Злочинна недбалість.

Злочинна недбалістьвідрізняється від інших видів вини (пря­мого і непрямого умислу, злочинної самовпевненості) тим, що осо­ба не передбачає настання суспільно небезпечних наслідків. Для встановлення злочинної недбалості також необхідно проаналізува­ти її інтелектуальну і вольову ознаки.

Інтелектуальна ознака злочинної недба­лості. Законодавець, як і при описі самовпевненості, не вказує при недбалості на психічне ставлення суб’єкта злочину до своєї дії або без­діяльності, а лише говорить у ч. 3 ст. 25 КК про непередбачення осо­бою настання суспільно небезпечних наслідків при наявності обов’яз­ку та можливості такого передбачення. Це, однак, не означає, що тим самим у особи відсутнє взагалі будь-яке психічне ставлення до діяння, яке викликало суспільно небезпечні наслідки. У працях з психології та юриспруденції відзначається, що непередбачення наслідків свого діяння при наявності обов’язку і можливості їх передбачити — це наслідок певного психічного процесу, який відбувається у свідомості особи. За­ймаючи пануюче становище, він нейтралізує (пригнічує) обов’язок і можливість передбачення суспільно небезпечних наслідків. [4, с.150]

Отже, інтелектуальна ознака злочинної недбалості характеризу­ється відсутністю в особи усвідомлення суспільної небезпечності здійснюваної нею дії (або бездіяльності), а також відсутністю перед­бачення можливості настання суспільно небезпечних наслідків.

За ставленням до діяння (дії, бездіяльності) можуть бути визна­чені такі варіанти психічного стану:

а) суб’єкт усвідомлює, що порушує певні вимоги обережності, але не передбачає можливості настання суспільно небезпечних на­слідків. Таке ставлення є характерним для випадків, коли суб’єкт вважає свій відступ від потрібної поведінки неістотним і нездатним набути негативного соціального значення. Наприклад, охоронець пропускає без належного дозволу на об’єкт, закритий для сторонніх, свого знайомого, не гадаючи, що останній може використати пере­бування на цьому об’єкті для вчинення протиправної дії;

б) суб’єкт, здійснюючи свідомий вчинок, не усвідомлює, що в та­кий спосіб він порушує вимоги обережності. Наприклад, водій, керу­ючи транспортним засобом, не знизив швидкості до потрібної, тому що не помітив попереджувальний знак «Обмеження максимальної швидкості». Продовжуючи рух, він вважає, що діє належним чином;

в) саме діяння суб’єкта позбавлене свідомого вольового контро­лю, але цей контроль втрачено з його вини. Наприклад, робітник виробництва, перебуваючи у стані сильного алкогольного сп’янін­ня і намагаючись встояти на ногах, хапається за рубильник, вклю­чає струм на лінію електропередачі у той час, коли на ній проводять­ся ремонтні роботи.

Як бачимо, у названих випадках суб’єкт не усвідомлює суспіль­ної небезпечності вчинюваної ним дії (або бездіяльності), що і є го­ловною рисою в характеристиці його ставлення до свого діяння.

Непередбачення можливості настання наслідків свідчить про зневажливе ставлення особи до суспільних інтересів, її недостатню передбачливість при здійсненні службових обов’язків, при виконанні спеціальних правил, які регулюють ту чи іншу професійну діяльність, при додержанні загальновизнаних норм людського спілкування. При дбайливому, уважному ставленні до суспільних інтересів особа, як правило, передбачає можливі небезпечні наслідки своєї дії (бездіяль­ності) і або запобігає їм, або відмовляється від свого діяння.

При визначенні злочинної недбалості в поведінці особи важли­ве місце посідає встановлення обов’язку і можливості суб’єкта пе­редбачити суспільно небезпечні наслідки. Обов’язок, або повин­ність, передбачити наслідки («повинна була») в теорії кримінального права називають об’єктивним критерієм злочинної недбалості; мо­жливість передбачення («могла») — суб’єктивним критерієм. Для констатації злочинної недбалості необхідно сполучення об’єктивно­го і суб’єктивного критеріїв.

Об’єктивний критерій злочинної недбалості базується на вимо­гах персональної відповідальності суб’єкта. Цей критерій означає обов’язок конкретної особи передбачити можливість настання сус­пільно небезпечних наслідків при здійсненні нею дій, які потребу­ють додержання певних заходів обережності. Це можуть бути як елементарні (прості) заходи, які виникають у процесі безпосередньо­го спілкування людей один з одним, так і складні, наприклад, вимо­ги безпеки при здійсненні професійної діяльності. Обов’язок бути уважним і обачливим при здійсненні відповідних дій, передбачити можливість настання їх небезпечних наслідків може виходити із за­конів, спеціальних правил (інструкцій, положень), які регулюють ту чи іншу службову або професійну діяльність, а також із загальновиз­наних (доступних для розуміння всіма) норм людського спілкуван­ня. Відсутність обов’язку для особи передбачити можливість настан­ня суспільно небезпечних наслідків (об’єктивного критерію) озна­чає відсутність в її діяльності злочинної недбалості. Наприклад, Н. була притягнута до кримінальної відповідальності за те, що, працю­ючи завідуючою магазином, не перевірила якість ремонту печі. При користуванні піччю, через те, що вона була відремонтована недоб­роякісно, в магазині виникла пожежа. Суд, аналізуючи суб’єктивну сторону діяння, допущеного Н., встановив, що вона не зобов’язана була передбачити можливість виникнення пожежі внаслідок недоб­роякісного ремонту, оскільки контроль за такими роботами не вхо­див у коло її службових обов’язків. Справа стосовно Н. була припи­нена через відсутність вини.

Суб‘єктивний критерій злочинної недбалості слід розглядати у тісному зв’язку з об’єктивним. Вирішальне значення тут має вста­новлення фактичної можливості особи передбачити зазначені в за­коні наслідки. Цю можливість необхідно пов’язувати, по-перше, з індивідуальними якостями особи (вік, освіта, ступінь підготовле­ності та кваліфікації, знання загальних і спеціальних правил обереж­ності, наявність життєвого і професійного досвіду, інтелектуаль­ний рівень, стан здоров’я тощо); по-друге — з тією конкретною обстановкою, в якій діяла дана особа. Наявність цих двох умов ро­бить для суб’єкта реально можливим передбачення суспільно небез­печних наслідків. Вказівка в законі на те, що при злочинній недба­лості, крім обов’язку, повинна бути і можливість передбачення сус­пільно небезпечних наслідків свого діяння, виключає об’єктивне ставлення за вину. Тому невинно стосовно випуску на товарний ринок недоброякісної продукції (ст. 227 КК) діє суб’єкт у разі, якщо стандарти на продукцію змінені, але йому у встановленому порядку про це не повідомлено, і продукція продовжує випускатися за ста­рими стандартами. Незважаючи на обов’язок випускати продукцію відповідно до встановлених стандартів, особа, яка не знає про їх зміни, не передбачає, що своїми діями допускає випуск недобро­якісної продукції.

Вольова ознака злочинної недбалості по­лягає у тому, що особа, маючи реальну можливість передбачити су­спільно небезпечні наслідки своєї поведінки, не мобілізує свої психічні здібності для того, щоб здійснити вольові дії, необхідні для запобіган­ня таким наслідкам. Щодо таких дій у особи відсутні характерні для волі переживання: «треба», «це необхідно зробити», «я повинен їх здійснити», хоча ситуація давала їй достатню інформацію (зовнішні сигнали) для цього, а за своїми особистими якостями вона могла сприйняти і усвідомити цю інформацію та прийняти вірне рішення.

Як вже зазначалося, законодавець у ч. 3 ст. 25 КК сформулював недбалість щодо злочинів з Матеріальними складами. Що стосуєть­ся злочинів з формальними складами, то при описі вини характери­стику її ознак треба давати щодо діяння (дії, бездіяльності), а не щодо наслідків. Таке переміщення тягне за собою заміну понять з «не передбачила» на «не усвідомлювала». Звідси для злочинів, які мають формальні склади, недбалість може бути визначена таким чином: особа, яка вчинила дію (бездіяльність), не усвідомлювала її суспільної небезпечності, хоча повинна була і могла її усвідомлю­вати. Наприклад, при вльоті іноземного літака на територію Украї­ни пілот, який ним керував, забув увімкнути відповідні розпізна­вальні знаки. Продовжуючи політ, пілот не усвідомлював, що по­рушує правила міжнародних польотів, тобто здійснює суспільно небезпечне діяння, передбачене ст. 334 КК, хоча повинен був і міг усвідомлювати цю обставину, якщо б проявив необхідну уважність.