Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



Соціальна парадигма політики.




Читайте также:
  1. Индустриальная парадигма
  2. Культура як історична практика та соціальна пам'ять людства
  3. Культура як специфічна соціальна реальність
  4. Марксистская парадигма социологии
  5. Новая управленческая парадигма: предпосылки и основные идеи
  6. Объектно-ориентированное программирование (ООП) — парадигма программирования, в которой основными концепциями являются понятия объектов и классов.
  7. Объясняющая парадигма познания
  8. Основная парадигма русской культуры и философии в творчестве П.Я. Чаадаева. Славянофильство
  9. отличительные парадигмальные черты современной лингвистики
  10. Отличительные парадигмальные черты современной лингвистики

Перехід до соціоцентричної парадигми відбувається в середині ХІХ ст. завдяки марксизму, класики якого К.Маркс і Ф.Енгельс обгрунтовують теорію „класової боротьби” і „політичної надбудови”. Вона відкриває новий етап у розвитку уявлень про політичну сферу, яка фактично редукується до класових та інших соціальних відносин. Саме ортодоксальний марксизм став своєрідним містком між класично – традиційним і сучасним баченням світу політики, стрижневими в якому постають:

- ідея „економічної редукції”, тобто переважного спрощення базових механізмів функціонування політики до її економічних детермінант, зокрема матеріальних інтересів людей, залучених до процесу виробництва та обміну, коли спосіб виробництва матеріального буття як базисний обумовлює соціальний, політичний і духовний способи життя загалом (щоправда в кінці ХІХ ст. Ф.Енгельс згадує і про активну роль політичної надбудови);

- ідея „класової боротьби” як сутності політики в класово – антагоністичному суспільстві, пов’язаній з вирішенням суперечностей між класами, які мають прямо протилежні економічні, а отже і політичні інтереси;

- ідея „організованого насильства та класового панування” як основи будь якої державної влади і політики в умовах антагоністичного суспільства;

- ідея „формаційного розвитку суспільства”, перехід якого у новий стан стає наслідком невідповідності між виробничими силами та виробничими відносинами за домінування приватної власності, відмова від якої через її осуспільнення вможливлює становлення комуністичної формації зі зникненням у ній класових антагонізмів.

Сьогодні очевидно, що апелюючи до макромеханізмів соціально – економічної детермінації марксизм отримав важливі теоретичні результати, розкриваючи глибинні фактори політичного процесу і деякі мотиви політичної поведінки. Зроблені його класиками висновки орієнтують на те, що держава, як і політика (державна), не вічні і неминуче відімруть після досягнення рівноправних економічних відносин у суспільстві. З іншого боку очевидно праві критики марксизму, котрі вказують на очевидну спрощеність погляду на політику як наслідок дії економічних факторів, оскільки вона має власну організацію, специфічні особливості функціонування та розвитку. Суто економічні чинники не дають розуміння механізмів консервації у політичному житті ряду розвинутих країн певних інститутів, наприклад європейських конституційних монархій. Та й у мотивації виборців, котрі віддають свої голоси партіям національного відродження, соціокультурні, ідеологічні та політико – психологічні компоненти превалюють над суто матеріальними мотивами. Хоча, звичайно ж, ніхто з серйозних вчених не заперечує безсумнівний вплив економічних відносин на політичну механіку.



Варто вказати і на те, що марксистські погляди на політику як прояв класової боротьби посприяли виникненню теорії расової боротьби австрійських вчених Л.Гумпловича і Г.Ратценгофера, становленню багатьох конфліктологічних концепцій політичної сфери, запропонованих, зокрема, Р.Дарендорфом, Л.Козером та іншими науковцями, а також теорій П.Бурдьє, Ю.Габермаса тощо.

Марксизм також спонукав А.Бентлі та Д.Трумена до розробки групової теорії політики. Американські дослідники заперечували категорію „клас” за її абстрактність і розмитість, пропонуючи замінити її групою, обєднаною спільністю інтересів за наявності їх плюралізму. Прагнучи реалізувати свій інтерес, групи конкурують між собою у боротьбі за владу задля його втілення. В ході конкуренції одна з них (переможниця) може спробувати універсалізувати власний інтерес і зробити його загальним, але завжди змушена рахуватися з інтересами інших, оскільки її перебування при владі обмежене законами. Саме таке бачення політики в ХХ ст. стає домінуючим.



Не менш значну за розмахом і одну з найбільш відомих у ХХ ст. концепцій політики як сфери діяльності людини та суспільства, що в подальшому вплинула на практично всі основні розробки сучасних моделей політичного життя, запропонував М.Вебер, який не заперечував економічні підстави, але доповнив їх соціальним статусом і ставленням до неї. Погоджуючись з її визначенням як сфери суспільних відносин з приводу влади, він звернув увагу на наступні аспекти політичного:

- це особливий різновид людської діяльності, який формується лише з виникненням державно – адміністративного апарату як „штабу політичного підприємства” всього суспільства і з виділенням управлінської діяльності в особливу професію, пов’язану з контролем і розподілом влади;

- усе суспільство і конкретні люди обіймають у владних відносинах певне місце та роль і залежно від них поділяються на: а) випадкових політиків (всі громадяни як виборці), б) політиків за сумісництвом (партійні чи громадські активісти, для яких політика не є основною сферою активності), в) професійні політики (державні діячі, звільнені партійні функціонери тощо, котрих П.Бурдьє поділяє на тих, що живуть за рахунок політики та заради неї);

- відношення до влади, різний соціальний статус і престиж, ідеологічні та релігійні ознаки окремих спільнот не менш важливі, аніж суперечності, викликані різним ставленням до власності.



