Тема 2. Економічні категорії і закони інноваційного виробництва

Науково-технічні нововведення є результатом і вираженням інтеграції науки і виробництва. Сутність цього процесу характеризується низкою загальноекономічних категорій інноваційного виробництва. Це, по-перше, трансформація наукових знань (у вигляді науково-технічної документації як продукту наукової підготовки виробництва) у свого роду виробничі ресурси. По-друге, опис матеріального виробництва і його продукції такою характеристикою як наукоємність. По-третє, формування категорії «науково-технічний рівень виробництва», яка за допомогою показників якості продукції, витрат її виробництва, науко-, трудо-, матеріале-, фондоємності виражає ступінь удосконалення виробництва залежно від застосування науково-технічних результатів. Ці категорії виражають стосунки трьох суб'єктів відтворення - науковців, виготовлювачів нововведень і їхніх споживачів. На цій основі правомірно розглядати фази наукової підготовки виробництва й безпосереднього виготовлення продукції як складові утворення вартості нововведень, етапи циклу «ідея - товар». Тобто при визначенні вартості товару слід у складі суспільно необхідних затрат праці враховувати затрати на наукову підготовку виробництва.

Використання закону адекватності в управлінні економікою передбачає забезпечення дійової матеріальної зацікавленості й відповідальності в підвищенні рівня підготовленості кадрів і їх раціонального застосування.

Стосовно економічних відносин у сфері наукового виробництва слід відзначити доцільність формування ринку науково-технічних розробок, розгортання конкуренції у сфері прикладної науки, організації конкурсної системи проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (НДДКР). На цьому ґрунті реально формуватиметься вартість прикладних знань виробничого призначення як відношення між науково-технічними рішеннями.

За сучасних умов проведення досліджень і розробок доручають, як правило, одній організації, що по суті означає фінансування єдиного науково-технічного рішення. Почасти це пояснюється прагненням уникнути дублювання, перевитрати коштів і т.ін. Однак при безконкурсній системі за умов відсутності науково обґрунтованих нормативів вартості й тривалості виконання творчих робіт кошторис і графік їх здійснення складається з великим запасом, що гальмує підвищення ефективності наукової підготовки виробництва.

Конкурсна система має передбачати попереднє опрацювання проблеми конкурентами з подальшою видачею завдань і коштів колективу, що пропонував найбільш ефективну розробку. Можливо, варто провести й конкурс кінцевих результатів розробки. Від економічних результатів повинна залежати й оплата наукової праці.

Становить інтерес запропонований В.Л. Саліним показник «інноваційна рента», що характеризує економічні стосунки між творцями прикладних наукових знань виробничого призначення, виготовлювачами нововведень і їхніми споживачами. Інноваційна рента - це економічна форма реалізації інтелектуальної власності, її економічне вираження. Причиною утворення інноваційної ренти є інтелектуальна власність - монополія на науково-технічне рішення як об'єкт господарського використання. Умова утворення ренти - ефективність використання науково-технічного знання виготовлювачами й / або споживачами нововведень. Джерело інноваційної ренти — економія суспільної праці завдяки реалізації науково-технічних знань.