Позначте варіант, у якому розшифрування абревіатури не є нормативним.

а) СЕП – Система електронних платежів;

б) ВКВ – Вільно конвертована валюта;

в) ДКУ – Державне казначейство України;

г) КЗпП – Кодекс законів про підприємництво.

2. Позначте рядок, де всі варіанти написання абревіатур і скорочень є правильними:

а) напр., млн., ГЕС, порівн., неп;

б) напр., млн., ГЕС, пор., НЕП;

в) наприк., млн., ГЕС, порівн., неп;

г) напр., млн., гес, порівн., неп.

3. Позначте рядок, у якому в усіх словах іншомовного походження відбувається подвоєння:

а) ін..овація, асигнуван..я, ім..іграція, брут..о;

б) ін..овація, нет..о, сум..а, брок..ер, ;

в) ем..іграція, кол..ектив, Гол..андія, ан..отація ;

г) ем..іграція, кон..отація, дил..ер, брут..о.

4. Позначте правильний варіант визначення поняття «неологізм»:

а) неологізми – нові слова або нові значення, які виникали разом із новими поняттями, предметами та явищами;

б) неологізми – слова, які прийшли з інших мов;

в) неологізми – невідомі слова;

г) неологізми – нові слова.

5. Слова, які вживаються у багатьох неблизькоспоріднених мовах і зберігають подібність у звучанні і тотожність значення - це …:

а) неологізми;

б) архаїзми;

в) інтернаціоналізми;

г) старослов’янізми.

6. Позначте варіант, у якому допущено помилку при доборі українського відповідника:

а) ідентичний – однаковий;

б) ліміт – таємність;

в) презентація – показ;

г) адекватний – відповідний.

7. Позначте рядок, у якому не всі слова є неологізмами:

а) катастрофізм, аудитувати, манкурство;

б) спонсорство, конвертованість, лобізм;

в) ваучеризація, скретч-карта, депозитування;

г) бартеризація, мобіл-салон, акція.

8. Власне українська лексика – це …:

а) слова, які не мають іншомовних відповідників;

б) слова, наявні в усіх слов’янських мовах;

в) слова, що виникли в період самостійного існування нашої мови;

г) слова, спільні для всіх індоєвропейських мов.

9. Складноскорочені слова пишуться з великої літери, якщо вони:

а) є власними назвами;

б) мають усі потрібні граматичні ознаки;

в) є родовими назвами;

г) є загальними назвами.

10. Складноскорочені слова пишуться з малої літери, якщо вони:

а) не мають граматичних ознак;

б) є родовими назвами;

в) не відмінюються;

г) не є власними назвами.

FНа замітку майбутньому фахівцю

Для зручності та прискореного написання слів існує скорочений запис слів. Скорочують тільки слова, які можна зрозуміти за контекстом.

Повторювані терміни рекомендується позначати першою великою літерою, наприклад, Ц – ціноутворення, ГО – грошовий обіг.

Для окремої групи слів української мови існують загальноприйняті скорочення, їх треба знати й активно використовувати у своїх записах. Це стосується й абревіатур. Назвемо деякі з таких скорочень:

акад. – академік

вид-во – видавництво

га – гектар

гл. – глава

год – година

д-ва – держава

довж. – довжина

заг. – загальний

зб. – збірник

зх. – західний

проф. – професор

ін. – інші

ін-т – інститут

кг – кілограм

м – метр

м. – місто

м-во – міністерство

мед. – медичний

муз. – музичний

обл. – область

осн. – основний

політ. – політичний

пор. – порівняний

доц. – доцент

рр. – роки

с. – село

с. – сторінка

см – сантиметр

смт – селище міського типу

т – тонна

ф-т – факультет

хв – хвилина

ц – центнер

ц.р. – цього року

ч. – частина

заст. – заступник

Загальноприйнятими є скорочення й деяких сполучень слів, наприклад: гол. чин. – головним чином, т.ч. – таким чином, у т.ч. – у тому числі, і т.д. – і так далі, та ін. – та інші.

У кінці слова, що скорочується, не повинно бути букв на позначення голосних та м’якого знака; корінь слова повинен зберігатися (книжн., газетн., пригол. зв., скороч. тощо).

Не скорочуються власні назви.

