Тема 6. Досягнення національного законодавства щодо охорони та захисту об’єктів інтелектуальної власності

Останні декілька років позначилися розвитком правового поля в царині охорони прав інтелектуальної власності, що пов’язано із набранням чинності Цивільним кодексом України. Розширення спектра об’єктів інтелектуальної власності, адаптація національної термінології до загальноприйнятих міжнародних понять та вдосконалення можливості власників захистити свої права інтелектуальної власності в суді є основними досягненнями нового Цивільного кодексу.

Правова охорона комерційного (фірмового) найменування

Новелою законодавства про інтелектуальну власність стало введення у Цивільний кодекс спеціальної глави, присвяченої праву на комерційне найменування. Таким чином, внаслідок врегулювання Цивільним кодексом питання про право інтелектуальної власності на комерційне найменування з 1 січня 2004 р. втратило силу Положення про фірму. Призначення комерційного найменування полягає в можливості вирізнення однієї особи з-поміж інших та запобіганні введення в оману споживачів щодо справжньої її діяльності.

Новий режим охорони торговельної марки

Змінився правовий режим охорони торговельної марки. Відтепер майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку набирають чинності з дати подачі заявки на торговельну марку, а не за свідоцтвом, як це визначалося в Законі України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», до речі, чинному ще й дотепер. Зараз свідоцтво лише посвідчуватиме право інтелектуальної власності на торговельну марку. Зазначена новела є позитивним зрушенням, оскільки означає, що одночасно з подачею заявки заявник одержує всі, передбачені законодавством, права на торговельну марку і не змушений роками чекати надання йому права на таку марку у формі свідоцтва.

Договір комерційної концесії

Новелою цивільного законодавства стало впровадження положень про договір комерційної концесії, відомий під міжнародним терміном «франчайзинг». Предметом договору комерційної концесії є право на використання об’єктів права інтелектуальної власності (торговельних марок, промислових зразків, винаходів, творів, комерційних таємниць тощо), комерційного досвіду та ділової репутації.

Зміна термінів позначення об’єктів інтелектуальної власності

Цивільний кодекс змінив низку термінів, якими позначаються об’єкти інтелектуальної власності. Доцільно нагадати, що «знак для товарів і послуг» відповідно до ст. 420 і глави 44 ЦК та ст. 155, 157-158 Господарського кодексу перейменований на «торговельну марку»; «фірмове найменування» визначається ст. 420 і главою 43 Цивільного кодексу та ст. 155, 159 Господарського кодексу як «комерційне (фірмове) найменування»; а «кваліфіковане зазначення походження товару» згідно із ст. 420 і главою 45 Цивільного кодексу та ст. 155, 160 Господарського кодексу замінене на «географічне зазначення».

Вдосконалення способів захисту прав інтелектуальної власності

Варта на увагу новела, за якою суд виконуватиме функцію запобігання порушенням прав інтелектуальної власності, накладатиме разове грошове стягнення, замість відшкодування збитків за неправомірне використання об’єкта права. Так, п. 2 ст. 432 Цивільного кодексу визначає способи судового захисту прав інтелектуальної власності: 1) застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів; 2) зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності; 3) вилучення з цивільного обігу товарів, виготовлених або введених у цивільний обіг із порушенням права інтелектуальної власності; 4) вилучення з цивільного обігу матеріалів та знарядь, які використовувалися переважно для виготовлення товарів із порушенням права інтелектуальної власності; 5) застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об’єкта права інтелектуальної власності; 6) опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення права інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення. Шляхом впровадження ст. 432 Цивільного кодексу законодавець розширив можливості захисту прав інтелектуальної власності від протиправних посягань.

Створення науково-дослідного центру судових експертиз з питань інтелектуальної власності

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2004 р. № 984-р створено Науково-дослідний Центр судових експертиз з питань інтелектуальної власності, віднесений до сфери управління Міністерства юстиції України. Ця подія отримала неоднозначну оцінку з-поміж фахівців, задіяних у сфері судової експертизи з питань інтелектуальної власності. Одні розцінюють ініціативу створення Науково-дослідного центру як спробу монополізації досліджень у цій галузі, здатну призвести до руйнування системи судової експертизи; інші отстоюють необхідність створення подібної спеціалізованої експертної установи та переатестації судових експертів з питань інтелектуальної власності.

Уряд США оцінив стан охорони інтелектуальної власності в Україні

Проблемам захисту прав інтелектуальної власності сьогодні приділяють особливу увагу як за кордоном, так і в нашій країні: з’являється багато судових спорів, публікацій, проводяться конференції тощо. Український законодавець також не обминув це питання стороною, оскільки останнім часом у режимі захисту прав інтелектуальної власності в Україні відбулися суттєві зміни. Основні з них пов’язані з прийняттям Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо правової охорони інтелектуальної власності” від 22 травня 2003 р. № 850-IV (далі – Закон про зміни) та набранням чинності Цивільним кодексом України 16 січня 2003 р. № 435-IV (далі – ЦК України). Розглянемо загальні питання захисту прав інтелектуальної власності.

Захист прав інтелектуальної власності:

Дуже часто поняття захисту й охорони прав безпідставно ототожнюють або протиставляють, однак обидві позиції, на нашу думку, є хибними. “Охорона” (англ. – “protection”) є більш широким поняттям, ніж “захист” (англ. – “enforcement”). Вона являє собою сукупність заходів, спрямованих на забезпечення нормальної реалізації прав, а також на захист прав у випадку їх порушення або оспорювання. Якщо ж розглядати поняття “захист”, то слід зазначити, що воно пов’язане не з нормальною реалізацією прав, а лише з конкретним правопорушенням або оспорюванням прав.

Закон про зміни:

Закон про зміни гармонізує українське законодавство у сфері інтелектуальної власності, в першу чергу, з Угодою про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (TRIPS). Цей Закон вносить зміни до Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України), Кримінального кодексу України (далі – КК України), Кримінально-процесуального кодексу України (далі – КПК України), а також до спеціальних законів у сфері інтелектуальної власності. Далі йтиметься лише про ті зміни, які прямо або опосередковано стосуються захисту прав інтелектуальної власності, а не їх охорони в цілому.

Зазначимо, що Закон про зміни оновив ЦПК і ГПК України, зокрема:

- визнано, що особи мають право звертатись до суду та господарського суду не лише за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а й для вжиття заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням – тобто коли саме правопорушення ще не вчинено, але є ймовірність цього (наприклад, здійснені певні підготовчі дії до порушення прав інтелектуальної власності (ст. 4 ЦПК України і ст. 1 ГПК України));

- внесені окремі глава та розділ “Запобіжні заходи” (гл. 4-А ЦПК України і р. V-1 ГПК України). Сутність цих заходів полягає в тому, що особа, яка має підстави вважати, що її права порушені або існує реальна загроза їх порушення, має право звернутися до суду або господарського суду із заявою про вжиття запобіжних заходів до подання позову. Слід зазначити, що нові норми про запобіжні заходи відповідають вимогам TRIPS про “тимчасові заходи”, які суди мають застосовувати “в усіх відповідних випадках”, особливо коли зволікання може спричинити непоправну шкоду правовласнику та/або якщо існує безсумнівна загроза знищення доказів правопорушення. Закон України про авторське право і суміжні права (далі – Закон про авторське право) у редакції, прийнятій 11 липня 2001 р., містив норми про запобіжні заходи (ст. 53). Проте їх реалізація була неможливою через відсутність загально-процесуальних норм.

Кримінальна відповідальність:

Суттєво змінилися статті КК України, що визначають відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності. Змін зазнали статті 176 “Порушення авторського права і суміжних прав”, 177 “Порушення прав на об’єкти промислової власності” і 229 “Незаконне використання товарного знака”.