Веберівська модель політики вплинула на становлення структурно – функціонального та системного підходів до її інтерпретації. Розробник першого Т.Парсонс розглядає суспільство як сукупність соціальних дій усіх людей, глобальну систему, елементи та підсистеми якої володіють специфічними статусами і функціями. Зокрема, економіка пов’язана з адаптацією до зовнішнього середовища; політика – досягненням мети; соціальна сфера – інтеграцією; культура – соціалізацією та „латентним” підтриманням стереотипів і зразків. Тобто політична підсистема завдяки своєму опертю на державну владу пов’язана зі спроможністю забезпечувати організацію людей для ефективних колективних дій з метою досягнення спільних цілей. При цьому влада як засіб обміну та мобілізуючий стимул співмірна грошам в економіці.

Згідно з Парсонсом, політичне життя як підсистема суспільства – це досить складна сукупність впливів лідерів на людей через органи влади в рамках регламенту правових правил політичної гри, яка складається з визначення цілей, ухвалення рішень і їх реалізації через мобілізацію ресурсів. А отже воно включає в себе як соціальний механізм, так і інституційну структуру, що забезпечує його. Відповідно до місця індивіда, групи, інституту і виконуваних ними функцій в політичній підсистемі та суспільній системі загалом формуються поведінкові установки, орієнтири і цілі діяльності в соціумі. Розуміння ж механізму функціонування влади, процесу ухвалення рішень поглиблюється через вивчення ролей та їх змін.

Зі свого боку, принцип вивчення політики через „прямі” та „зворотні” зв’язки і взаємодії політичної системи з зовнішнім середовищем, яке включає як усі інші підсистеми суспільства (економічну, культурну, особистісну тощо), так і системи, зовнішні щодо нього (глобально – економічну, міжнародно – політичну та інші) запропонував Д.Істон. На його думку, задля розуміння залежності політичної сфери від соціального середовища потрібно абстрагуватися від того, що відбувається в ній самій та уявити її як своєрідний чорний ящик у складній системі соціальних взаємодій. Хоча він вважав, що його підхід дозволяє аргументувати пріоритетність політичної сфери, очевидна неоднозначність такого висновку. Адже у випадку припинення реагування на зміни в суспільстві вона неминуче позбавляється підтримки населення, внутрішньої стабільності та або намагається через дії політиків поновити зв’язки з оточенням; або замикається на проблемах внутрішньополітичної боротьби, сприяючи саморуйнуванню; або намагається підім’яти інші сфери та позбавити їх автономності. Однак зробити це стосовно зовнішніх щодо суспільства підсистем досить складно, а їх тиск і внутрішнє невдоволення громадян породжують необхідність зміни системи, прикладом чого став СРСР.

На відміну від „дедуктивного” макропідходу Т.Парсонса, де політика оцінюється зверху як свого роду „макросвіт”, класики бігейвіоралізму Ч.Меріам і Г.Ласвел пропонують аналізувати її знизу, „індуктивно” – через стимули і усвідомлювані поведінкові реакції на них. На їх думку, вона складається з сукупності політичних дій (акцій) та взаємодій (інтеракцій) окремих індивідів, тобто постає свого роду сумою векторів їх індивідуальної поведінки з приводу влади. Установки учасників політики формують основу цілісної динаміки політичного життя, яка у зв’язку з цим стає сукупним рухом „політичних атомів”, що об’єднуються та роз’єднуються, зіштовхуються між собою і відштовхуються один від одного.

Такий мікропідхід розвивається у різних версіях Прибічники концепції обміну ресурсами П.Блау, Д.Хіксон, Р.Шнек політику як цілісність вподібнюють ринку (політичному), де відбувається обмін контрольованими ресурсами. Влада тоді постає результатом можливості отримання та утримання під контролем певних благ і привілеїв. Як стверджує П.Блау, останні стають предметом торгу і прагнення отримати вигоду. Соціально – політичні процеси містять ряд дилем, задля вирішення яких індивіди змушені переходити від стабільності та збалансованості одних відносин обміну до напруженості та розбалансованості інших, оскільки вони прагнуть до підтримання усього розмаїття взаємин між собою. Мається на увазі те, що задовольняючи одні соціальні потреби, інституційно – обмінні угоди заперечують інші, чим урухомлюють постійне оновлення соціально – політичних інститутів, породжують інновації та зміни в традиційних структурах.

Ігрова модель політики (І.Гофман, С.Брамс) базується на її уявленні як театру з великою сценою, відокремленою від глядачів прозорою, але непроникною плівкою. Іноді в ході спектаклю на сцену вдається попасти глядачеві чи тому, хто видається ним. Він навіть може сподобатися публіці і стати новим політичним гравцем або актором. Однак частіше така ситуація примарна і акторами стають ті, кого підтримують впливові сили, вся або хоча б вагома частина еліти. Особливістю політики як гри є також наявність куліс і режисера, що ускладнює відповідь на запитання, хто її „робить” (ті, хто на сцені, чи ті, що за кулісами?). До того ж у акторів різні ролі: притягувати глядача чи відволікати його, брати гру на себе або фокусувати увагу на партнерах. Тобто в даному випадку політика уявляється грою за місце у владних структурах, приводом для якої може слугувати критика дійсності або її апологетизація, відтворення реальних потреб чи спекуляція ними.

Таким чином, протягом другої половини ХІХ – першої половини ХХ століть домінує соціоцентрична парадигма політики, яко апелює до класу або групи інтересів, спираючись на макро- або мікроаналіз.


Дата добавления: 2014-12-03; просмотров: 20; Нарушение авторских прав







lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2021 год. (0.01 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты