Стан і елементи політичної науки. Політологічні субдисципліни.

де Ц і та С і — відповідно ціна і собівартість і - го виробу.

Рівень рентабельності всіх організацій та установ залежить від величини прибутку, товарної продукції, витрат виробництва, величини основних виробничих фондів і нормованих оборотних коштів. Важ­ливими факторами, які забезпечують зростання прибутку і рента­бельності підприємства, слугують зростання продуктивності праці, економія матеріальних ресурсів, підвищення фондовіддачі та рівня технічного прогресу та ін.

Резерви зростання прибутку :

Резерви зростання суми прибутку визначаються по кожному виду продукції. Їх основними джерелами є :

· збільшення обсягу реалізації продукції;

· зниження її собівартості ;

· підвищення якості ТП;

· реалізація ТП на більш вигідних ринках збуту;

· раціональне підвищення реалізаційних цін;

· реалізація в більш оптимальні терміни тощо.

Основними джерелами резервів підвищення рівня рентабельності є:

· збільшення суми прибутку від реалізації продукції;

· зниження собівартості ТП.

ПОЛІТИКА ЯК ПРЕДМЕТ І ОБ'ЄКТ НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Політичне життя як змінюваний об'єкт пізнання.

Ще в ант. сусп. думці політика, поряд з філософією, була однією з центр. наук. Ст.Греція – орфіки сформулювали вдумливий погляд на навколишню реальність., спрямований на її розуміння. Сьогодні теорія– найбільш організована форма наук. знання, покликана дати цілісне уявлення про певн сферу природної чи соц. дійсності. Політ. теорія спрямовується на розуміння того як поєднуються індивід, влада, держава. Акценти можуть змін.. залежно від часу та простору. Перші праці про політ. життя схід. авторів (Конфуцій – судження і бесіди; каутильї – артхашастра), захід (Арістотель – Нікомахова етика, політика прагне знайти благо для всіх; бачення політики синкретичне). Середньовіччя – ідеї теологічного х-ру. Відродження, Просвітництво – наук. рев-я, політ. наука відокрем. від філософії, Макіавелі. Вони нормативисти, ми прикладними. Монтеск’є обґрунтовує необхідність політ-прав. аналізу. 18-19 ст. – подальше вивчення тріади: з середини – внутр. роз-к (етнографи, антропологи, психологи), ззовні – біхевіоризм (політекономія, демографи, статисти, культурологи, соціологи). У ХХ ст. окремими аспектами політ. життя починають цікавиться кібернетики, біологія, генетика.

Стан і елементи політичної науки. Політологічні субдисципліни.

Завдяки Лассуелу з’являється термін «політ. наука». сьогодні від 20 до 40 дисциплін та субдисц. Топові: філософія, історія, право, соціологія, культурологія, психологія, економіка, антропологія, етнографія; субдисципліни - філософія політика, історія політики, політ. соціологія, психологія, економіка. І блок – методологічні (політ. філософія, теорем. соціологія політики). ІІ блок – субдисц (емпірик. соціологія політики, політ. історія, демографія. статистика). ІІІ блок – аспекти політики ззовні (політекономія), зсередини (політ. психологія, етнологія).