Фінансування і порядок витрати засобів позабюджетних фондів

Відповідними рішеннями уряду фінансування позабюджетних фондів місцевого самоврядування можна проводити за рахунок державних фондів.

Так, Законом України „Про зайнятість населення” передбачається створення фонду не тільки на державному, але і на місцевому рівні. Серед джерел його формування визначені відрахування з місцевих бюджетів коштів не менш 3% загальних надходжень у фонд зайнятості. Нині для фонду соціального страхування на випадок безробіття це рішення приймає сама місцева рада. Законом України „Про приватизацію власності державних підприємств” передбачене створення „позабюджетних” фондів приватизації. Цим законом було вирішено кошти від цих фондів направляти на погашення внутрішнього державного боргу України, а також на витрати, пов’язані з приватизацією, на кредитування технічного переозброєння приватизованого виробництва, на розвиток підприємництва і створення нових робочих місць, але лише в тих рамках, що були передбачені програмою приватизації.

Крім того, Верховна Рада щорічно визначає порядок використання коштів, отриманих від приватизації власності державних підприємств.Так у 2000 р. було передбачено направити 90% коштів з місцевих бюджетів у позабюджетні фонди за результатами приватизації місцевої комунальної власності, а також інших надходжень, пов’язаних безпосередньо з процесом приватизації і кредитуванням підприємств.

Законодавством України передбачається, що позабюджетні доходи можуть витрачатися тільки за рішенням місцевих рад. Крім того, Кабінетом Міністрів України рекомендовано здійснювати залучення додаткових засобів з фонду спеціального виробництва підприємств, фірм і організацій будь-якої форми власності в ці фонди. Як правило, такі кошти юридичних осіб залучають керівники районних адміністрацій на місцях з фондів соціального розвитку підприємств, організацій, фірм пропорційно до чисельності працівників і службовців, що постійно проживають у містах і селищах, де розташовуються дані підприємства або фірми. На практиці формування цих фондів супроводжується протиріччями між підприємствами і місцевими органами влади в зв’язку з рівнем відрахувань у цей фонд. Для усунення цих протиріч розроблена формула визначення суми коштів необхідних для внесення в позабюджетні фонди підприємствами або організаціями будь-якої форми власності:

або

Де: х – сума засобів внесених підприємством у позабюджетний фонд;

С – сума засобів необхідних для благоустрою міста (селища), будівництва житла, утримання соціальних, культурних, побутових об’єктів та інших робіт;

Б – наявність бюджетних коштів на дані цілі;

Н – кошти, який не вистачає для цих цілей;

У – питома вага працівників і службовців даного підприємства в загальній чисельності населеного пункту.

Питома вага визначається за формулою:

де – середня чисельність персоналу підприємства за рік;

– середня чисельність населеного пункту за підсумками року.

Перераховані заходи для наповнення позабюджетного фонду сприяють вихованню в трудових колективах відповідальності за охорону природи. Сплата штрафів сприяє розумінню того, що забруднювати навколишнє середовище і природу економічно невигідно. Зосередження коштів у позабюджетних фондах не тільки розширює права органів самоврядування всіх рівнів, але і дає необхідні можливості для фінансування соціально-економічного розвитку регіону.

Метод коефіцієнтів, що вже був нами наведений, сприяє участі підприємств усіх форм власності в благоустрої міст і будівництві житла й об’єктів соцкультпобуту.Багато місцевих рад розробили порядок витрачання коштів з цих фондів.

Кошти, отримані за рахунок внесків підприємств, повинні, як правило, використовуватися:

ü на створення і утримання об’єктів місцевого призначення (дороги, вуличне освітлення, парки, збирання сміття і т.д.);

ü на посилення матеріальної зацікавленості регіональних органів у результатах господарської діяльності;

ü на зміцнення фінансових ресурсів регіональних органів влади, що додає необхідну стійкість їхній фінансовій базі;

ü на посилення економічних зв’язків регіональних органів влади з підприємствами, розташованими на підвідомчій їм території;

ü на звільнення підприємств від виконання невластивих їм функцій з розвитку місцевого господарства (утримання клубів, дитячих садів, профілакторіїв, будинків відпочинку і т.д.);

ü на розширення фінансових можливостей регіональних органів для ліквідації диспропорцій між виробничою і невиробничою сферами і диспропорціями всередині інфраструктури;

ü на розширення впливу регіональних органів на розвиток окремих галузей інфраструктури, підвищення технічного рівня підвідомчих підприємств, організацій і установ;

ü на підвищення рівня обслуговування й удосконалення послуг, що надаються населенню.