Адміністративно-правовий статус органів місцевого самоврядування

Відповідно до ст. 140 Конституції України місцеве самовря­дування є правом територіальної громади — жителів села чи добро­вільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста — самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Сутність місцевого самоврядування полягає в гарантованому державою праві територіальної громади, громадян та їх органів роз­в’язувати значну частину місцевих справ та управляти ними, діючи в межах закону, під свою відповідальність та в інтересах населення. Таким чином, можемо констатувати, що територіальна організація самоврядування в Україні ґрунтується на поєднанні загальнодержавних та місцевих інтересів.

Серед найважливіших ознак органів місцевого самоврядування виділяють їх правову, організаційну, матеріальну та фінансову автономії.

Правова автономія означає, що органи місцевого самоврядуван­ня наділені своїми власними повноваженнями, передбаченими Кон­ституцією і чинним законодавством України. У межах цих повнова­жень органи місцевого самоврядування мають повну свободу дій. Це аж ніяк не означає, що органи місцевого самоврядування мають право приймати будь-які акти. Вони наділені таким правом для вирішення питань місцевого значення, що віднесені до їх компетенції.

Організаційна автономія органів місцевого самоврядування проявляється в їх можливості самостійно визначати та будувати свою внутрішню структуру для того, щоб вона відповідала місцевим по­требам та забезпечувала ефективне управління. Діючи в межах за­кону, органи місцевого самоврядування не підпорядковуються іншим органам. Контроль за органами місцевого самоврядування здійс­нюється лише для забезпечення законності їх дій з метою недопущення порушень прав людини і громадянина чи їх незаконного обмеження.

Матеріальна та фінансова автономія органів місцевого само­врядування проявляється в їх праві володіти і розпоряджатися кош­тами і майном для здійснення своїх функцій та повноважень.

Місцеве самоврядування має свою систему, що складаєть­ся з територіальної громади, сільської, селищної та міської ради, сільського, селищного та міського голови, виконавчих органів сіль­ської, селищної, міської ради, районних та обласних рад.

Таке самоврядування здійснюється територіальною грома­дою як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядуван­ня — сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. У свою чергу сільські, селищні, міськіназвані ради можуть дозволяти за ініціативою жителів створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші самоорганізації населення і наділяти їх частиною власної ком­петенції, фінансів, майна. Серед „інших” органів місцевої самоор­ганізації населення Закон України „По місце­ве самоврядування в Україні”, крім будинкових, вуличних, кварталь­них, називає також форми безпосереднього волевиявлення народу — місцеві референдуми, загальні збори громадян, громадські слухан­ня. Органи місцевого самоврядування села, селища, міста для більш активного здійснення своїх прав та обов’язків можуть також об’єдну­ватися в асоціації, інші форми добровільних об’єднань.

До органів місцевого самоврядування, таких, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст Консти­туція України та Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні” відносять районні та обласні ради. Питання організації управління районами в містах належить до компетенції міських рад.

Відповідно до ст. 143 Конституції України територіальні грома­ди села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними орга­ни місцевого самоврядування здійснюють такі функції:

o управляють майном, що є в кому­нальній власності, яку складають рухоме та нерухоме майно, дохо­ди місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси тощо;

o затверджують програми соціально-економічного та культурно­го розвитку і контролюють їх виконання;

o затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролю­ють їх виконання;

o встановлюють місцеві податки і збори відповід­но до закону;

o забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів;

o утворюють, реорганізовують та ліквідову­ють комунальні підприємства, організації і установи, а також здій­снюють контроль за їх діяльністю;

o вирішують інші питання місце­вого значення, віднесені законом до їх компетенції.

Територіальні громади сіл, селищ та міст можуть об’єднувати на договірних засадах об’єкти комунальної власності, а також кошти бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінан­сування (утримання) комунальних підприємств, організацій і уста­нов, створювати для цього відповідні органи і служби (наприклад, для проведення спільних заходів щодо організації на відповідних територіях загальнодержавних свят).

Аналіз чинного законодавства України дозволяє зробити висновок, що органи місцевого самоврядування виконують також і повноваження, притаманні органам державної влади. Це відбувається, по-перше, завдяки можливості останніх деле­гувати свої повноваження органам місцевого самоврядування, а по-друге, завдяки передачі державою частини своїх повноважень для більш ефективної їх реалізації органам місцевого самовря­дування. Саме виконуючи такі повноваження, органи місцевого самоврядування виступають як суб’єкти адміністративного права.

До повноважень органів місце­вого самоврядування у сфері державного управління можна віднести наступні:

1) контрольні: заслуховування повідомлень керівників органів внутрішніх справ про їхню діяльність щодо охорони громадського порядку на відповідній території, порушення перед відповідними органами вищого рівня питання про звільнення з посади керів­ників цих органів у разі визнання їх діяльності незадовільною; прийняття рішення про недовіру голові відповідної місцевої державної адміністрації тощо;

2) організаційні: прийняття рішень щодо організації проведен­ня референдумів та виборів органів державної влади; сприяння діяльності органів суду, прокуратури, юстиції, служби безпеки, внутрішніх справ та адвокатури тощо;

3) забезпечувальні:

— у сфері захисту прав і свобод людини: забезпечення у ме­жах наданих повноважень доступності і безоплатності освіти та медичного обслуговування на відповідній території, можливості навчання в школах державною та рідною мовою, вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національно-культурні товариства; здійснення згідно із законо­давством заходів соціального патронажу щодо осіб, які відбували покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк тощо;

— у сфері забезпечення законності, громадської, національної безпеки та оборони: утворення, реорганізація або ліквідація міс­цевої міліції; організація та контроль прикордонної і прибережної торгівлі тощо;

4) дозвільно-реєстраційні: видача ордерів на заселення жилої площі в будинках державних та комунальних організацій; статис­тичний облік громадян, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Серед перелічених повноважень органів місцевого самоврядування є і власні, і делеговані. Переважна більшість серед них — делеговані повноваження, виконаннях яких має бути обов’язково матеріально, фінансово та організаційно забезпечено державою.

З питань здійснення повноважень органів виконавчої влади орга­ни місцевого самоврядування підконтрольні відповідним органам виконавчої влади. Правові акти органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням Конституції та законодавства України, мо­жуть бути зупинені до вирішення питання про їх законність у судо­вому порядку. Шкода, завдана в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовуєть­ся ними в повному обсязі за рахунок власних коштів.

Питання для самоконтролю

2. Чому громадяни являються пріоритетними суб’єктами адміністративного права?

3. Дайте поняття, визначте структуру та особливості адміністративно-правового статусу громадян.

4. Які нормативно-правові акти визначають зміст адміністративно-правового статусу громадян?

5. В чому особливості правового статусу іноземців?

6. Хто такі біженці?

7. Що розуміється під підприємством та установою?

8. Які форми некомерційних організацій ви знаєте?

9. В чому зміст права громадян на об’єднання?

10. Які принципи створення та діяльності громадських об’єднань?

11. Які функції держави по відношенню до громадських об’єднань?

12. Чому профспілки відіграють особливу роль серед розмаїття форм громадських організацій?

Тема 6: ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПРОХОДЖЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ В УКРАЇНІ

1. Поняття, види та принципи державної служби

2. Класифікація державних службовців

3. Обов’язки і права державних службовців

4. Обмеження для державних службовців

5. Правовий статус державних службовців та особливості проходження державної служби

6. Матеріальне та соціально-побутове забезпечення державних службовців

7. Відповідальність державних службовців

8. Припинення державної служби