Правова культура та її рівні.

Правова культура — це певний характер і рівень творчої діяль­ності особистості, у процесі якої

вона здобуває і розвиває свої пра­вові знання, уміння, навички. Нарешті, правова культура виступає

як результат діяльності у сфері права. Отже, правова культура є ступе­нем і характером правового

розвитку особистості.

Правова культура складається з таких елементів:

1) системи пра­вових норм як особливих правил поведінки, які зовні виражені у виг­ляді певних

нормативно­правових актів (їх рівень зумовлює рівень правової культури);

2) сукупності правовідносин, тобто суспільних відносин, врегульованих за допомогою правових норм;

3) всієї сукуп­ності суб'єктів права;

4) високого рівня правосвідомості;

5) режиму законності і правопорядку.

Правова культура поділяється на види за наступними критеріями:

1. За суб'єктним складом: правова культура суспільства — охоплює всі правові явища у динаміці

їх розвитку, характеризується та визначається станом загальної культури населення, якістю

національного законодавства, існуванням гарантій захисту прав і свобод людини і громадянина,

рівнем правосвідомості, станом правопорядку, законності та юридичної практики; правова культура

окремих колективів або соціальних груп є своєрідним поєднанням правової культури суспільства та

правової культури окремих осіб, які утворюють ці колективи, правова культура особи є похідною від

правової культури суспільства, залежить від досвіду особи, рівня її освіти, наявності правових навичок і

правомірної поведінки. Відповідно правова культура особи складається з правової свідомості, правових

знань, правових переконань, правової поведінки, діяльності з реалізації норм права, правових почуттів

та передбачає її соціально­правову активність, нетерпимість до протиправної діяльності.

2. За рівнями та глибиною пізнання правових явищ: побутова (характеризується невисоким рівнем

узагальнення правових знань, які використовуються особами у повсякденному житті, в міру реалізації

суб'єктивних прав і виконання юридичних обов'язків), професійна (притаманна особам які спеціально

займаються правовою діяльністю, мають глибоке знання законодавства, правильне розуміння

принципів права і механізму правового регулювання, професійне ставлення до права і практики його

застосування); теоретична (як сукупність наукових знань про сутність права, механізм правового

регулювання) виникає у науковців­правознавців. Ці різновиди правової культури формуються в процесі

правового виховання населення шляхом набуття позитивних уявлень, поглядів, цінностей, почуттів та

емоцій.

3. За характером існування правової культури: відкрита, тобто така, що взаємодіє з іншими правовими

культурами, сприймаючи її надбання; закрита — та, що уникає взаємодії з іншими правовими

культурами, обмежуючись власними надбаннями як єдино вірними.

4. За характером прояву: зовнішня правова культура, змістом якої є юридична діяльність та її наслідки;

внутрішня — особисті переконання, почуття та уявлення про правові категорії.

Основні напрями оволодіння суб'єктами суспільних відносин правовими цінностями, які з'явились в

результаті розвитку суспільства, в галузі права є функціями правової культури. Розрізняють наступні

функції:

1. Пізнавальна — спрямована на оволодіння особою правовими знаннями, формування власних

переконань з метою вірного їх застосування у практичній діяльності та набуття навичок правового

мислення.

2. Регулятивна — забезпечує відповідність поведінки особи правовим приписам на підставі отриманих

правових знань і відповідних правових переконань особи чи колективу.

3. Ціннісно­нормативна — спрямована на визначення стану законності і правопорядку в державі з точки

зору реалізації суб'єктами правових відносин чинного законодавства.

4. Комунікативна — дає змогу особі на підставі набутих знань зорієнтуватися у правовому просторі з

метою забезпечення безконфліктного співіснування з іншими суб'єктами.

5. Прогностична — дозволяє прогнозувати розвиток чинного законодавства, правових інститутів у

державі.

6. Виховна — забезпечує свідоме та поважне ставлення особи до вимог чинного законодавства.

Правова культура як одне з надбань людства має постійно вдосконалюватись з метою забезпечення

гармонійного та прогресивного розвитку суспільства та окремих осіб. І навпаки — прогресивний

розвиток суспільства безпосередньо впливає на рівень його правової культури. Складовими даного

прогресу є створення та охорона правових цінностей, що збагачують особу, як і інших цінностей

в суспільстві; правових норм, що забезпечують безконфліктне існування суспільства; запобігання

протиправній діяльності суб'єктів суспільних відносин тощо.