Сузір’я

Сузір'я — це певна ділянка зоряного неба з чітко окресленими межами, що охоплює всі належні їй світила і яка має власну назву.

У деяких сузір'ях виділяють менші групи зір, наприклад Плеяди та Пади в сузір'ї Тельця, Ківш у сузір'ї Великої Ведмедиці тощо.

Поряд із загальноприйнятими в астрономії назвами для окремих сузір'їв вживають і народні назви. Так, в Україні Велика Ведмедиця - це «Великий Віз», Мала Ведмедиця - «Малий Віз», Кассіопея -«Борона» чи «Пасіка», Дельфін - «Криниця», Пояс Оріона - «Косарі», Орел - «Дівчина з відрами», зоряне скупчення Пади, що утворюють голову Тельця, - «Чепіги», а зоряне скупчення Плеяди -«Стожари».

Про кожну істоту, яку давні люди уявляли у візерунку конкретної групи зір і ім'ям якої називали це сузір'я, було складено певну легенду. Наприклад: син грецького бога морів Посейдона, Оріон, був хоробрим і вправним мисливцем. Не було звіра, якого він не міг би вполювати. Розлючена богиня Артеміда, охоронниця звірів, підіслала до Оріона отруйного Скорпіона, від укусу якого він загинув. Та Зевс, головний у пантеоні грецьких богів, забрав на небо і Оріона, перетворивши його на зимове сузір'я, і Скорпіона, помістивши його на літньому небі, щоб той ніколи не наздогнав Оріона.

Позначення і назви зір. Астрономи минулого задовольнялися тим, що визначали положення окремих зір на малюнку істоти, яку вони «бачили» у візерунку тієї чи іншої їхньої групи (наприклад, зоря Серце Скорпіона).

Згодом найяскравіші зорі отримали власні назви (їх налічується 275). Із них лише 15 % - грецькі назви і 5 % - латинські, а 80 % - це арабські назви. Перекладаючи трактати арабських астрономів, європейські вчені, очевидно, спеціально залишали їх для використання. Наприклад, в арабських списках зорі сузір'я Лебідь названі прийнятим у ті часи способом: Денеб- «Яскрава на хвості», Садр - «Груди». Так вони називаються і зараз. Назва найближчої до нас зорі Проксима перекладається з грецької як «найближча».

Оріон (Ori)

Безумовно, найпрекрасніше зі всіх сузір'їв. У розташуванні його яскравих зірок легко вгадується фігура мисливця, на південний схід від якої сяє блакитний Сиріус, а до північного заходу – червоний Альдебаран. Займає на небі площу в 594.1 квадратного градуса і містить 209 зірок, видимих неозброєним оком.

Рисунок – сузір’я Оріона

Бетельгейзе (а Оріона) – червоний надгігант зі світимістю в 15 тис. разів більше сонячною і відстанню 545 св. років. Це напівправильна змінна зірка, візуальний блиск якої міняється від 0.4 до 1.3 зоряної величини з основним періодом близько 6 років. Ригель (α Оріона) трохи яскравіший, ніж Бетельгейзе. У цієї дивовижної біло-блакитної зірки світимість в 80 тис. разів вище сонячною. Древні єгиптяни пов'язували Ригель з Сахом – царем зірок і покровителем померлих, а пізніше – з Осирісом. По грецькому міфу Оріон – син Посейдона і Евріали, великий мисливець.

Найцікавіший об'єкт в сузір'ї – Велика туманність Оріона, М42, лежача нижче за “пояс” з трьох зірок і віддалена від нас приблизно на 1300 св. років. Це лише невелика, нагріта молодими зірками частка величезної хмари, де формуються зірки. Широко відома також темна туманність Кінська Голова поблизу східної зірки Поясу. Латинська назва: Orion. Найяскравішою зіркою північної півсфери є Вега.

Майже 500 років тому зорі в кожному сузір'ї було позначено літерами грецького алфавіту α (альфа), β (бета), γ (гамма) і т. д. в міру зменшення їхньої яскравості. Щоправда, в окремих випадках порядок позначень «переплутаний», і подекуди переставлені літери для слабкіших і яскравіших зір. Наприклад, у сузір'ї Близнят найяскравіша зоря Поллукс позначена літерою р, тоді як слабкіша - Кастор - літерою а. Для зір, яскравість яких змінюється з часом, запроваджені позначення літерами латинського алфавіту: К, 8 ... 2, далі КК, А2. Якщо в сузір'ї змінних зір більше, ніж 334 (стільки комбінацій можна утворити з однієї і двох літер), то такі змінні зорі позначають так: У335, 336... (наприклад, У335 Лебедя).

Окремі зорі названо іменами вчених, що їх вивчали. Наприклад, є зоря Барнарда, яка знаходиться в сузір'ї Змієносця. Вона цікава тим, що за 180 років зміщується на небі на величину діаметра Місяця. Є зоря Тіхо Браге - залишок спалаху Наднової зорі 1572 р., яку вивчав відомий астроном Тіхо Браге.

Рисунок – сузір’я Змієносця

Назва нашої зорі - Сонце - походить від індоєвропейського кореня «сау» - «світити».

Запитання для самоперевірки

1. Що називають небесною сферою?

2. З чим збігається центр небесної сфери?

3. Що називають сузір’ям?