Визначення розміру шкоди та порядок її відшкодування.

Розмір заподіяної державі шкоди визначається за фактичними витратами на підставі даних обліку, виходячи з вільних оптово-роздрібних чи договірних цін, що дають на період розгляду питання про матеріальну відповідальність, а в разі відсутності таких даних – за цінами, що обчислюються в порядку, який визначається Міністерством економіки України.

Обчислення розміру шкоди, що підлягає відшкодуванню, провадиться з урахуванням зносу військового майна за встановленими нормами.

У разі виявлення нестачі майна, термін якого на день ревізії (перевірки) або інвентаризації закінчився, або у разі неможливості встановити час його втрати, відшкодування заподіяної шкоди проводиться в розмірі 25 відсотків, а для госрозрахункових підприємств, організацій та установ – у розмірі 50 відсотків первинної вартості майна, якого не вистачає (з урахуванням коєфіціента кратності). Сума стягнень за втрачене майно може бути зменшена командиром (начальником) військової частини за письмовим дозволом вищого за підлеглістю командира (начальника), а у випадках, передбачених законодавством України – судом, залежно від обставин, за яких заподіяно шкоду, ступеня вини та матеріального стану винної особи, за винятком випадків заподіяння шкоди злочинними діями, вчиненими в особистих корисливих цілях.

Командири підрозділів та інші посадові особи про наявні факти заподіяння матеріальної шкоди зобов’ язані негайно подати рапорт командиру (начальнику) військової частини.

У разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди командир (начальник) військової частини призначає розслідування для встановлення причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.

Розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня виявлення шкоди. У необхідних випадках цей термін може бути продовжено вищим за підлеглістю командиром (начальником), але не більше як на один місяць.

Розслідування не провадиться, якщо причини, розмір шкоди та винних осіб встановлено в ході ревізії (перевірки), інвентарізіції, дізнання, попереднього слідства або судом.

За висновками ревізії (перевірки), інвентаризації, органу дізнання, попереднього слідства або суду командир (начальник) військової частини в п’ятиденний термін з дня одержання такого висновку видає наказ про стягнення з винної особи відповідної суми.

Розслідування призначається письмовим розпорядженням командира (начальника) військової частини, який має право прийняти рішення про притягнення військовослужбовця до матеріальної відповідальності.

Розслідування провадиться посадово. Особою, компетентною у питаннях обліку, зберігання та використовування відповідного майна або яка має вищу юридичну освіту.

Забороняється доручати розслідування особі, яка є підлеглою або безпосереднім начальником військовослужбовця чи військовозабов’язаного, призваного на збори, дії яких необхідно розслідувати, а також посадовим особам, які є співучасниками заподіяння матеріальної шкоди або зацікавлені в результатах розслідування.

Розслідуванням повинно бути встановлено:

-в чому полягає матеріальна шкода та яка її вартісна оцінка;

- якими конкретно неправомірними діями військовослужбовця або призваного на збори військовозабов’язаного заподіяно шкоду;

- вимоги яких законів, військових статутів, порадників, інструкцій та інших нормативних актів при цьому було порушено;

- якісно чи з необережності та з якою метою заподіяно шкоду;

- си завдано винною особою під час виконання службових обов’язків;

- ступінь вини кожного у заподіяння шкоди кількома особами;

- Умови та причини, що сприяли заподіянню шкоди, та її наслідки.

Посадова особа, призначена для провадження розлідування, має право:

- брати письмові пояснення в осіб, причетних до факту заподіяння шкоди;

- одержувати довідки, акти ревізій (перевірок), інвентаризацій, накладні, витяги з обліково-видаткових книг і журналів, інші документи і матеріали, необхідні для об’єктивного і повного розслідування, а також довідки про розмір заподіяної шкоди;

- оглядати майно та приміщення, де зберігається майно;

- робити контрольні звіряння, заміри, зважування та інші контрольно-перевірні дії з метою встановлення умови і причини, що сприяли заподіянню шкоди.

У висновку розслідування викладаються факти, встановлені відповідно до вимог пунктів 3 1 19 цього Положення, та пропозицій притягнення винної особи (винних осіб), до обмеженої, повної чи підвищеної матеріальної відповідальності, а в разі необхідності обгрунтування можливості зменшення суми, що підлягає стягненню з винного для відшкодування завданої шкоди.

До висновку додаються:

- письмові пояснення особи (осіб), яка притягається до матеріальної відповідальності;

- письмові пояснення інших осіб, причетних до факту заподіяння шкоди;

-акти ревізій (перевірок), інвентаризації, накладні, витяги з обліко-видаткових книг і журналів та інші матеріали розслідування;

- довідка про вартісну оцінку заподіяної шкоди за підписом начальника відповідної служби та фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини.

Висновок підписується офіцером, який проводив розслідування. Всі матеріали розслідування подаються на розгляд командиру (начальнику) військової частини, який його затверджує у разі прийняття рішення про стягнення з винного встановленої шкоди.

Військовослужбовці та призвані на збори військовозабов’язані притягаються до матеріальної відповідальності, ознайомлюються з матеріалами розслідування, про що у висновках робиться відповідальний запис. Вони мають право подавати свої заперечення та клопотання на ім’я командира (начальника) військової частини.

Командир (начальник) військової частини після розгляду матеріалів розслідування забов’язаний особисто провести бесіду з військовослужбовцем або призваним на збори

військовозабов’язаним, який притягається до матеріальної відповідальності. Якщо вину військовослужбовця чи призваного на збори військовозабов’язаного повністю доведено, командир (начальник) військової частини не пізніше ніж у місячний термін з дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення до матеріальної відповідальності винної особи з зазначенням розміру суми, що підлягає стягненню.

У разі, коли шкода заподіяна кількома особами, у наказі визначається точний розмір суми, що стягується окремо з кожної особи з урахуванням ступеня вини і конкретних обставин.

Наказ до відома винної особи (винних осіб) під розписку доводиться. Наказ може бути оскаржено вищому командиру (начальнику) в порядку, встановленому Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. У разі, коли у місячний термін з дня закінчення розслідування винну особу до матеріальної відповідальності не притягнуто, відшкодування заподіяної шкоди провадиться шляхом позову до відповідного суду.

Вищий за підлеглістю командир (начальник) перевіряє обгрунтованість притягнення винної особи до матеріальної відповідальності, а також розміру стягуваної суми. У виняткових випадках, розмір суми, що підлягає стягненню, може бути замінено. Розмір стягуваних сум у цьому разі не може бути меншим, ніж це передбачено пунктом 10 цього Положення.

Оскарження наказу про притягнення до матеріальної відповідальності вищому за підлеглістю командиру (начальнику) не зупиняє утримання грошового стягнення.

У разі опротистування зазначеного наказу прокурором утримання стягуваної суми зупиняється до прийняття рішення за протестом.

Якщо військовослужбовець або призваний на збори військовозабов’язаний не згоден з рішенням за підлеглістю командира (начальника), він відповідно до частини п’ятої статті Закону України “ Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” має право оскаржити таке рішення в судовому порядку.

У разі скасування наказу утримані суми повертаються.

Кошти, що утримуються з військовослужбовців та призваних на збори військовозабов’язаних за наказом про відшкодування заподіяної державі шкоди, спрямовуються до бюджету міністерства або відомства у військових частинах, в яких вони проходять військову службу чи збори.

Утримання грошового нарахування за наказом про відшкодування заподіяної шкоди провадиться щомісячно у розмірі 20 відсотків, а у разі відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок розкрадання, умисного пошкодження військового майна, - у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення (заробітку).

Якщо з грошового забезпечення (заробітку) провадиться інші передбачені законом утримання, то загальний розмір усіх утримань не може перевищувати 50 відсотків грошового забезпечення (заробітку). Порядок і черговість стягнення в цих випадках визначаються відповідно до чинного законодавства.

Під місячним грошовим забезпеченням офіцерського (начальницького) складу і військовослужбовців, які проходять службу за контрактом, слід розуміти посадовий оклад разом з окладом за військове (спеціальне)звання і процентною надбавкою за вислугу років, а військовослужбовців строкової служби – посадовий оклад. Місячне грошове забезпечення призваних на збори військовозабов’язаних визначається відповідно до чинного законодавства України.

Розміри місячного грошового забезпечення визначаються відповідно до основних посадових окладів та окладів за військові (спеціальні) звання і процентних надбавок за вислугу років на день підписання наказу про притягнення до матеріальної відповідальності.

Суми щомісячних утримань з військовослужбовців строкової служби та курсантів стягуються з їх посадових окладів.

У разі притягнення до матеріальної відповідальності командирів (начальників) військових частин відповідно до пункту 2 цього Положення стягнення у кратному розмірі вартості військового майна, зазначеного у пункті 14 цього Положення, не застосовується.

Якщо військовослужбовця переведено на нове місце служби до прийняття рішення про відшкодування завданої ним шкоди, то матеріали розслідування, дізнання, рішення органів попереднього слідства та суду або витяг з акта ревізії, перевірки, інвентаризації надсилаються в п’ятиденний термін після закінчення розслідування, ревізії, перевірки чи інвентаризації на нове місце служби винного для притягнення його до матеріальної відповідальності.

Командир (начальник) військової частини зановим місцем служби винної особи забов’я заний у 15-денний термін з дня надходження матеріалів про заподіяння шкоди видати наказ щодо притягнення цієї особи до матеріальної відповідальності.

Якщо військовослужбовець вибув на нове місце служби до повного відшкодування заподіяної ним шкоди, до утримання грошової суми за новим місцем служби провадиться на підставі запису у грошовому атестаті. Списання сум заборгованості за попереднім місцем служби у цьому разі провадиться лише в разі отримання письмового підтвердження про їх стягнення за новим місцем служби військовослужбовця. Підтвердження про прийняття суми заборгованості до стягнення підписується командиром (начальником), начальником фінансового органу (головним бухгалтером) військової частини і засвідчується гербовою печаткою.

У разы звільнення в запас або у відставку чи вибуття із військової частини винної особи (винних осіб) до прийняття рішення про стягнення з неї заподіяної шкоди командир (начальник) військової частини у порядку, встановленому законодавством, подає вільний позов до суду на суму заподіяної цією особою шкоди.

На притягнутих до матеріальної відповідальності звільнених з військової служби військовослужбовців і військовозабов’язаних для закінчення зборів, які не відшкодували заподіяної ними державі шкоди, в десятиденний термін після дня вибуття їх з військової частини до народного суду за місцем їх постійного проживання (роботи) надсилаються виконавчі написи органів, що виконують нотаріальні дії Для отримання виконавчого напису командир (начальник) військової частини подає органам, що виконують нотаріальні дії довідки про суму заборгованості, яка підлягає стягненню.

Сума невідшкодованої шкоди, що значиться за звільненим у запас чи у відставку військовослужбовцем або військовозабов’язаним, який пройшов збори, обліковується у військових частинах за попереднім місцем служби або проходження зборів до повного надходження грошових сум.

Розмір шкоди, що перевищує суму можливих відрахувань з винної особи, має бути віднесено на рахунок держави рішенням командира (начальника) військової частини в межах надання йому прав.

Контроль за сплатою суми невідшкодованої шкоди, що значиться за військовослужбовцем, звільненим в запас чи у відставку, здійснюється фінансовими органами військових частин, а щодо військовозабов’язаних, які пройшли збори, - крім вищезазначених органів, військовим комісаріатом Автономної Республіки Крим, обласними міськими та районними військовими комісаріатами.

Розмір шкоди, заподіяної розкраданням, пошкодженням, втратою і незаконним використанням майна, погіршенням його якості під час проходження військовослужбовцями військової служби за кордоном визначається у роздрібних цінах у валюті країни перебування, а відсутності таких цін – у роздрібних цінах країни перебування на аналогічне майно.

Відшкодування шкоди у цьому разі провадиться у валюті країни перебування, а у разі вибуття військовослужбовців в Україну – національній валюті, з перераховуванням сум, що підлягають стягненню в іноземній валюті, за курсом Національного банку України.