ІІІ. Громадська думка та право

Громадська думка – це стан масової свідомості, що пов’язана із зовнішнім проявом певних суджень з приводу суспільно значущих проблем.

Громадська думка – це самостійна політико-правова категорія, що має реальне значення лише в демократично організованому суспільстві. Ознаки її:

Ø пов’язується з висловлюванням публічних суджень,

Ø характеризується можливістю впливу на важливі сфери,

Ø спричиняє вплив на політичну систему і на процес функціонування суспільства,

Ø є особливим соціальним інститутом,

Ø є засобом офіційного висловлювання населення,

Ø забезпечує формування єдиної думки серед різноманітних соціальних груп стосовно важливих сфер суспільного розвитку,

Ø є інститутом суспільної влади, оскільки впливає на поведінку суб’єктів,

Ø характеризує громадянське суспільство, що є вільним від політичного диктату,

Ø створює умови щодо врахування позицій суспільства державою,

Ø суб’єктами громадської думки є вільні від держави індивіди – власники.

Функціонування громадської думки як соціального інституту потребує правового закріплення, як правило, конституцією, системою політичних прав.

Спірним в сучасній літературі є питання щодо впливу громадської думки на право на етапі його прийняття та реалізації. З цього приводу існують два протилежних погляди:

1. Карцева Н.(Росія) – відстоює думку, що в період соціальної нестабільності врахування громадської думки можливе для уникнення соціальних катастроф, однак, більш важливою є думка законодавців, що забезпечує єдність суспільства не лише в соціальній, а й політичній сфері.

2. Карбон’є Жорж (Франція) вважає, що громадська думка в суспільстві відображає загальну волю, тому обов’язково повинна враховуватись законодавством незалежно від стану розвитку суспільства.

Юридична практика засновується на вимозі того, що законодавець повинен врахувати громадську думку, а не керуватися її висновками як імперативом. На думку більшості вчених в процесі прийняття законів законодавець повинен узагальнювати громадську думку, співвіднести її зі своїм життєвим досвідом та визначити її відповідність потребам населення. Вплив громадської думки на право повинен залежати від різновиду нормативного акту та визначатись етапом прийняття чи дії права.

Таким чином, громадська думка є самостійним демократичним інститутом, значення якого залежить від рівня розвинутості держави, тих завдань, які вона визначає у правовій сфері та можливостей, які вона встановлює для окремих суспільних інститутів. В будь-якому випадку громадська думка характеризується як реальна основа формування правосвідомості суспільства.