По-друге, в санкціях попередніх редакцій статей 176 і 177 КК України використовувалось формулювання “з конфіскацією всіх примірників або продукції... та обладнання й матеріалів, призначених для їх виготовлення й відтворення”.

Зазначимо, що нова редакція примітки до ст. 176 КК України не містить імперативного порядку визначення розміру шкоди з прив’язкою лише до вартості незаконно відтворених або розповсюджених примірників або незаконно отриманого доходу. Беручи до уваги попередню редакцію примітки, представники правоохоронних органів розраховували розмір шкоди на підставі вартості контрафактних примірників, а не ліцензійних, які на порядок дорожчі. Зрозуміло, що це було невигідним для правовласників. Тепер останні зможуть обчислювати розмір нанесеної їм шкоди як кваліфікаційної ознаки ст. 176 КК України будь-яким прийнятним способом, у тому числі за допомогою оцінки шкоди у професійних оцінювачів на підставі фінансових-господарських даних діяльності підприємства.

Внесення змін до спеціальних законів:

Закон про зміни суттєво вдосконалив законодавство України про охорону прав на об’єкти промислової власності (зокрема, Закон України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” від 15 грудня 1993 р. № 3687-XII (далі – Закон про винаходи), “Про охорону прав на промислові зразки” від 15 грудня 1993 р. № 3688-XII (далі – Закон про промзразки), “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” від 15 грудня 1993 р. № 3689-XII (далі – Закон про знаки), Закон України “Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем” від 5 листопада 1997 р. № 621/97-ВР (далі – Закон про топографії ІМС), Закон України “Про охорону прав на зазначення походження товарів” від 16 червня 1999 р. № 752-XIV (далі – Закон про ЗПТ). Закон про авторське право зазнав незначних змін, можливо, тому, що цей Закон доопрацьовувався, і його остання редакція в цілому відповідає міжнародним стандартам.

Важливою новелою є також розширення підстав визнання охоронних документів недійсними (пп. “в” п. 1 ст. 25 Закону про промзразки, пп. “в” п. 1 ст. 19 Закону про знаки, пп. “в” п. 1 ст. 20 Закону про топографії ІМС, п. “г” ч. 1 ст. 33 Закону про винаходи). Як відомо, перелік підстав визнання охоронних документів недійсними в кожному спеціальному законі про охорону прав на об’єкти промислової власності є вичерпним. Це пояснюється тим, що закон не вказував на цей аспект як на правову підставу визнання недійсним охоронного документа.

Основні поняття:інтелектуальна власність, інтелектуальний продукт, промислова власність, авторське право, авторське посвідчення, винахід, патент, корисні моделі, промисловий зразок, ліцензування, ліцензійна угода (самостійна і супутня), ліцензія (проста, виняткова, повна).

Питання та завдання для самоконтролю

1. У чому полягає зміст правового регулювання інноваційної діяльності і в яких нормативно-правових актах воно представлено?

2. Який взаємозв'язок понять «інтелектуальна власність», «інтелектуальний продукт», « промислова власність», «винахід»?

3. Яку функцію виконує патент у правовому регулюванні інноваційної діяльності і на які об'єкти промислової власності він видається?

4. Хто відповідно до Закону України про промислові зразки визнається автором винаходу, корисної моделі, промислового зразка⁷

5. Що означає виключне право на використання охоронюваного патентом об'єкта промислової власності?

6. Що таке ліцензування і яку роль воно грає в торгівлі технологіями?

7. Який принцип розподілу ліцензійних угод на самостійні і супутні?

8. У чому складається розходження між патентними і безпатентними ліцензіями?

9. Який порядок висновку договорів на продаж/ купівлю безпатентних ліцензій?

10. Які проблеми охорони та захисту прав інтелектуальної власності в Україні?

11. У чому складаються досягнення національного законодавства щодо охорони та захисту об’єктів інтелектуальної власності?