Крім літературних скорочень, у тексті можна використовувати різні умовні позначення, символи, математичні знаки:

!, !!!, Х – важливо, дуже важливо, зверніть увагу;

= – підсумок, сума, рівність;

? – сумнів, питання;

V, > – вставка, доповнення;

NB! – звернути увагу (Nota Bene!)

PS – приписка, написано потім (Post Scriptum).

Графічні скорочення не мають абревіатурної вимови і власних граматичних характеристик: вони передаються на письмі малими літерами, після яких ставиться крапка (крім стандартних скорочень, з метричної системи мір: мм – міліметр, см – сантиметр), курсивом, через скісну лінію (п/к – під керівництвом), з написанням через дефіс, якщо скорочення у середині слова (б-ка – бібліотека, д-р – доктор).

Абревіатури є самостійними словами, які мають усі граматичні ознаки, а тому їх слід відрізняти від звичайних графічних скорочень відповідних слів і словосполучень. Спосіб, яким утворюються найчастіше іменники, став продуктивним у ХХ ст., коли розширення інформації у зв’язку з науково-технічною і соціальними революціями потребувало ущільнення мовних засобів. Абревіація поєднує два способи: скорочення і складання.

Абревіатури утворюються від початкових частин окремих слів (Донбас – Донецький басейн), від початкової частини першого слова і початкових звуків наступних слів (райво – районний відділ освіти), від початкової частини першого слова і повного другого слова (Демблок), початкових звуків або початкових букв кожного окремого слова (неп – нова економічна політика; СНД – Співдружність незалежних держав).

Уживання великої літери у скорочених назвах установ, закладів, організацій, утворених з частин слів, залежить від того, чи пов’язується назва з адресною функцією:

а) складноскорочення пишуться з великої літери, якщо вони є власними назвами, тобто виконують адресну функцію і вживаються на позначення установ одинично: Міненерго, Промінвестбанк;

б) з малої літери пишуться складноскорочення, якщо вони є родовими назвами: держадміністрація, облвиконком.

Запис абревіатур залежить від того, чи збереглися вони у свідомості носіїв як абревіатури. Великими літерами пишуться абревіатури, які не відмінюються (СНД, ГЕС, ВНЗ), малими, якщо вони відмінюються і перетворилися у звичайні слова-корені, за допомогою яких утворюються нові слова (неп, часів непу, непівська політика).

Існує комбінований запис деяких абревіатур:

ДонНТУ – Донецький і НТУ (національний технічний університет); СНІД – СНІДу (поступовий перехід абревіатури до розряду звичайних слів, що підкреслюється додаванням закінчення).

Отже, щоб не помилитися у вживанні скорочень, треба користуватися «Словником скорочень української мови» (К., 1982).

¥ СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Волощак М. Неправильно – правильно: Довідник з українського слововживання: За матеріалами засобів масової інформації. – К.: Вид. центр «Просвіта», 2000.

2. Гладіна Г.І., В.К.Сеніна. Питання мовленнєвої культури та стилістики. – К., 1997.

3. Д’яков А.С., Кияк Т.Р., Куделько З.Б. Основи термінотворення: Семантичні та соціолінгвістичні аспекти. – К.: Вид. дім «КМ Academia», 2002.

4. Довідник з культури мови/ За ред. С.Я.Єрмоленко. – К.: Вища школа, 2005.

5. Культура української мови: Довідник./За ред. В.М. Русанівського. – К., 1994.

6. Панько Т.І., Кочан І.М., Мацюк Г.П. Українське термінознавство. – Львів: Світ, 1994.

7. Проблеми української термінології// Вісник. – Львів: Національний університет «Львівська політехніка», 2004. –№ 503.

8. Струганець Л.В. Теоретичні основи культури мови: Навч. посіб. – Тернопіль, 1997.

9. Словник іншомовних слів/ Уклад. С.М.Морозов, Л.М. Шкарапута. – К.:Наукова думка, 2000.

10. Словник синонімів української мови: У 2-х т./ А.А. Бурячок, Г.М. Гнатюк, С.І. Головащук та ін. – К.: Наук. думка, 1999-2000.

11. Фразеологічний словник української мови: У 2-х т./ Уклад.: В.М. Білоноженко та ін. – К.: Наук.думка, 1993.

12. Українська мова в Інтернеті. – http://www.novamova.com.ua

13. Мова ділових паперів. – http://bpapers.iatp.org.ua/?chapter=Style