Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



Адміністративно-правовий статус іноземців, осіб без громадянства та біженців




Читайте также:
  1. II.4.2) Государственный статус монарха.
  2. Quot;Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та процесуальних законів щодо додаткових заходів
  3. Quot;Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та процесуальних законів щодо додаткових заходів
  4. Quot;Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та процесуальних законів щодо додаткових заходів
  5. Адвокат, статус адвоката и порядок его приобретения.
  6. Административно-правовой статус законодательных и судебных органов
  7. Административно-правовой статус и полномочия федерального агентства
  8. Административно-правовой статус иностранцев и лиц без гражданства
  9. Административно-правовой статус иностранцев и лиц без гражданства.
  10. Административно-правовой статус иностранцев и лиц без гражданства.

 

На території України, поряд з її громадянами, проживають іноземці. До іноземців законодавство України відносить осіб, які належать до ка­тегорії громадян іноземних держав і не є громадянами України, а також осіб без громадянства, тобто осіб, які не належать до громадян будь-якої держави.

Особливості їх адміністративно-правового статусу визначаються законом України «Про правовий статус іноземців» від 4 лютого 1994 р.; «Про імміграцію» від 7 червня 2001 р.; «Про біженців» від 21 червня 2001 р.; Правилами в’їзду іноземців в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 1995 р.; Порядком оформлення іноземцями та особами без гро­мадянства дозволу на працевлаштування в Україні, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 1999 р. та ін.

Іноземці мають ті самі права і свободи та виконують ті самі обов’язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачено Конститу­цією, законами, а також міжнародними договорами, ратифікованими Україною.

Іноземці є рівними перед законом незалежно від походження, соці­ального й майнового стану, расової та національної належності, статі, мо­ви, ставлення до релігії, роду і характеру занять, інших обставин.

Чинне законодавство спеціально регламентує право іноземців на інвестиційну та підприємницьку діяльність; на трудову діяльність; на від­починок; на охорону здоров’я, на соціальний захист; на житло, освіту, користування досягненнями культури; на участь в об’єднаннях грома­дян; на свободу совісті; на шлюбні і сімейні відносини; майнові та осо­бисті немайнові права.

Іноземці, які постійно проживають в Україні, мають право на освіту нарівні з громадянами України. Всі інші іноземці оплачують своє на­вчання, якщо інше не передбачено законодавством України та міжнарод­ними договорами України. Іноземці, прийняті до навчально-виховних за­кладів України, відповідно до законодавства України користуються тими самими правами і мають ті самі обов’язки, що й учні та студенти.

Закон України „Про об’єднання громадян” дозволяє іноземцям, які постійно проживають в Україні, вступати на загальних з громадянами України підставах до легалізованих об’єд­нань громадян, якщо інше не передбачено законами України і якщо це передбачено статутами цих об’єднань. Але вони не можуть бути членами політичних партій України, оскільки метою існування таких об’єднань є отримання та реалізація владних повноважень у сфері державного управління. Варто відзначити, що названі норми закону України „Про об’єднання громадян” не відповідають змісту ч. 1 ст. 36 Конституції України, яка вказує: „Громадяни України мають право на свободу об’єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів...”. Таким чином, Конституція дозволяє об’єднуватися як у політичні партії, так і громадські організації виключно громадянам.



Іноземці можуть укладати (розривати) шлюби відповідно до законо­давства України та мають рівні з громадянами України права та обов’яз­ки у шлюбних і сімейних відносинах. Якщо іноземці уклали шлюби до прибуття в Україну, вони визнаються дійсними навіть за умови, що укладання таких шлюбів суперечить чинному законодавству України (зокрема, законодавством окремих держав встановлений більш ранній шлюбний вік або ж дозволено укладати новий шлюб, не розриваючи при цьому попереднього тощо).



Варто відмітити, що попри те, що іноземці в Україні користуються так званим національним режимом, який передбачає рівність прав, свобод, обов’язків та відповідальності іноземців з громадянами України, за винятком встановлених законодавством обмежень, адміністративна правоздатність іноземців вужча за правоздатність громадян України. Так, для них встановлені обмежен­ня щодо реалізації права на працю, вони не можуть обиратися до державних органів, призначатися на певні посади. На них не покладається обов’язок несення військової служби. Відзначимо, що обмеження адміністративної правоздатності іноземців може бути зумовлене введенням відповідною державою обмеження прав і свобод для громадян України. Зокрема, якщо іноземною державою встановлено обмеження щодо реалізації прав і свобод громадян України, Кабінет Мі­ністрів України може прийняти рішення щодо встановлення відповідно­го порядку реалізації прав і свобод громадян цієї держави на території України. Це рішення набирає чинності після його опублікування.

Для того, щоб на іноземців або ж біженців поширювалося українське законодавство, вони повинні прибути в Україну, тобто іммігрувати на українську територію.

Імміграція — це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання. Іммігрантом є іноземець (чи особа без громадянства), який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживан­ня, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання. Іноземці, які іммігрували в Україну, отримують посвідки на прожи­вання.



Дозвіл на імміграцію — рішення спеціально уповноваженого цен­трального органу виконавчої влади з питань імміграції та підпорядкова­них йому органів, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.

Дозвіл на імміграцію надається в межах квоти, тобто граничної кіль­кості іноземців та осіб без громадянства, яким передбачено надати дозвіл на імміграцію протягом календарного року. Він може бути наданий поза квотою, а виданий раніше – скасований.

Квота імміграції встановлюється Кабінетом Міністрів України у визначеному ним порядку за категоріями іммігрантів:

1) діячі науки та культури, імміграція яких відповідає інтересам України;

2) висококвалі­фіковані спеціалісти й працівники, гостра потреба в яких є відчутною для економіки України;

3) особи, які здійснили іноземну інвестицію в еконо­міку України іноземною конвертованою валютою на суму не менше 100 (ста) тисяч доларів США, зареєстровану відповідно до чинного законо­давства;

4) особи, які є повнорідними братом чи сестрою, дідом чи бабою, онуком чи онукою громадян України;

5) особи, які раніше перебували в громадянстві України;

6) батьки, чоловік (дружина) іммігранта та його неповнолітні діти;

7) особи, які безперервно прожили на території Украї­ни протягом трьох років від дня надання їм статусу біженців в Україні чи притулку в Україні, а також їхні батьки, чоловіки (дружини) та не­повнолітні діти, які проживають разом з ними.

За порушення іноземцями встановленого порядку перебування в Ук­раїні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні або проживання за недійсними документами, недодержання встановлено­го порядку реєстрації або пересування і вибору місця проживання, пра­цевлаштування, ухилення від виїзду після закінчення терміну перебуван­ня, вживаються заходи відповідно до законодавства України. Перш за все, це скорочення терміну перебування в Україні і видворення за межі України.

Скорочення терміну перебування в Україні застосовується за вчи­нення порушень, що не передбачають адміністративної або кримінальної відповідальності. Його також може бути скорочено, якщо в іноземця від­пала потреба для його подальшого перебування в Україні. Рішення про скорочення терміну тимчасового перебування іноземця в Україні прий­мається органами внутрішніх справ.

Видворення за межі України застосовується за рішенням органів внутрішніх справ або Служби безпеки України, якщо:

а) дії іноземця су­перечать інтересам забезпечення безпеки України або охорони громад­ського порядку;

б) це є необхідним для охорони здоров’я, захисту прав і законних інтересів громадян України;

в) він грубо порушив законодав­ство щодо правового статусу іноземців.

Особливим адміністративно-правовим статусом наділяються інозем­ці, визнані біженцями. Біженець — це особа, яка не є громадянином Ук­раїни і внаслідок цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою пере­слідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадян­ства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користува­тися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадян­ства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслі­док зазначених побоювань.

Статус біженця в Україні надається на період дії зазначених обставин. Особа, визнана біженцем, втрачає таки статус, якщо:

- добровільно знову скористалася захистом країни громадянської належності (підданства);

- набула громадянство України або добровільно набула громадянство, яке мала раніше, чи набула громадянство іншої держави й користується її захистом;

- добровільно повернулася до країни, яку вона залишила чи за межами якої перебувала внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань;

- будучи особою без громадянства може повернутися в країну свого попереднього постійного проживання, оскільки обставини, за яких їй було надано статус біженця, більше не існують;

- отримала притулок чи дозвіл на постійне проживання в іншій країні;

- не може більше відмовлятися від користування захистом країни своєї громадянської належності, оскільки обставини, на підставі яких особі було надано статус біженця, більше не існують.

Особа, якій надано статус біженця, має рівні з громадянами України права.


Дата добавления: 2014-12-03; просмотров: 102; Нарушение авторских прав







lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2021 год. (0.011 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты