Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



Відповідальність у сфері господарювання як комплексний правовий інститут господарського права. Господарські правопорушення, їх класифікація і систематизація.




Читайте также:
  1. Amp; 1. Класифікація небезпечних природних процесів і явищ
  2. Amp; 2. Класифікація хімічних речовин.
  3. Amp; 3. Розподіл об’єктів господарювання за ступенем ризику їхньої господарської діяльності
  4. Amp; 4. Класифікація надзвичайних ситуацій
  5. Gt; захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин
  6. Gt; несуть відповідальність за правопорушення, зв.язані з недодержанням установлених
  7. I.2.1) Понятие права.
  8. I.2.3) Система римского права.
  9. I.3.2) Историческое восприятие римского права.
  10. IV. Класифікація методів дослідження держави і права

Становлення України як правової держави обумовило реформування правової системи, вдосконалення законодавства, що регулює відносини в усіх сферах суспільного життя. Активно розробляються та втілюються у життя нові теоретичні положення, правові категорії, інститути. Проте, незважаючи на досягнення національної юридичної науки, коло питань вивчено ще недостатньо. Це, зокрема, стосується питання господарсько-правової відповідальності.

Значення юридичної відповідальності, у тому числі господарсько-правової, нині істотно зростає у зв’язку з підвищенням ролі правових засобів у вирішенні завдань регламентації господарського обігу. Відповідальність має розглядатися в якості одного з існуючих важелів механізму господарювання, що здійснює значний вплив на прискорення економічного розвитку нашого суспільства. В цьому виявляється актуальність дослідження господарсько-правової відповідальності та господарських санкцій.

Чинне законодавство не містить визначення господарсько-правової відповідальності. У ч. 1 ст. 216 ГК України лише встановлено, що учасники господарських відносин несуть відповідальність за порушення правил здійснення господарської діяльності шляхом застосування до них передбачених законом чи договором санкцій. Виходячи зі змісту наведеної норми, виникає питання, чи всі учасники господарських відносин можуть бути суб’єктами господарсько-правової відповідальності. У ч. 1 ст. 2 ГК України визначено коло учасників господарських відносин, до яких належать суб’єкти господарювання: споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб’єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

При розгляді питання господарсько-правової відповідальності необхідно зрозуміти, що відсутність правопорушень у господарських правовідносинах – це ідеальний, а не реальний стан економічного життя. Вони мають здебільшого деструктивний вплив як на економіку в цілому, так і на майновий стан господарюючих суб’єктів. Тому одним із найбільш ефективних засобів дотримання господарського правопорядку є відповідальність за господарські правопорушення, яка називається господарсько-правовою відповідальністю. Така відповідальність у разі господарського правопорушення базується на загальнотеоретичних засадах і означає обов’язок суб’єкта господарювання за допущені ним правопорушення мати обтяжливі для нього наслідки.



Інакше кажучи, господарська відповідальність – це зафіксована в нормативних актах або передбачена договором міра примусу і негативні (обтяжливі) наслідки, що застосовуються до учасника господарських правовідносин, який вчинив правопорушення чи не виконав умов господарського договору.

Відповідальність у господарському праві – це комплексний правовий інститут, який має свій особливий предмет регулювання – правопорушення у сфері господарювання (господарські правопорушення). Господарське правопорушення – це протиправна дія або бездіяльність учасника господарських відносин, яка не відповідає вимогам норм господарського права, не узгоджується з юридичними обов'язками зазначеного учасника, порушує суб'єктивні права іншого учасника господарських відносин або третіх осіб.

Ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є виконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).



У ст. 526 ЦК України наголошується, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Це по суті дублюється у ст. 193 ГК України.

До того ж варто зазначити, що більшість учасників господарських правовідносин зацікавлена в правомірній поведінці – як власній, так і контрагентів, іншими словами – в належному виконанні господарських зобов'язань.

Це відповідає і моральним засадам суспільства, і прагматичному ставленню до будь-якої справи, адже у разі невиконання чи неналежного виконання господарського зобов'язання на контрагента – правопорушника може бути покладена юридична (у т. ч. господарсько-правова) відповідальність (для правопорушника настають, таким чином, негативні наслідки).

Проте не всі суб'єкти господарювання дотримуються принципу належного виконання своїх зобов'язань, що призводить до конфліктів (суперечностей) між підприємствами, організаціями, підприємцями, державними та іншими органами.

Причини таких конфліктів – різні, загалом же мають проблемний правотворчий та правозастосовний характер, тобто це:

1) наявність вад у чинному законодавстві (колізії, прогалини, застарілі норми, нестабільність), що, як наслідок, не забезпечує адекватного сучасному стану економічних відносин правового регулювання;

2) прийняття необгрунтованих нормативно-правових актів без відповідного прогнозування результатів їх застосування та збалансованого врахування найбільш типових інтересів основних учасників господарського життя;



3) нестабільність господарського життя, особлива поява в ньому непередбачуваних явищ (у т. ч. різкі зміни в правовому регулюванні);

4) неправомірна поведінка (у т. ч. зловживання своїм становищем) посадових осіб уповноважених державних органів (податкових, контролюючих тощо) та органів місцевого самоврядування щодо учасників господарського життя, які змушені застосовувати самозахист, нерідко порушуючи при цьому його межі;

5) безпечність, некомпетентність частини учасників господарського життя, в результаті чого приймаються рішення (зобов'язання), укладаються договори, заздалегідь приречені на невдачу;

6) невисока правосвідомість частини учасників господарського життя, зумовлена як відсутністю правових знань, так і навичок захисту власних інтересів;

7) деякі інші чинники.

Правопорушення – явища для суспільства вкрай не бажані. Через це суспільство намагається їх ліквідувати. Вони надзвичайно різноманітні як за видами, так і за тяжкістю наслідків, мотивами скоєння і т. д. Разом з тим вони мають спільні ознаки, що дає можливість вивчати не тільки окремі види правопорушень, але і всю їх сукупність, вивчати причини їх скоєння і боротися з ними.

Актуальність і важливість розуміння причин правопорушень зумовлена тим, що знання факторів, які викликають протиправну поведінку, визначають способи їх ліквідації. Коротко можна вказати на основне концептуальне розуміння причин правопорушень, які сформувались у вітчизняній юридичній науці, але не тільки в останні роки. Правопорушення викликаються факторами як біологічного, так і соціального характеру. Вважається, що вирішальне значення при цьому мають соціальні фактори. Вітчизняні та зарубіжні дослідження свідчать, що правопорушення, тобто порушення норми права людиною, яка може нести відповідальність за свої дії, має ту саму спільну соціальну природу, що і будь-які інші людські дії.

Потрібно розрізняти причини, умови правопорушення. Причина правопорушення – це негативне явище, яке їх викликає. Умови правопорушення – це обставини, які формують причину і впливають на неї. Причина правопорушення – це прагнення задовольнити чи проявити протиправним методом свої інтереси, емоції. Вона існує об’єктивно, оскільки об’єктивними є протиріччя суспільного розвитку. Умови правопорушення, які формують причину, підсилюючи або ослаблюючи її дію, вкрай різноманітні. Можна говорити про такі умови правопорушень сучасного українського суспільства: низький рівень матеріального життя населення, криза моралі, низький рівень правової культури громадян, різноманітні види відхилень поведінки, недосконале законодавство, недостатньо ефективна робота правоохоронних органів тощо.

Перш ніж безпосередньо почати розгляд видів правопорушень, варто розглянути його поняття та ознаки. Це необхідно для того, щоб визначити межі класифікації видів правопорушень, зрозуміти його юридичну сутність.

Людина може або дотримуватись цих норм, або відступати від них. Однак недотримання низки соціальних норм зумовлює застосування різних санкцій дощо особи, яка їх порушила. Застосування санкцій регламентується різними документами, прийнятими в суспільстві з урахуванням його особливостей (національних, територіальних тощо). У нашій країні санкції за порушення правових норм визначаються Кримінальним кодексом, Кодексом про адміністративні порушення, Цивільним кодексом.

Правопорушення є порушенням права, актом протиправним праву, його нормам, закону. Здійснити правопорушення означає “переступити ” право.

Кожне окреме правопорушення конкретне: воно здійснюється конкретною особою, у визначеному місці, суперечить чинному правовому порядку, характеризується точно визначеними ознаками. Разом із тим всі антисоціальні явища мають загальні риси.

Соціальні явища, що обумовлюють правопорушення, називаються причинами й умовами, про які ми згадували раніше. Зв’язок між причиною і наслідком має закономірний характер, який означає, що певна причина у відповідних умовах викликає визначений наслідок.

В теорії держави і права кожен автор дає своє визначення правопорушення, хоча в загальному вони збігають. Наприклад, В. Лазарєв та С. Липень пишуть, що правопорушення – це винна, протиправна поведінка деліктоздатної особи, яка спричиняє юридичну відповідальність.

Відповідальність у господарському праві – це комплексний правовий інститут, який має свій особливий предмет регулювання – господарські правопорушення.

