Структура навчальної діяльності

Діяльність складається з множини дій - конкретних елементів діяльності, в результаті яких досягаються конкретні цілі, що не розкладаються на більш прості. Кожна дія має таку ж структуру як і діяльність в цілому.

Системний підхід до аналізу діяльності дозволяє виділити дві групи її структурних елементів: організаційну та соціально-психологічну.

Мета (ціль) - передбачуваний результат діяльності (дії), направленої на предмет, за допомогою якої суб’єкт хоче задовольнити свою потребу.

Потреба - психічне явище відображення організму або особи в умовах, що задовольняють їх життя або розвиток. Потребу можна розглядати як невизначеність: вже зрозуміло, що щось потрібно робити, а от що - ще недостатньо усвідомлено.

Мотив - психічне явище, яке підштовхує до виконання тієї чи іншої дії. В педагогічній практиці часто підміняють поняття мотив та стимул. Мотив - це довільне психічне явище, що спонукає до дії, стимул - явище, яке діє на людину і викликає зворотну реакцію. Стимул може стати мотивом, але лише у випадку, коли він буде усвідомлений особою. Тому один і той же стимул у різних людей викликає неоднакові мотиви.

Спосіб діяльності (дії) визначається підготовленістю особи, тобто сукупністю вже набутих знань, умінь та навичок.

Знання - категорія, що відображає зв’язок між пізнавальною та практичною діяльністю особи. Знання виражаються в поняттях, судженнях, умовиводах, концепціях, теоріях. Знання - це система понять про предмети та явища, засвоєних в результаті сприйняття, аналітико-синтетичного мислення, запам’ятовування та практичної діяльності.

Уміння - здатність людини продуктивно з необхідною якістю виконувати роботу (проводити дії по перетворенню предмета в продукт) в нових умовах.

Навичка як властивість особи - здатність людини виконувати цілеспрямовані дії автоматично, без спеціально направленої на це уваги, але під контролем свідомості. Навички можуть бути розумовими (мислення та пам’ять), сенсорними (навички сприйняття), психомоторними та вольовими.

В педагогічній практиці часто вживають ці поняття у послідовності: знання-уміння-навичка. Це начебто встановлює, що основна мета навчання - знання, а уміння - перший етап розвитку навичок. Але кожне уміння включає в себе знання (поняття, судження), навички концентрації, розподілу та перемикання уваги, навички сприйняття, мислення, самоконтролю та регулювання процесу діяльності. Тобто уміння - основна мета педагогічної діяльності, бо в його структуру, поряд зі знаннями та навичками входить творче мислення, що визначає майстерність. Тому правильно записувати ці поняття в порядку: уміння-знання-навички.

Результат діяльності (дії) - це відповідність меті (цілі). В психологічному плані результат - це новоутворення в структурі умінь, знань та навичок, поведінки та направленості особи в системі її відносин, тобто приріст досвіду особи, що навчається.

Суб’єкт діяльності - індивід (група), що цілеспрямовано діє для досягнення своїх потреб. Психологічний процес становлення індивіда суб’єктом включає етапи:

- поява зацікавленості, тобто виявлення в навколишньому середовищі способів задоволення своїх потреб;

- пасивний інтерес - фаза неузгодженості мотиваційної та діяльнісної сторін потреби, коли бажання діяти не підкріплено готовністю;

- активний інтерес - початок практичної дії.

Процес діяльності (дії) - сукупність цілеспрямованих дій по зміні стану предмета діяльності у відповідності з бажаною метою.

Предмет діяльності (дії) - це те, що перетворюється в процесі діяльності (дії).

Умови діяльності (дії) - це середовище, засоби, в яких і за допомогою яких виконуються дії.

Продукт діяльності (дії) - це те, що повинно бути отриманим в результаті дії над предметом діяльності.

Розглянемо особливості навчання як форми діяльності.

Мета навчання - засвоєння кожною особою, що навчається (суб’єктом навчання) визначеної сукупності умінь, знань, навичок, здібностей, характерних для певних історичних умов і необхідних для успішної професійної діяльності. Досягнення результату навчання - це і є досягнення мети. Головне в навчанні - це те, що той хто вчиться, є суб’єктом навчальної діяльності, а не предметом навчання. В процесі навчання особа, що навчається повинна перетворювати у відповідності до загальної структури діяльності, певний предмет для того, щоб засвоїти та набути певні уміння, знання, навички.

Мету навчання можна виразити питанням “Для чого вчитися?”. Відповідь: “Для формування умінь, засвоєння знань і набуття навичок професійної діяльності”.

При формуванні мети навчання необхідно враховувати:

- джерела та способи формування мети у суб’єкта (внутрішні - мотив стає ціллю, зовнішні - необхідно створити умови, щоб з’явився мотив);

- рівень ясності та розуміння мети суб’єктом (його позиція щодо необхідності досягнення мети, думка про можливість досягнення);

- визначення якісних та кількісних параметрів цілі (перелік умінь та необхідних для цього знань і навичок у професійній діяльності, інтенсивність навчання);

- ієрархічність, взаємозалежність цілей;

- розподіл цілей за масштабом та часом навчання (стратегічні - вся система навчання, тактичні - цілі навчання за дисциплінами, оперативні - цілі заняття, завдання);

- вимірювальність - можливість оцінювання результативності та ефективності навчання.

Предмет у навчанні - це все, на що направлена думка, що може якимось чином бути сприйнято, названо або представлено.

Продукт у навчанні - це перетворений предмет, тобто уміння, знання, навички.

Між продуктом і предметом завжди знаходиться дія. Дія - це і цілеспрямований зв’язок від суб’єкта до предмета, і сукупність операцій, і відносно самостійний процес. Але головна ознака дії - спрямованість на досягнення усвідомленої мети.