталі, еквівалентів грошових коштів, інших інвестицій. Для довгострокових і короткострокових фінансових інвестицій ведуться окремі відомості.

Приклад. 12.01 ВАТ «Маяк» придбало пакет акцій ВАТ «Промінь» вартістю 18 250 грн. (73 000 х 0,25 грн.) з метою одержання доходів від зростання їх вартості у поточному періоді. Акції ВАТ «Промінь» немає в обігу на фондовому ринку. Витрати на перереєстрацію акцій у реєстрі становили 2190грн.

Операції з придбання акцій ВАТ «Промінь» будуть відображені на рахунках бухгалтерського обліку таким чином, грн.:

1. Придбання пакету акцій

Дебет 35 «Поточні фінансові інвестиції» 18 250

Кредит 311 «Поточні рахунки в національній валюті» 18 250

2. Перереєстрація права власності незалежним реєстром:

Дебет 35 «Поточні фінансові інвестиції» 2 190

Кредит 377 «Розрахунки з іншими дебіторами» 2 190

Отже, собівартість пакета акцій придбаних фінансових інвестицій за балансом становитиме 20 440 грн. (собівартість 1 акції – 0,28 грн.). Акції ВАТ «Промінь» немає в обігу на спеціально організованих ДКЦПФР ринках, і тому їх слід обліковувати в балансі за собівартістю придбання.

02.05 ВАТ «Маяк» продало 30 000 шт. акцій ВАТ «Меркурій» за 11 400 грн. В обліку ця операція буде відображена таким чином, грн.:

1. Визначені доходи від реалізації:

Дебет 311 «Поточні рахунки в національній валюті» 11 400

Кредит 741 «Дохід від реалізації фінансових інвестицій» 11 400

2. Списано інвестицій на собівартість реалізованих акцій:

Дебет 971 «Собівартість реалізованих фінансових інвестицій» 8 400

Кредит 35 «Поточні фінансові інвестиції» 8 400

15.07 було реалізовано 20 000 шт. акцій за 5200 грн. У бухгалтерському обліку ці операції було відображені таким чином, грн.:

1. Визначені доходи від реалізації акцій:

Дебет 311 «Поточні рахунки в національній валюті» 5200

Кредит 741 «Дохід від реалізації фінансових інвестицій» 5200

2. Списано собівартість реалізованих акцій:

Дебет 971 «Собівартість реалізованих фінансових інвестицій» 5600

Кредит 35 «Поточні фінансові інвестиції» 5600

Для продажу решти із придбаного пакета акцій – 23 тис. шт., придбаних за 6440 грн. протягом дванадцяти місяців покупців не знайшлося, тому ВАТ «Мрія» вирішило перевести їх у довгострокові фінансові інвестиції й утримувати на балансі з метою одержання дивідендів:

Дебет 143 «Інвестиції непов’язаним сторонам» 6440

Кредит 35 «Поточні фінансові інвестиції» 6440

Аналітичні дані про фінансові інвестиції в асоційовані, дочірні підприємства, у спільну діяльність, облік яких ведеться за методом участі в капіталі, а також еквівалентів грошових коштів, інші інвестиції відображається у Відомості 4.2 «Відомість аналітичного обліку фінансових інвестицій». Для довгострокових та поточних інвестицій відкриваються окремі відомості.

 

 

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 «ОБЛІК ОБОРОТНИХ АКТИВІВ»

ТЕМА 1 «Облік сировини і матеріалів».

ТЕМА 2 «Облік виробничих запасів».

План

1. Запаси, їх класифікація і оцінка

2. Бухгалтерські рахунки по обліку виробничих запасів

3. Облік наявності і руху виробничих запасів

4. Інвентаризація виробничих запасів

 

 

1. Запаси, їх класифікація і оцінка

 

Склад запасів, їх оцінка та порядок відображення у фінан­совій звітності визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" , яке було затвер­джене наказом Міністерства фінансів України №246 від 20.10.1999 року.

Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі — підприємства) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ).

Запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

Для цілей бухгалтерською обліку запаси включають:

- сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслугову­вання виробництва й адміністративних потреб;

- поточні біологічні активи – біологічні активи, здатні давати сільськогосподарську продукцію або додаткові біологічні активи, приносити в інший спосіб економічні вигоди, проте періоду що не перевищує 12 місяців, а також тварини на вирощувані та відгодівлі;

- незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу;

- готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;

- товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;

- малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року;

- молодняк тварин і тварини на відгодівлі, продукцію сільського і лісового господарства.

Одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх найменування або однорідна група (вид).

Придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

- суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків;

- суми ввізного мита;

- суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству акцизний збір;

- транспортно-заготівельні витрати

Первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визнається їхня виробнича собівартість, яка визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати".

Первісною вартістю запасів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.

Первісною вартістю запасів, одержаних підприємством безоплатно, визнається їх справедлива вартість.

Первісна вартість одиниці запасів, придбаних у результаті обміну на подібні запаси, дорівнює балансовій вартості переданих запасів. Якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливу вартість, то первісною вартістю отриманих запасів є їх справедлива вартість. Різниця між балансовою і справедливою вартістю переданих запасів включається до складу витрат звітного періоду.

Первісною вартістю запасів, що придбані в обмін на неподібні запаси, визнається справедлива вартість отриманих запасів.

Не включаються до первісної вартості запасів, а належать до витрат того періоду, в якому вони були здійснені (встановлені):

- понаднормові втрати і нестачі запасів;

- проценти за користування позиками;

- витрати на збут;

- загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосе­редньо не пов'язані з придбанням і доставкою запасів та приведен­ням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

 

Оцінка вибуття запасів. При відпуску запасів у виробництво, продажу та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним з таких методів:

- ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

- середньозваженої собівартості;

- собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

- нормативних затрат;

- ціни продажу.

2. Бухгалтерські рахунки по обліку виробничих запасів

Для обліку виробничих запасів Планом рахунків бухгал­терського обліку передбачено використання наступних рахунків: 20 "Виробничі запаси", 21 "Поточні біологічні активи", 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети", 25 "Напівфабрикати".

Рахунок 20 "Виробничі запаси"

Рахунок 20 "Виробничі запаси" призначено для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству запасів сировини і матеріалів (у тому числі сировина й матеріали, які є в дорозі та в переробці), будівельних матеріалів, запасних частин, матеріалів сільськогосподарського призначення, палива, тари й тарних ма­теріалів, відходів основного виробництва.

За дебетом рахунку 20 "Виробничі запаси" відображаються надходження запасів на підприємство, їх до оцінка, за кредитом — витрачання на виробництво (експлуатацію, будівництво), переробку, відпуск (передачу) на сторону, уцінка тощо.

Рахунок 20 мас такі субрахунки:

201 "Сировина й матеріали";

202 "Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби";

203 "Паливо";

204 "Тара й тарні матеріали";

205 "Будівельні матеріали";

206 "Матеріали, передані в переробку";

207 "Запасні частини";

208 "Матеріали сільськогосподарського призначення";

209 "Інші матеріали".

 

3. Облік наявності і руху виробничих запасів

Облік виробничих запасів.Для забезпечення документального відображення в бухгалтерському обліку наявності і руху виробничих запасів необхідно користуватися відповідними нормативними документами. Так, наказом Міністерства статистики України № 193 від 21,06,1996 р. "Про затвердження типових форм первинних типових документів з обліку сировини та матеріалів" затверджено і введено в дію з 1.07.1996 р. типові форми відповідної облікової документації:

М-1 "Журнал обліку вантажів, що надійшли";

М-2а "Акт списання бланків довіреностей";

М-3 "Журнал реєстрації довіреностей";

М-4 "Прибутковий ордер";

М-7 "Акт про приймання матеріалів";

М-8 "Лімітне-забірна картка";

М-9 "Лімітно-забірна картка";

М-10 "Акг-вимога на заміну (додатковий відпуск) матеріалів";

М-11 "Накладна вимога на відпуск (внутрішнє переміщення)

матеріалів";

М-12 "Картка № _ _ складського обліку матеріалів"; М-13 "Реєстр № ________ приймання-здачі документів";

М-14 "Відомість обліку залишків матеріалів на складі";

М-15 "Акт про приймання устаткування";

М-15а "Акт приймання-передачі устаткування до монтажу";

М-16 "Матеріальний ярлик";

М-17 "Акт № ________ про виявлені дефекти устаткування";

М-18 "Сигнальна довідка про відхилення фактичного залишку матеріалів від установлених норм запасу"; М-19 "Матеріальний звіт"; М-21 "Інвентаризаційний опис № _________";

М-23 "Акт № ______ про витрату давальницьких матеріалів";

М-26 "Картка обліку устаткування для установлення";

М-28 "Лімітно-забірна картка №______ _";

М-28а "Лімітно-забірна картка № _________".

Особливості обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів

Розкриваючи питання обліку наявності і руху виробничих запасів окрему увагу треба приділити малоцінним та швидкозношуваним предметам, облік яких має деякі особливості.

На виконання заходів по реалізації Державної програми пере­ходу України на міжнародну систему обліку і статистики Міністерством статистики України від 22.05.1996 р. було видано наказ № 145 "Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку малоцінних і швидкозношуваних предметів", яким передбаче­но запровадження у практику обліку із 1.07.1996 р. наступних форм первинних облікових документів:

МШ-1 "Відомість на поповнення (вилучення) постійного запасу інструментів (пристроїв)";

МШ-2 "Картка обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів";

МШ-3 "Замовлення на ремонт або заточування Інструментів (пристроїв)";

МШ-4 "Акт вибуття малоцінних та швидкозношуваних предметів";

МШ-5 "Акт на списання інструментів (пристроїв) та обмін їх на придатні";

МШ-6 "Особова картка № __ обліку спецодягу, спецвзуття та запобіжних пристроїв";

МШ-7 "Відомість обліку видачі (повернення) спецодягу, спсцвзуття та запобіжних пристроїв";

МШ-8 "Акт на списання малоцінних та швидкозношуваних предметів".

4. Інвентаризація виробничих запасів

Основним нормативним документом, який визначає умови та порядок проведення інвентаризації запасів є "Інструкція з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу", затверджена наказом Міністерства фінансів України № 90 від 30.10.1998 р.

Інвентаризація матеріалів, продуктів харчування та інших матеріальних запасів

Інвентаризація матеріалів, продуктів харчування, палива, продукції підсобних (навчальних) сільських господарств та виробничих (навчальних) майстерень, інших матеріальних запасів проводиться за місцями зберігання та окремо за матеріально відповідальними особами. Матеріальні запаси при інвентаризації записуються в описи за кожним окремим найменуванням із вказівкою номенклатурного номера, виду, групи, сорту і кількості (рахунком, вагою або мірою). Описи складаються у двох екземплярах, один з яких передається до бухгалтерії, а інший залишається у матеріально-відповідальної особи. На виявлені при інвентаризації непридатні або зіпсовані матеріальні цінності додатково складаються акти, в яких вказуються причини, ступінь і характер псування матеріальних цінностей, а також винні особи, які допустили їх псування.

Тара вписується до опису за видами, цільовим, призначенням і якісним складом (нова, яка була у споживанні, що потребує ремонту і таке інше).

На тару, що стала непридатною, інвентаризаційною комісією складається акт на списання зі вказівкою причин псування.

Інвентаризація готових виробів, сировини та матеріалів, пального, кормів, фуражу та інших матеріалів проводиться не менше одного разу на рік, але не раніше першого жовтня, продуктів харчування і спирту — не менше одного разу на квартал.

Розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей визначається за балансовою вартістю цих цінностей (з вирахуванням амортизаційних відрахувань), але не нижче 50 відсотків від балансової вартості на момент встановлення такого факту з урахуванням індексів інфляції, які щомісячно визначає Мінстат, відповідного розміру податку на добавлену вартість та розміру акцизного збору за формулою:

Рз = [(Бв - А) х Іінф. + ПДВ + Азб] х 2,

де Рз— розмір збитків (у гривнях);

Бв — балансова вартість на момент встановлення факту розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей (у гривнях);

А — амортизаційні відрахування (у гривнях);

Іінф. — загальний індекс інфляції, який розраховується на підставі щомісячно визначених Мінстатом індексів інфляції;

ПДВ — розмір податку на добавлену вартість (у гривнях);

Азб — розмір акцизного збору (у гривнях).

Типову кореспонденцію бухгалтерських рахунків при врегулюванні інвентаризаційних розбіжностей по виробничих запасах наведено у табл. .

Кореспонденція бухгалтерських рахунків при врегулюванні інвентаризаційних розбіжностей по виробничих запасах

№ п/п Зміст господарської операції Кореспондуючі рахунки Сума, грн.
Дебет Кредит
1. Оприбутковано 20 "Виробничі 719 "Інші доходи від  
  лишки запаси" операційної  
  виробничих 21 "Тварини на. виро- діяльності"  
  запасів, щуванні та відгодівлі"  
  виявлених в 22 "Малоцінні та    
  процесі швидкозношувані    
  Інвентаризації предмети"    
    25 "Напівфабрикати"    
2. Виявлені лишки 719 "Інші доходи від 791 "Результат  
  виробничих операційної операційної  
  запасів віднесено діяльності" діяльності"
  на фінансові      
  результати      
3. Відображено 947 "Нестачі і втрати 20 "Виробничі запаси"  
  нестачі і втрати від псування від псування цінностей" 21 "Тварини на вирощуванні та відгодівлі"  
  цінностей, виявлені в   22 "Малоцінні та
  процесі   швидкозношувані  
  Інвентаризації   предмети" 25 "Напівфабрикати"  
4. Суму нестачі і 791 "Результат 947 "Нестачі і втрати  
  втрат від псуван­ня цінностей віднесено на операційної діяльності" від псування цінностей"
  фінансові      
  результати      
5. Нараховано суму 375 "Розрахунки за 719 "Інші доходи від  
  до оплати, яка підлягає відшкодуванню відшкодуванням завданих збитків" операційної діяльності"
  Матеріально - відпо      
  відальною особою      
6. Відображено суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету 719 "Інші доходи від операційної діяльності 64 "Розрахунки за податками й платежами"
Різницю між 719 "Інші доходи від 791 "Результат  
  відшкодування І ПДВ віднесено операційної діяльності" операційної діяльності  
  на фінансові результати    
8. Сплачено суму відшкодування матеріально відпо ЗО "Каса" 31 "Рахунки в банках" 375 "Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків"
  відальною особою      

 

ТЕМА 3. «Облік палива готової продукції».

1. Характеристика рахунків по обліку готової продукції і товарів

2. Відображення в обліку операцій, пов'язаних з рухом готової продукції і товарів

1. Характеристика рахунків по обліку готової продукції і товарів

Для узагальнення інформації про наявність та рух готової продукції підприємства використовується рахунок 26 "Готова продукція".

До готової продукції належить продукція, обробка якої закінчена та яка пройшла випробування, приймання, укомплектування згідно з умовами договорів із замовниками і відповідає технічним умовам і стандартам. Вироблена готова продукція зараховується на баланс за первісною вартістю.

За дебетом рахунку 26 "Готова продукція" відображається надходження готової продукції з власного виробництва.

При списанні готової продукції з рахунку 26 "Готова продукція" сума відхилень фактичної виробничої собівартості від вартості за обліковими цінами, що відноситься до цієї продукції, визначається у відсотку, який обчислюється як відношення відхилень на залишок готової продукції на початок місяця та відхилень по продукції, яка здана на склад протягом місяця, до вартості продукції за обліковими цінами. Сума відхилень фактичної виробничої собівартості готової продукції від її вартості за обліко­вими цінами, що відноситься до реалізованої продукти відображається за кредитом рахунку 26 "Готова продукція і дебетом відповідних рахунків.

 

2. Відображення в обліку операцій, пов'язаних з рухом готової продукції і товарів

Готова продукція і товари можуть надходити на підприємство в результаті:

- роботи підрозділів основного і допоміжного виробництв, які виробляють готову продукцію;

- взаємодії із підприємствами — постачальниками при закупівлі товарів з метою їх подальшого перепродажу;

- оприбуткування лишків готової продукції і товарів за наслідками проведених інвентаризацій тощо.