Господарське правопорушення – це протиправна дія або бездіяльність суб'єкта господарських відносин, яка не відповідає вимогам норм господарського права, не узгоджується з юридичними обов'язками зазначеного суб'єкта, порушує суб'єктивні права іншого учасника відносин або третіх осіб. Господарські правопорушення класифікуються за видами і систематизуються в окремі групи за певними критеріями.

Так, залежно від юридичної підстави (тобто які норми порушені) розрізняються договірні та позадоговірні правопорушення.

У свою чергу договірні правопорушення поділяються на:

а) правопорушення на стадії прийняття зобов'язань: порушення порядку,
змісту та строків укладання договорів (ст. 179-180 ГК України); процедури
врегулювання розбіжностей, що виникають при їх укладанні (ст. 181 ГК України);
вчинення зобов'язання з метою, яка свідомо суперечить інтересам держави і
суспільства (ст. 207 ГК України);

б) порушення строків виконання договірних на інших господарських
зобов'язань щодо поставки продукції та товарів (найбільш поширені в практиці
господарювання); перевезення вантажів, виконання робіт тощо. Прострочення
виконання зобов'язання тягне за собою обов'язок зобов'язаного суб'єкта
відшкодувати завдані простроченням збитки (ст. 220-221, 224 ГК України),
сплату боржником визначеної законом чи договором неустойки, штрафу, пені
(ст. 230-231 ГК України), застосування оперативно-господарських санкцій (ст.
236 ГК України);

в) порушення господарських зобов'язань щодо якості поставленої продукції
(товарів), виконаних робіт, наданих послуг (правові наслідки таких порушень
встановлені, зокрема, ст. 224, 231, 268 ГК України);

г) порушення державної дисципліни цін, пов'язані з виконанням договорів
(відповідно до Закону України від 3 грудня 1990 р. „Про ціни і ціноутворення”
надлишкова одержана сума підлягає вилученню в дохід відповідного бюджету);

д) порушення у сфері кредитних та розрахункових відносин, пов'язаних із
виконанням господарських договорів (як правило, це порушення виконання
грошових зобов'язань, штрафні санкції за які встановлюються відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України);

е) порушення господарських зобов'язань щодо перевезень вантажів: зобов'язань з планів перевезень (неподання перевізних засобів, непред'явлення вантажів до перевезення); простій транспортних засобів під навантаженням і розвантаженням понад встановлені терміни; втрата, нестача, пошкодження вантажу; прострочення доставки вантажу тощо.

Відповідальність за ці правопорушення встановлена, крім ст. 313-314 ГК України, також транспортними кодексами і статутами.

Предметом господарсько-правової відповідальності є також позадоговірні правопорушення:

а) порушення законодавства про захист економічної конкуренції (антиконкурентні узгоджені дії; зловживання монопольним (домінуючим) становищем; антиконкурентні дії органів адміністративно-господарського управління та контролю), відповідальність за які встановлена нормами Глави 28 ГК України, а також нормативно-правовими актами антимонопольного конкурентного законодавства;

б) порушення прав власника як поєднаних, так і не поєднаних з позбавленням
прав володіння тощо.

Інколи наявність типових правопорушень у певних сферах господарського життя, що свідчить про негаразди у правовому регулюванні та/або у правозастосовній діяльності уповноважених органів держави, відповідно, спонукає до оптимізації державного втручання в економіку країни.

Одним з найбільш ефективних (за сучасного стану економіки, правосвідомості учасників господарського життя, державного регулювання економічних процесів, ролі громадських організацій в економічному житті) засобів дотримання господарського правопорядку є відповідальність за господарські правопорушення.

У сфері господарювання застосовується специфічний вид юридичної відповідальності, що іменується господарсько-правовою відповідальністю чи господарсько-правовими санкціями.

 

Запитання для самоконтролю

 

1. Що таке „відповідальність у сфері господарювання”?

2. Назвіть класифікацію господарських правопорушень.

3. Що таке „договірні правопорушення”?

4. Що таке „позадоговірні правопорушення”?

 

Завдання для самостійної роботи

1. Зробіть порівняльний аналіз договірних та позадоговірних правопорушень.

2. Охарактеризуйте відповідальність у господарському та цивільному праві.

3. Сформулюйте поняття відповідальності у сфері господарювання.

4. Наведіть приклади договірних правопорушень.

5. Наведіть приклади позадоговірних правопорушень.


Дата добавления: 2015-04-11; просмотров: 50; Нарушение авторских прав







lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2021 год. (0.014 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты