Поняття та ознаки правовідносин.

Одним з видів соціальних відносин, поряд з моральними, політичними, економі чними та іншими відносинами виступають правовідносини, котрі пов'язані з державою і громадянським суспільством, з системою права і законодавства, вони є конкретною формою буття права.

Правовідносини - це суспільні відносини, врегульовані нормами права, що виникають між двома і більше суб'єктами, які мають правосуб'єктність (правоздатність, дієздатність), з приводу задоволення своїх матеріальних і духовних потреб та інтересів та між якими існує правовий зв'язок у формі суб'єктивних прав, свобод та обов'язків, які підтримуються, охороняються та не забороняються державною вл

адою або всім суспільством, а також не суперечать принципам права, правової держави та громадянського суспільства. Отже, з цього визначення можна виділити основні ознаки правовідносин:

1) державно-вольовий характер, оскільки державна влада юридичне об'єктивує і закріплює ці відносини в системі чинних законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів;

2) правовідносини охороняються державною владою або суспільством від порушень;

3) учасниками правовідносин є конкретні суб'єкти права, які пов'язані між собою суб'єктивними правами та юридичними обов'язками, що мають офіційний юридичний характер і гарантуються державою;

4) правовідносини виникають, змінюються та припиняються на підставі юридичних фактів.

Правовідносини мають дуже різноманітний характер, а їх видів дуже багато. Вони класифікуються:

· за галузями права (предметом правового регулювання) - конституційні, адміністративні, цивільно-правові, фінансово-правові, трудові, кримінально-правові, земельні тощо;

• за кількістю суб'єктів, які беруть участь у правовідносинах

- прості (два суб'єкти) та складні (три і більше суб'єктів);

• за змістом поведінки суб'єктів - активні (виконання обов'язків), пасивні (утримання від конкретних дій);

• за часом тривалості - короткочасні та триваючі;

• за врегульованністю законодавством - врегульовані та природні правовідносини;

•за методом правового регулювання - договірні та управлінські (владні);

• за функціональним призначенням - регулятивні та

охоронні; S за ступенем визначеності - абсолютні, відносні;

•Sза характером відносин, які можуть регулюватися національною

системою права і нормами міжнародного права - внутрішні правовідносини та міжнародні правовідносини (зовнішні).

Що стосується структури правовідносин, то в неї входять такі елементи: суб'єкти (юридичні або фізичні особи, які повинні володіти правоздатністю, дієздатністю та деліктоздатністю), об'єкти (матеріальні чи духовні цінності) та зміст правовідносин (юридичні права і обов'язки). Деякі вчені до складу правовідношення відносять ще юридичні факти, оскільки останні відіграють важливе значення в існуванні правовідносин.