Готова продукція і товари можуть зменшуватися за своїми обсягами, зокрема:

- внаслідок переведення їх із однієї облікової групи до іншої та списання їх на витрати виробництва у якості виробничих запасів;

- в результаті реалізації як юридичним так і фізичним особам;

- за результатами проведених інвентаризацій і виявлених недостач готової продукції і товарів тощо.

Що стосується документального оформлення наявності і Руху готової продукції і товарів, то треба зазначити, що він є ана­логічним обліку наявності і руху виробничих запасів.

Так, при надходженні виготовленої продукції із підрозділів 'сновного і допоміжного виробництв на склад підприємства оформляється "Прибутковий ордер" (типова форма № М). Вказаний документ складається у двох екземплярах. Перший екземпляр із підписом представника цеху, що здає на склад продукцію, залишиться у комірника, а другий із підписом комірника — у представника цеху. За допомогою цього досягається контроль і взаємоперевірка звітних даних як по складу так і по виробничому підрозділу.

Надходження на склад підприємства товарів, придбаних з метою подальшого продажу, здійснюється за допомогою документів “Товарно-транспортна накладна" (типова форма М-6), або "Прибутковий ордер" (типо­ва форма № М-4).

Для оплати реалізованих підприємством готової продукції або товарів на адресу покупця виставляється "Рахунок-фактура" (форма № 868).

Відвантаження із складу підприємства — продавця реалізованої продукції або товарів здійснюється на підставі документа "Товарно-транспортна накладна"; передачу продукції і товарів із складу до торгівельного приміщення (для роздрібної торгівлі) здійснюється шляхом використання документа "Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів".

При оформленні видаткових документів на вивіз із складу підприємства реалізованої продукції самовивозом треба обов'язково переконатися у тому, чи являється отримувач дійсно представником підприємства — покупця. З цією метою здійснюється перевірка виданої йому довіреності на отримання цінностей із зазначенням у ній: строку її дії; адреси підприємства — покупця; кількості продукції, яку необхідно отримати, паспортні дані, а та­кож ідентичність підпису особи, завіреного підписами керівником, головного бухгалтера і печаткою підприємства — покупця.

Надходження і вибуття із складу готової продукції і то­варів знаходить своє відображення у "Картках складського обліку матеріалів"

За результатами змін, які відбулися із готовою продукцією і товарами на складі на протязі місяця, до бухгалтерії підприємства подається "Звіт про рух матеріальних цінностей", за даними якого бухгалтером вносяться відповідні зміни до "Оборотної відомості по товарно-матеріальних рахунках". Типові форми зазначених документів наведено у зразках 2.11. і 2.12 Узагальнена інформація за операціями, пов'язаними з рухом готової продукції і товарів на підставі звітів виробничих підрозділів та звітів про рух матеріальних цінностей зі складу знаходить своє відображення при журнально-ордерній форм обліку у журналах-ордерах № 3, № 5, № 6, а за умов використан­ня спрощеної форми бухгалтерського обліку —- у Відомостя 2-М, 3-М (розділ І), 5-М (розділ II)

Для узагальнення інформації про собівартість реалізова­ної готової продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг призначено рахунок 90 "Собівартість реалізації".

За дебетом рахунку 90 "Собівартість реалізації" відображається виробнича собівартість реалізованої готової продукції, робіт, послуг; фактична собівартість реалізованих товарів (без торгових націнок), за кредитом — списання в порядку закриття дебетових оборотів на рахунок 79 "Фінансові результати".

Адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати не включаються до складу виробничої собівартості готової та реалізованої продукції, а тому інформація про такі витрати узагальнюється на рахунках обліку витрат звітного періоду — 92 "Адміністративні витрати", 93 "Витрати на збут", 94 "Інші витрати операційної діяльності".

Рахунок 90 "Собівартість реалізації" має такі субрахунки:

901"Собівартість реалізованої готової продукції"";

902"Собівартість реалізованих товарів";

903"Собівартість реалізованих робіт і послуг".

На субрахунку 901 "Собівартість реалізованої готової продукції" ведеться облік виробничої собівартості реалізованої

готової продукції.

На субрахунку 902 "Собівартість реалізованих товарів відображається собівартість реалізованих товарів, яка визначається Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси".

