Типи календарів

Календа́р (від лат. calendarium — боргова книжка) — термін, що може використовуватися, в залежності від контексту, в різних значеннях:

1. Як система відліку днів і довших відрізків часу, що базується на 2 періодичних астрономічних явищах: циклі зміни пір року, пов'язаних із обертанням Землі навколо Сонця і зміні фаз Місяця.

2. Список днів усього року з поділом на тижні та місяці й позначенням свят.

Календар — це ритм, який є вираженням внутрішніх особливостей, якими одна культура відрізняється від іншої. Природно, що ставлення до часу всередині окремо взятої культури позначається насамперед на календарі. Однак календар є не тільки ритмом часу, але й ритмічною пам'яттю людства. Найдавніші з календарів, такі як сонячний календар Давнього Єгипту або сонячно-місячний календар Вавилону з їх періодично повторюваними циклами релігійних свят, завжди переслідували мету — бути надійними хранителями пам'яті про те, що лежало в першооснові кожної з культур.

Єгипетський календар

Рисунок - Єгипетський календар на плиті з пісковику у храмі Дендери.

У долині Нілу був створений календар, що проіснував разом з єгипетського цивілізацією близько 4-х тисячоліть. Походження цього календаря пов'язане із Сиріусом — яскравою зіркою тропічного небосхилу, оспіваною багатьма поетами. Сонячний календар древніх єгиптян лежить в основі літочислення всього Старого Світу, аж до теперішнього часу.

Проміжок часу між двома геліакічними сходженнями Сиріуса (Сотіс), що збігалися в Давньому Єгипті з літнім сонцестоянням та передували розливу Нілу, складає 365,25 доби. Однак у довжину свого року єгиптянами було покладено ціле число днів — 365. Таким чином, за кожні 4 роки сезонні явища випереджали календар на 1 добу. За відсутності високосних років, Новий рік проходив за 1460 (365 × 4) років усіма сезонами й повертався на початкове число. Період у 1460 років називався сотічним періодом, циклом, або Великим роком Сотіса.

Іудейський календар

Рисунок - Мозаїка єврейського календаря із зодіаком та елліністичними мотивами в синагозі Бейт Альфа, VI століття, Північний Ізраїль.

Юдейський календар — є релігійним і офіційним світським календарем Ізраїлю. Комбінований сонячно-місячний календар. Роки обчислюються з початку створення Всесвіту, яке згідно іудаїзму відбулося в 3761 році до н. е. — перший рік світу (Anno Mundi). Наприклад, 2010 рік за григоріанським календарем відповідає іудейському 5771 року.

Китайський календар

Східний (китайський) календар, який діє вже кілька тисяч років у В'єтнамі, Камбоджі, Китаї, Кореї, Монголії, Японії та в деяких інших країнах Азії, був складений в середині третього тисячоліття до нашої ери. Цей календар являє собою 60-річну циклічну систему, що утворилася в результаті об'єднання:

· дванадцятирічного циклу («земні гілки»), за кожним роком якого було закріплено назву тварини, і

· десятирічного циклу «стихій» («небесні гілки») — дерево, вогонь, земля, метал, вода.

Кожна з яких відповідала двом циклічним знакам «інь і янь», які уособлюють чоловічий і жіночий початок (тому в китайському календарі йдуть підряд роки, що відповідають різним тваринам, але одній стихії).

Китайський календар не рахує роки в нескінченній послідовності. Роки мають імена, які повторюються кожні 60 років. Історично, роки відраховуються з початку вступу імператора на престол. Ця традиція була скасовано після революції 1911 року. Згідно з китайською традицією, перший рік правління напівміфічного Жовтого імператора Хуан-ді припав на 2698 рік до н.е.. Альтернативна система заснована на тому, що перший історичний запис про початок 60-річного циклу був зроблений 8 березня 2637 до н.е.. Ця дата вважається датою винаходу календаря, і всі цикли відлічуються від цієї дати.

Японський календар

Японське літочислення — китайський винахід. Кожен імператор Японії, сходячи на престол, стверджував девіз, під яким буде проходити його правління. У стародавні часи імператор іноді міняв девіз, якщо початок правління було невдалим. Початок дії девізу вважався першим роком нового правління, починалася нова епоха. Усі девізи унікальні, тому їх можна використовувати як універсальну шкалу літочислення.

За часів Реставрації Мейдзі (1868 року) була введена єдина система японського літочислення, що бере свій початок з 660 року до н. е. — легендарної дати заснування імператором Дзімму японської держави. Активно ця система використовувалася тільки до кінця Другої Світової війни.

Індуїстські календарі

Рисунок - Фабричний індуїстський календар 1871 — 1872 років, Раджастан, Індія.

Тривала ізоляція індійських князівств один від одного призвела до того, що майже в кожному з них була своя місцева календарна система. До недавнього часу в країні застосовувалося декілька офіційних цивільних календарів і близько тридцяти місцевих, що служили для визначення часу різних релігійних свят і обрядів. Серед них можна зустріти сонячні, місячні і місячно-сонячні.

Найбільш популярним в Індії є самватський календар (Вікрам Самват), в якому тривалість сонячного року до певної міри пов'язана з тривалістю місячних місяців. Джавахарлал Неру у своїй книзі «Відкриття Індії», написаній в 1944 році, вказує на велику поширеність самватського календаря. У квітні 1957 року по всій Індії широко відзначалися урочистості, присвячені 2000-річчю з часу введення ери Вікрам самват. Літочислення за ерою Вікрам самват починається з 57 року до н. е..

У південній частині країни велике поширення має цивільний календар Сака, в якому початок років йде від 15 березня 78 року. Новий рік за ним відзначають близько 12 квітня з розбіжністю в два-три дні.

У Індії довгий час застосовувалися й інші ери:

· ера Калі-юги, яка веде свій початок з 18 лютого 3102 до н. е.

· ера Нірвана, яка веде свій рахунок з 543 року до н. е. — дати смерті будди Сак'я-Муні

· ера Фазлі — одна з останніх історичних ер в Індії, що була введена падишахом Акбаром (1542 — 1606) 10 вересня 1550 року, але нею користувалися лише в офіційних документах.

Широке поширення має і григоріанський календар, який в Індії стали застосовувати з 1757 року. На даний час майже усі видання датуються григоріанським календарем, але часто зустрічається подвійна датування також і за місцевим календарем.

Заплутаність календарних систем виявилася такою значною, що уряд Індії вимушений був провести реформу і ввести Єдиний національний календар. Для цієї мети в листопаді 1952 року під головуванням професора Мегхнада Саха був створений спеціальний комітет з реформи календаря. За рішенням уряду він був прийнятий в Індії з 22 березня 1957 для цивільних і громадських цілей. Для виконання релігійних обрядів немає заборони користуватися місцевими календарями.

Календар майя

Рисунок - Календар майя.

Календар майя бере початок з міфічної дати — 13 серпня 3113 року до нашої ери. Від неї індіанці-майя відлічували минулі роки і дні. Початкова точка грає у майя ту ж роль, що в європейському літочисленні дата Різдва Христового. Імовірно цей день, у пам'яті народу майя, був ознаменований катаклізмом типу всесвітнього потопу.

У календарі майя час розділено на цикли або «Сонця». Всього їх шість. Кожний цикл, стверджували жерці майя, закінчується нібито повним руйнуванням земної цивілізації. Минулі чотири «Сонця» повністю знищили чотири людські раси, і лише деякі люди вижили і повідали про те, що сталося.

· «Перше Сонце» тривало 4008 років і завершилося землетрусами.

· «Друге Сонце» тривало 4010 років і закінчилося ураганами.

· «Третє Сонце» налічувало 4081 — земля була знищена «вогняними дощами», що пролилася з кратерів величезних вулканів.

· «Четверте Сонце» увінчалося повенями.

· У даний час земляни переживають «П'яте Сонце», кінець якого припаде на 21 грудня 2012 року.

· Шостий цикл в календарі порожній, бо майбутнє жерцям було невідоме.

Ісламський календар

Рисунок - Ісламський календар

Омар I (581 — 644), другий з «праведних» халіфів Арабського халіфату, ввів мусульманський календар. До цього у арабських племен літочислення велося від «Ери слонів» — 570 року, пов'язаного з нашестям ефіопської армії на Мекку. Початок сучасного ісламського літочислення ведеться від п'ятниці 16 червня 622 року, коли Мухаммед (570 — 632) переселився з Мекки до Медіни. Тому в мусульманських країнах календар називають календарем Хіджри (араб. التقويم الهجري, ат-таквіму-ль-Хіджрі).

Давньогрецькі календарі

Рисунок - Давньогрецькі календарі

Давньогрецькі календарі були місячно-сонячними з примітивними і нерегулярними правилами інтеркаляції. Приблизно з 500 року до н. е. набули поширення октатерії (грец. octaeteris) — 8-річні цикли, в яких п'ять звичайних років за 12 місяцями поєднувалися з трьома роками по 13 місяців. Пізніше ці правила були запозичені римським календарем. Октатерії в Греції продовжували використовуватися навіть після реформи Юлія Цезаря. Початок року припадав на середину літа.

У другій половині III століття до н. е. давньогрецьким істориком Тімеєм і математиком Ератосфеном було введено літочислення від перших Олімпійських ігор. Ігри проводилися один раз на чотири роки в дні, близькі до літнього сонцестояння. Починалися вони на 11-й і закінчувалися на 16-й день після молодика. Відлік років вівся за порядковим номером ігор та номером року в чотириріччі. Перші Олімпійські ігри відкрилися 1 липня 776 року до н. е. за юліанським календарем. У 394 році імператором Феодосієм I олімпійські ігри були заборонені. Римляни називали їх «otium graecum» (грецьким неробством). Однак літочислення за олімпіадами ще деякий час зберігалося.

Юліанський календар

Рисунок - Юліанський календар

Перша спроба реформувати древній єгипетський календар була зроблена ще задовго до Юлія Цезаря Птолемеєм III Евергетом, який у своєму відомому «Канопському декреті» (238 року до н.е.) вперше ввів поняття високосного року, вирівнюючи тим самим помилку в 1 добу, що набігає за 4 роки. Таким чином, кожен четвертий рік став дорівнювати 366 добам. Реформа ця не мала успіху, занадто сильними були древні традиції. Тільки в епоху Римського панування Великий рік Сотіса перестав існувати як реальна календарно-астрономічна міра. Гай Юлій Цезар з допомогою відомого олександрійського астронома Созигена замінив римський календар реформованим єгипетським календарем «Канопського декрету». У 46 році до н. е. Рим з усіма володіннями перейшов на новий календарний відлік, який отримав з тих пір назву юліанського літочислення. Саме цей календар ввійшов в основу історії християнської культури. Юліанський календар виявився недостатньо точним і давав помилку на 1 день за 128 років.

Вже в перші століття становлення християнства робилися спроби перекинути хронологічний міст між сучасністю і священними подіями, описаними в Біблії. У результаті проведених підрахунків виникло близько 200 різних варіантів ери «від створення світу», чи «від Адама», в яких період часу від створення світу до Різдва Христового нараховував від 3483 до 6984 років. Найбільшого поширення набули три так звані світові ери:

· олександрійська (вихідна точка — 5501 рік, фактично 5493 рік до н.е.),

· антіохійська (5969 рік до н.е.);

· візантійська.

У VI столітті у Візантії почала використовуватися світова ера з початком від 1 березня 5508 року до н.е. Відлік часу в ній вівся від Адама, який, виходячи з біблійних писань, був створений у п'ятницю 1 березня 1 року даної ери. Виходячи з того, що це відбулося в середині шостого дня творіння, за аналогією було прийнято вважати, що Ісус народився в середині шостого тисячоліття, бо

Григоріанський календар

Рисунок - Барельєф про запровадження григоріанського календаря на могилі Григорія XIII у базиліці Святого Петра, Рим.

У 1582 році весняне рівнодення за юліанським календарем змістилося назад на (1582-325) / 128 = 10 днів. Через важливість цього свята для християнського світу католицька церква була переконана в необхідності календарної реформи, яка пройшла у 1582 році за Папи Григорія XIII. Усім християнам Папа велів вважати 5 жовтня 1582 року 15 жовтня. Календар став іменуватися григоріанським.

У григоріанському календарі початком відліку вважається рік народження Ісуса Христа (свого часу його неправильно визначили), дати обчислюються назад (до нової ери) і вперед (нової ери). Період між повними фазами Місяця у природі дорівнює 29,5 добам, але західний календар використовує календарний місяць з 30 або 31 днем (лише в лютому 28), загалом — 365 днів. Оскільки рік триває приблизно на 6 годин більше, то раз на чотири роки до лютого додається один додатковий день (високосний рік).

На григоріанський календар Російська імперія перейшла лише в 1918 році — майже через 350 років пізніше Європи. Була введена поправка в 13 діб: після 31 січня 1918 відразу настало 14 лютого. Але православна церква й досі відзначає свої свята за юліанським календарем, саме тому Різдво святкують не 25 грудня, а 7 січня. У 2100 році, якщо церква не перейде на Григоріанський календар, різниця зросте до 14 днів і Різдво почнуть святкувати 8 січня.

Французький революційний календар

Рисунок - Французький республіканський календар на 1794 рік.

Календар Французької революції (або республіканський) був введений у Франції 24 листопада 1793 року і відмінений 1 січня 1806 року. Він використовувався короткий час знов під час Паризької комуни в 1871 році. Відлік років за цим календарем починався з встановлення першої Французької республіки 22 вересня 1792 року. Цей день став 1 вандем'єра 1-го року Республіки (хоча календар був введений тільки наступного року).

Календар на Русі

Рисунок - Московський лубковий календар, XVII століття.

Календар у стародавніх слов'ян іменувався як «дар Коляди» — Дар бога Коляди, одного з імен бога сонця. Зимове сонцестояння 22 грудня — Коляда, як символ зміни річного циклу сонцевороту і переходу сонця від зими до літа, перемоги добрих сил над злими. Початок літочислення вівся від дати створення світу в Зоряному храмі, тобто після перемоги аріїв над Великим Драконом. Символ цієї перемоги — вершник, що вражає дракона. У первинному варіанті це Перун, якого з приходом християнства перехрестили в Георгія на візантійський манір.

До прийняття християнства рахунок часу вели за чотирма порами року. Рік починався з весни, найважливішим сезоном, ймовірно, вважалося літо. Тому до нас дійшло слово «літо» як синонім року, наприклад «літочислення». Стародавні слов'яни користувалися також біло-сонячним календарем, у якому кожен 19 рік містив сім додаткових місяців. Семиденний тиждень називали «седмицею».

Наприкінці X століття Русі підпадає під вплив християнства. З цією подією пов'язана і впровадження юліанського календаря. Проте на Русі за традицією початком року продовжували вважати весну, і рік починали 1 березня а не 1 вересня як у Константинополі. Літочислення вели «від створення світу», прийнявши візантійський варіант цієї дати — 5508 рік до н. е.. Лише в 1492 році (7001 рік від створення світу) Московським церковним собором початок року на Русі було перенесено на 1 вересня. Зважаючи на захопленням турками в 1453 році Константинополя, столиці східного християнства, у світі поширилися забобонні чутки про кінець світу в 7000 році.

2010 від Р.Х. згідно середньовічного православного календаря є 7518 роком від створення світу.

Головне призначення календаря - співвідносити події з низкою днів. Слово «календар» прийшло до нас із стародавнього Риму. Воно походить від латинських слів caleo «проголошувати» і calendarium «боргова книга». У Римі початок кожного місяця проголошувався особливо, причому по перших числах кожного місяця було прийнято сплачувати відсотки по боргах.

Якби календарний рік дорівнював 365 діб, то за півтори тисячі років Новий рік можна було б відсвяткувати в кожному сезоні. Це незручно для сільського господарства. Найпростіший вихід - введення високосного року, в якому 366 днів кожні чотири роки. Вперше це зробив давньогрецький математик Созиген за дорученням Юлія Цезаря в 45 році до н.е., тому календар з високосними роками називається юліанським. Середня тривалість юліанського року виявилася більше тропічного року на 0,0078 середніх сонячних діб. Ця помилка призвела до того, що приблизно через 128 років різниця склала 1 добу, а через 400 років - 3 доби. У 1582 році розбіжність склала майже 10 діб. Але, з точки зору християнської церкви, паска повинна наступати в першу неділю після першого повного місяця, наступного за днем весняного рівнодення. Це правило було встановлено на Нікейському Соборі в 325 році, коли день весняного рівнодення точно припав на 21 березня. А в 1582 році день весняного рівнодення припадав вже на 11 березня. Оскільки це вносило плутанину у визначення дня паски і інших християнських свят, була проведена нова реформа календаря. Її проект підготував італійський математик і лікар Луллія, а затвердив новий, григоріанський, календар (т.зв. новий стиль) тато Григорій XIII. Спеціальною буллою папи було наказано після 4 жовтня 1582 року вважати не 5, а 15 жовтня.

Сучасний (григоріанський) календар, прийнятий в більшості країн, є сонячним календарем. В основі його лежить рік тривалістю 365,24220 діб (дуже близький до тропічного). Тому григоріанський календар містить в різні роки різна кількість діб, або 365, або 366 діб. У цьому календарі не вважаються високосними роки століть, у яких число сотень не ділиться без залишку на 4 (1700, 1800, 1900, 2100 і т.д.). Подібна система дасть помилку в одну добу за 3300 років. Новий стиль був майже відразу введений в країнах, де основною релігією був католицизм, тобто в Іспанії, Італії, Франції, Польщі. Тільки в 1751 році григоріанський календар був введений у Великобританії. На території нашої країни григоріанський календар був введений в 1918 році. Відповідно до декрету рахунок днів був пересунутий на 13 діб вперед. Наступний день після 31 січня стали вважати 14 лютого.

Сукупність ста років утворюють століття, а сукупність тисячі років - тисячоліття. В даний час в більшості країн світу застосовується християнська ера. Рахунок років починається від Різдва Христового. Ця дата була введена ченцем Діонісієм в 525 році. Усі роки до цієї дати стали іменуватися «до нашої ери», а всі наступні дати стали «нашої ери».