Тема 4. Сучасний стан та перспективи розвитку системи охорони та захисту інтелектуальної власності в Україні

Якнайшвидше наближення законодавства України до законодавства Європейського Союзу набуває суттєвого значення у зв’язку з виконанням міжнародних зобов’язань України та завдань Закону України “Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу” (далі – Закон).

Відповідно до Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС, підписаної 16 липня 1994 р. (далі – УПС), Україна має “до кінця п'ятого року після вступу Угоди в силу забезпечити рівень захисту, аналогічний існуючому у Співтоваристві, включаючи ефективні засоби забезпечення дотримання таких прав”. З огляду на те, що УПС набула чинності 1 березня 1998 р., термін виконання зобов'язань становить 1 березня 2003 р. Однак ст. 18 Тимчасової угоди про торгівлю між Україною і ЄС вже передбачила зобов'язання України з наближення законодавства в сфері інтелектуальної власності з вказівкою восьми директив та регламентів ЄС, положення яких Україна має врахувати під час розробки законодавства. У цьому випадку згідно із ст. 109 УПС дата виконання зобов'язання п. 1 ст. 50 повинна розраховуватися з дати вступу в силу Тимчасової угоди в силу і становить 1 лютого 2001 р. Крім того, п. 2 ст. 50 УПС і Додатком № 3 до УПС визначені зобов'язання України в зазначений термін приєднатися до семи міжнародних конвенцій, протоколів і актів у галузі охорони інтелектуальної власності.

Слід додати, що якщо стосовно приєднання до міжнародних договорів зазначені зобов’язання були виконані (за винятком Ніццької угоди про міжнародну класифікацію товарів та послуг для реєстрації знаків), то щодо актів законодавства ЄС основні національні законопроекти були подані на розгляд Кабміну України лише наприкінці 2005 р.

Якщо завдання УПС – забезпечення «рівня захисту, аналогічного до існуючого в Співтоваристві», з урахуванням досвіду асоційованих країн і вимог Білої книги про підготовку асоційованих країн Центральної і Східної Європи до входження у внутрішній ринок ЄС – може бути реалізоване лише через зміну національного законодавства відповідно до вимог актів ЄС, то зрозуміло, що “ефективні засоби забезпечення дотримання таких прав” здебільшого є компетенцією саме держав-членів. Це спричинює потребу виділення основних елементів забезпечення реалізації прав інтелектуальної власності європейських країн, аналізу їх відповідності законодавству України. Відзначимо, що основні претензії США, Європейського Союзу, Міжнародного альянсу інтелектуальної власності (IIPA), інших міжнародних організацій викликає в Україні не власне законодавство, а ефективність його реалізації, реальні дії з припинення піратства, створення ефективної судової системи.