На субрахунку 903 "Собівартість реалізованих робіт і послуг" ведеться облік собівартості реалізованих за звітний період робіт і послуг.

Зауважимо, що по дебету субрахунку 902 "Собівартість реалізованих товарів" вказується не лише собівартість реалізованих товарів, а також і сума транспортно-заготівельних витрат, пов'язаних із їх закупівлею, яка підлягає списанню за результатами обсягів реалізації у конкретному місяці.

 

ТЕМА 4. «Облік грошових коштів».

План

2.1. Економічна сутність грошового обігу. Нормативно-правове забезпечення порядку ведення касових операцій

2.2.Облік касових операцій

2.3.Інвентаризація каси

2.4. Основні поняття з обліку грошових коштів на рахунках в банках

2.5. Документування руху грошових коштів на рахунках в банках

2.6. Характеристика рахунку 31 "Рахунки в банках"

2.7. Відображення руху грошових коштів на рахунках бухгалтерського обліку.

2.1. Економічна сутність грошового обігу. Нормативно-правове забезпечення порядку ведення касових операцій

Економічна сутність. Згідно з П(С)БО 4 "Звіт про рух грошових коштів" під грошовими коштами розуміють готівку, кошти на рахунках в банках і депозити до запитання.

Готівка (готівкові кошти) - це грошові знаки національної валюти України - банкноти та монети.

Платежі готівкою підприємств, підприємців і фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги) і за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна, називаються готівковими розрахунками.

Розрахунки можуть здійснюватися не тільки в готівковій, але й в безготівковій формі.

Безготівкові розрахунки - це перерахування грошових коштів з рахунку підприємства-платника на рахунок підприємства-отримувача. Фінансовим посередником у цих розрахунках виступає банк, який надає послуги своїм клієнтам-підприємствам.

За економічним змістом безготівкові розрахунки бувають товарного та нетоварного характеру. До товарних відносяться розрахунки між підприємствами за реалізовані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи і надані послуги, до нетоварних - розрахунки з бюджетом з платежів і податків, погашення банківських позик, відсотків, розрахунки з дебіторами, крім розрахунків за товарними операціями.

Порядок безготівкових розрахунків суворо регламентований законодавством. Здійснення розрахункових операцій через банк знижує потребу в готівці, сприяє концентрації в банку вільних грошових коштів для кредитування, забезпечує їх збереження і ефективніше використання, оптимізує й прискорює грошовий обіг держави.

Готівковий і безготівковий грошовий обороти органічно пов'язані між собою, що реалізується через перехід однієї форми в іншу. Наприклад, виручка надходить до каси підприємства, а потім здається до установи банку

для зарахування на поточний або інший рахунки. З цих рахунків у банку

проводяться розрахунки між господарюючими суб'єктами та надходить готівка в касу підприємства для видачі заробітної плати, авансу підзвітним особам тощо.

Еквіваленти грошових коштів – короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і які характеризуються незначним ризиком зміни вартості (облігації, чеки).

Операції з оприбуткування готівки в касі та видачі із каси оформляються згідно «Положення про ведення касових операцій у національній валюті України» затв. Постановою Правління НБУ № 637 від 15.12.2004р.

Положення складається з таких розділів:

1). загальні положення;

2). вимоги до організації готівкових розрахунків;

3). порядок оформлення касових операцій;

4). порядок ведення касової книги та обов’язки касира;

5). порядок визначення строків здавання готівкової виручки (готівки) та розрахунку ліміту каси;

6). особливості організації банками роботи готівкою;

7). контроль за дотриманням порядку ведення операції з готівкою.

Характерним є розділі 6 та 7, який займає понад 10% усього тексту, що свідчить про обмеження прав підприємств вільно розпоряджатися своїми готівковими коштами.

Порядок правовідносин між банком і юридичними та фізичними особами регулює «Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах», затверджена постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003р. № 492.

Грошові кошти в іноземній валюті до принципу єдиного грошового вимірника відображаються в національній валюті шляхом перерахунку іноземній валюті в гривню за курсом НБУ на дату перерахунку Порядку і відображення курсових передбачений П(с)БО 21 «Вплив змін валютних курсів».

Це положення визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про операції в іноземних валютах та відображенню статей фінансової звітності господарських одиниць за межами України в грошовій одиниці України.

 

2.2. Загальний порядок ведення касових операцій

Організація роботи в касі.Для здійснення розрахунків готівкою кожне підприємство повинно мати касу.

Каса підприємства - це приміщення або місце здійсненні готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів.

У касі підприємства може зберігатися готівка, цінні папери, придбані інших підприємств (акції, облігації тощо), грошові документи, які є бланками суворого обліку (трудові книжки та вкладні листки до них, квитанції подорожніх листів автотранспорту, бланки довіреностей тощо).

Грошовими документами вважаються документи, які знаходяться в касі підприємства: оплачені путівки в санаторії, пансіонати та будинки відпочинку; поштові марки; проїзні квитки тощо.

Керівник підприємства зобов'язаний забезпечити обладнання каси і належне зберігання цінностей у касі та при їх транспортуванні.

Готівкова виручка - це сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) через їх каси, каси банків, інших фінансових установ, які надають послуги з переказу грошей, та підприємств поштового зв'язку. Вона не повинна перевищувати 10 тисяч гривень протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами.

Ліміт залишку готівки. Підприємства можуть зберігати в касі готівку тільки в межах ліміту залишку готівки, тобто граничної суми розміру готівки, яка може залишатися в касі підприємства на кінець робочого дня і самостійно визначається підприємством та погоджується з установою банку.

У випадку, якщо для підприємства ліміт залишку готівки в касі не встановлено, вся наявна в його касі на кінець дня готівка (крім розміру одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян) вважається понадлімітною, і повинна здаватися до банку.

Документи з обліку операцій з готівкою. Касові операції оформлюються документами, типові міжвідомчі форми яких затверджені Міністерством статистики України за згодою Національного банку України та Міністерства фінансів України, і які повинні застосовуватися без змін на всіх підприємствах, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форми власності:

♦ КО-1 "Прибутковий касовий ордер";

♦ КО-2 "Видатковий касовий ордер";

♦ КО-3, За "Журнал реєстрації прибуткових та видаткових касових документів";

♦ КО-4 "Касова книга";

♦ КО-5 "Книга обліку прийнятих та виданих касиром грошей". Законність надходження грошей до каси підприємства та їх витрачання за цільовим призначенням засвідчують документи, що називаються касовими ордерами.

Характеристика рахунку ЗО "Каса ". Рахунок ЗО "Каса" призначений для узагальнення інформації про наявність і рух грошових коштів у касі підприємства.

Рахунок ЗО "Каса" має такі субрахунки:

301 "Каса в національній валюті";

302 "Каса в іноземній валюті".

На підприємствах, де працюють операційні каси (продаж квитків, оплата послуг зв'язку, обмін валюти тощо), відкриваються субрахунки 303 "Операційна каса в національній валюті" та 304 "Операційна каса в іноземній валюті".

За дебетом рахунку 30 "Каса" відображається надходження грошових коштів до каси підприємства, за кредитом - виплата (витрачання) готівки.

Аналітичний облік та управління грошовими коштами. Аналітичний облік може вестися за кожною операційною касою або касиром, що забезпечує реалізацію функції збереження майна власника, а також за видами валют. Найбільш достовірний аналітичний облік ведеться в звіті касира, де відображається кожна господарська операція з руху грошових, коштів у касі.

Характеристика рахунку 33 "Інші кошти». Рахунок 33 "Інші кошти" призначений для узагальнення інформації про наявність і рух грошових документів (у національній та іноземній валюті) та про кошти в дорозі.

Рахунок 33 "Інші кошти має такі субрахунки:

331 "Грошові документи в національній валюті";

332 "Грошові документи в іноземній валюті";

333 "Грошові кошти в дорозі в національній валюті";

334 "Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті".

За дебетом рахунку 33 "Інші кошти" відображається надходження грошових документів до каси підприємства та коштів у дорозі, за кредитом -вибуття грошових документів і списання коштів у дорозі після їх зарахування на відповідні рахунки.

 

2.3.Інвентаризація готівки в касі.

 

Інвентаризаційна комісія перевіряє наявність коштів шляхом повного перерахунку всіх готівкових коштів, наявних у касі, цінних паперів, чекових книжок тощо.

Під час проведення інвентаризації залишок готівки в касі звіряється з даними обліку за Касовою книгою. Готівка, що зберігається в касі, але не підтверджена прибутковими касовими ордерами, вважається лишком готівки в касі. При застосуванні підприємством у розрахунках РРО наявна на місці проведення розрахунку готівка звіряється касиром-оператором із сумою, зазначеною у денному звіті РРО. Інвентаризацію готівки слід проводити раптово.

В умовах автоматизованого ведення Касової книги слід перевіряти правильність роботи програмних засобів обробки касових документів.

2.4.Основні поняття з обліку грошових коштів на рахунках в банках

Фінансовим посередником у безготівкових розрахунках виступає банк, який надає послуги своїм клієнтам-підприємствам.

При здійсненні безготівкових розрахунків можуть застосовуватися акредитивна, інкасова, вексельна форми розрахунків, а також форми за розрахунковими чеками, причому клієнти банків самостійно обирають платіжні інструменти (платіжне доручення, платіжна вимога, розрахунковий чек, акредитив) і вказують їх під час укладання договорів.

На відкриття і обслуговування банківського рахунку укладається договір.

2.5. Документування руху грошових коштів на рахунках в банках

Для здійснення операцій на поточному рахунку до банку подаються документи, форми яких затверджені Національним банком України.

Надані до банку документи повинні мати наступні реквізити: назву, номер поточного рахунку, ідентифікаційні коди підприємства-відправника та підприємства-отримувача грошових коштів, число, місяць, рік виписки.

Якщо будь-який реквізит не заповнений або заповнений з порушенням вимог, то банк не має права приймати такий документ до виконання. У розрахункових документах не допускаються виправлення (як у паперовому, так і в електронному вигляді), незалежно від того, хто вносить ці зміни -клієнт чи банк. При цьому підприємства та фізичні особи несуть повну відповідальність за правильність внесених до розрахункових документів даних. Документи, які надходять до банку, дійсні лише за наявності підписів, ідентичних підписам у банківській картці.

При готівкових розрахунках банківськими документами є грошові чеки та об'яви на внесок готівкою; у випадку безготівкових перерахувань -платіжні доручення, платіжні вимоги, розрахункові чеки, акредитиви, векселі.

Платіжне доручення є розпорядженням обслуговуючому банку про перерахування визначеної суми на рахунок іншого підприємства, оформленим на спеціальному бланку

Банк реєструє всі здійснені операції з надходження та списання коштів з поточного рахунку в спеціальній виписці з особового рахунку з доданням виправдовуючих документів.

Виписка банку - це документ, який видається банком підприємству та відображає рух грошових коштів на поточному рахунку. Вона замінює собою регістр аналітичного обліку за операціями на поточному рахунку та одночасно є підставою для бухгалтерських записів. Таким чином, виписка банку - це фактично другий примірник особового рахунку підприємства, відкритого банком.

Оброблюючи виписки, бухгалтер повинен пам'ятати, що поточний рахунок для обліку на підприємстві - активний, а для банку - пасивний. Зберігаючи грошові кошти підприємства, банк вважає себе його боржником тобто на цю суму має кредиторську заборгованість. Тому залишки грошових коштів і надходжень на поточний рахунок підприємства банк записує за кредитом поточного рахунку, а зменшення свого боргу (списання, видачу коштів) - за дебетом.

На полях перевіреної виписки напроти сум операцій і на документах. які додаються, проставляються коди кореспондуючих рахунків, а на документах вказуються ще й порядкові номери запису у виписці. Після цього на всіх доданих до виписки документах ставлять штамп "Погашено".

 

2.6. Характеристика рахунку 31 "Рахунки в банках"

Рахунок 31 "Рахунки в банках" призначений для обліку наявності та руху грошових коштів, які знаходяться на рахунках у банку, і які можуть бути використані для поточних операцій. Він активний, балансовий, призначений для обліку господарських засобів - грошових коштів і має такі субрахунки:


Дата добавления: 2015-04-05; просмотров: 25; Нарушение авторских прав





lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2022 год. (0.195 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты