![]() КАТЕГОРИИ:
АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Тема 1 Поняття про інноваційне виробництво, його роль в умовах переходу до ринкуІнноваційне виробництво означає створення щоразу нового і по-новому, тобто це - виробництво на основі науково-технічних нововведень. Це передбачає удосконалення, прогресивну зміну, перетворення елементів продуктивних сил, пов'язане з новими науково-технічними рішеннями. Процес нововведень починається з науки, яка виробляє нові ідеї й рішення, пропонує зразки(які містять ОІВ), що проходять експериментальну перевірку. На наступній стадії реалізуються результати досліджень і дослідно-конструкторських розробок, змінюється спосіб створення продукції. Третя стадія - поширення нововведень, четверта - використання нововведень споживачами. Умовою інноваційного виробництва є перетворення наукових досліджень на початкову стадію виробничого процесу. Продуктивна сила науки виявляється в тому, що рівень застосованих знань безпосередньо визначає ступінь удосконалення виробництва. У виробництві наука знаходить свій вияв у трьох видах: · упредметненому - техніка; · утіленому - технологія, новизна і якість продукції, організація праці і виробництва; · персоніфікованому - спеціальні знання працівників. З розгортанням процесу перетворення науки на безпосередню продуктивну силу виникає і розвивається в якості першого щабля виробничого процесу стадії наукової підготовки виробництва. Нині змінюється роль науки як системи знань людства. Відомі три форми взаємодії науки і техніки. У XVII-XVIII ст. наука відставала від техніки, йшла услід за нею, займаючись збиранням, накопиченням, описом і систематизацією фактів. Це - емпірична функція науки. Мала місце й теоретична функція. На другому етапі XIX ст. наука наздоганяла техніку, розв'язувала завдання паралельно з їх практичною реалізацією. На сучасному етапі техніка орієнтується на науку. Виробництво ставить перед наукою завдання, які вона має розв'язати. Поряд з емпіричною й теоретичною в науки з'являється виробнича функція - пошук і обґрунтування шляхів практичного використання наукової інформації. За рахунок скорочення термінів морального використання нової техніки, збільшення витрат на науку постає необхідність переходу від екстенсивного (збільшення кількості персоналу, витрат і т.ін.) до інтенсивного розвитку науки, що не тільки пояснює світобудову, але й управляє розвитком техніки, суспільства і людини. На відміну від попереднього етапу наука не тільки супроводжує і забезпечує науково-технічними рішеннями виробництво, але і спрямовує його по шляху оновлення. З погляду розвитку світової економіки систематичне відновлення виробництва стає умовою не тільки комерційного успіху, а і самого існування виробника. Значимість наукоємності виробництва засвідчують такі дані. До XIX ст. питома вага витрат на НДР у вартості продукції матеріального виробництва не перевищувала 1%, у ХХ ст. їх частка становила 2-3%, а в наш час у галузях із «високою технологією» цей показник сягає 30%. Залежно від складу продуктивних сил, змісту й організаційних форм інноваційного процесу можна запропонувати таку класифікацію нововведень: · за шляхами впливу науки на економіку - науково-технічні, соціально-управлінські, політико-правові тощо; · за напрямками реалізації - продуктові, технічні, технологічні, матеріалознавські, організаційно-виробничі, енергетичні тощо; · за функціями - формуючі і задовольняючі нові потреби; здешевлюючи задоволення потреб; · за кінцевим призначенням - реалізовані в нових засобах виробництва, техніці, технології; реалізовані в предметах споживання; екологозахисні; військового призначення; · за інноваційним потенціалом - засновані на відкриттях, винаходах, раціоналізації; · за масштабом поширення - локальні (рівень підприємства), комплексні (рівень галузі), національного поширення (рівень господарства), глобальні (рівень світового ринку); · за сферою ініціювання - нововведення «технологічного підштовхування» і нововведення, що «підштовхуються попитом», ринком; · за місцем у системі підприємства - нововведення на «вході» (зміни у виборі й використанні сировини, матеріалів, устаткування, інформації і т.ін.); нововведення на «виході» з підприємства (вироби, технології, послуги, інформація і т.ін.); нововведення системної структури підприємства (управлінської, виробничої, технологічної); · залежно від глибини внесених змін - нововведення радикальні (базові); що поліпшують; що модифікують (часткові). Перехід до інноваційного виробництва якісно змінює як власне матеріальне виробництво, так і науку, що забезпечує виробництво науково-технічними рішеннями. Наука і виробництво діють разом як складові, одного цілого, зазнаючи взаємовпливу. Наука виступає визначальним чинником підвищення рівня розвитку всіх складових системи продуктивних сил. У той же час процес перетворення науки на продуктивну силу впливає на систему виробничих відносин. Процес нововведень, таким чином, відбиває прогрес продуктивних сил і розвиток виробничих стосунків.
|