Поняття та ознаки методів державного управління

Управління як цілеспрямована сукупність дій, які забезпечують узгодженість та координацію спільних робіт з метою досягнення визначеного результату є невід’ємною функцією державного апарату в цілому та виконавчої гілки зокрема. Органи виконавчої влади, реалізуючи свої завдання та функції, вступаючи у правові відносини з іншими носіями влади, фізичними чи юридичними особами, здійснюють державне управління.

Державне управління – це вид специфічної діяльності держави, що виявляється у функціонуванні її органів, які впливають на суспільні відносини з метою їх урегулювання відповідно до державних інтересів. В ході здійснення управлінської діяльності, уповноважені суб’єкти використовують ряд методів, тобто способів регулюючого впливу на учасників конкретних правовідносин.

Методом управління визнається сукупність прийомів, операцій і процедур підготовки та прийняття, організації та контролю виконання управлінських рішень, які приймаються учасниками управлінського процесу.

Методи державного управління— це способи та прийоми безпосереднього і цілеспрямованого впливу органів державного управлін­ня (посадових осіб) на підпорядковані їм об’єкти управління, за допомогою яких безпосередньо здійс­нюються функції державного управління, вирішуються його завдан­ня, забезпечується правопорядок, реалізація прав і свобод людини і громадянина, законні інтереси юридичних осіб. У цілому метод управління дає можливість визначити, як саме той чи інший суб’єкт державно-владних повноважень здійснює свою повсякденну управлінську діяльність.

Всі методи державного управління мають бути засновані на законах та принципах діяльності суб’єкта й об’єкта управління. Тому вони мають забезпечити сукупність таких прийомів, способів управлінського впливу, такий порядок взаємодії людей, який забезпечував би професійну, організаційно-технічну обґрунтованість рішення та максимально враховував би інтереси людей та організацій, яких стосується відповідне рішення, чи які повинні його виконати. Якщо застосування того чи іншого методу є юридично виправданим, професійно обґрунтованим, проте на його основі було прийнято рішення, що не відповідає інтересам суб’єкта, якого воно стосується, відповідне рішення не сприймається особою та може виявитися помилковим, що завдає шкоди суспільству, галузі чи організації.

Метод управління обов’язково знаходить своє виражен­ня у формі державного управління. Саме у відповідній формі метод управління реально виконує роль способу (засобу) управлінського впливу. Форма ж управління дає життя методам, а через них – і функціям управління. Наприклад, неможливо застосувати адміністративну відповідальність (метод примусу), якщо законодавчо така відповідальність не була б визначена (форма управління).

Розуміння сутності та юридичного змісту методів управління досягається через їх зв’язок з функціями управління. Адже будь-яка функція управління – це конкретна мета, що має бути досягнута відповідним суб’єктом шляхом здійснення сукупності юридично значимих та інших дій. Функція є частиною управлінської діяльності, що дозволяє відокремити управлінські методи від інших понять, що вживаються в подібному до них розумінні. Наприклад, облік, планування, контроль, перевірка, ревізія та інші подібні до них дії є функціями управління. Проте взяті як окремі прийоми будь-якої з функцій управління, вони стають вже управлінськими методами. Саме вибір оптимальних методів державного управління забезпечує ефективну діяльність органу управління.

Важливо зазначити, що в юридичній літературі замість терміну «метод державного управління» інколи використовуються інші, тотожні йому поняття: метод здійснення управлінських дій; метод управлінської діяль­ності; адміністративно-правові методи.

Варто відзначити, що в ході організації діяльності державних органів та їх посадових осіб, може бути використано велику кількість методів, проте не всі вони будуть методами управління. Тому в науковій літературі виокремлюють ряд ознак, які вирізняють управлінські методи від інших, не пов’язаних з державною владно-розпорядчою діяльністю.

Ознаки методів управління:

· здійснення методів управління обумовлене формуванням виконав­чої гілки державної влади і відповідних органів виконавчої влади, адже реалізація методів управління дозволяє здійснювати виконавчо-розпорядчі повноваження державних органів;

· мета використання методів управління і їх практичне призна­чення полягають у забезпеченні власне державного управління, оскільки реалізація тих чи інших управлінських методів є способом реалізації компетенції конкретного державного органу чи його посадових осіб;

· методи державного управління використовуються у процесі публіч­ної управлінської діяльності; аналогічні методи, які використовуються не в публічній діяльності не є методами державного управління, зокрема, використання примусу в сімейних взаємовідносинах не є адміністративним примусом і т.д.;

· вони виражають цілеспрямований вплив органу державного управління (посадової особи) на керований об’єкт відповідно до потреб та інтересів держави. Зокрема, застосування переконання, примусу, в тому числі й заходів адміністративної відповідальності, здійснюється для забезпечення правопорядку в суспільстві;

· завжди опосередковані у відповідній формі державного управління (правовій чи неправовій), тобто використання того чи іншого методу управління дозволяє реалізувати загальну законодавчу норму. Так, наявне у особи право на пенсійне забезпечення, що передбачається законом, не може бути реалізоване автоматично, а лише за умови застосування відповідного методу управління та прийняття індивідуального правового акта управління;

· методи державного управління є методами владної мотивації, оскільки вони ґрунтуються на підпорядкуванні закону, правопорядку, вищій посадовій особі, мають обов’язковий характер. Зокрема, притягнення особи до адміністративної відповідальності при вчиненні адміністративного правопорушення відбувається поза її волею, поза її бажанням;

· зміст управлінського впливу у кожному конкретному випадку за­лежить від специфіки об’єкта управління, стосовно якого застосо­вується метод управління (особливостей його правового статусу, форми власності тощо). Так, законом передбачені різі заходи впливу за вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх, державних службовців, юридичних осіб тощо;

· методи державного управління забезпечують певний порядок у системі управління, тобто вони мають організаційний харак­тер;

· вони можуть застосовуватися як окремо, так і у своїй сукупності, зокрема, метод переконання традиційно застосовується перед примусом;

· методам управління характерний динамізм, тобто вони сприяють реальному руху у системі державного управління, виконанню пев­них функцій і повноважень;

· порядок, умови, особливості застосування методів управління до різних об’єктів визначається законодав­ством;

· методи управління мають специфічний характер управлінського впливу на об’єкти управління, тобто вони можуть здійснювати пря­мий (застосування заходів адміністративного стягнення) або не­прямий вплив (правообмеження для державних службовців (заборона брати участь у страйках, заборона щодо вчинення корупційних дій), засо­би заохочення та ін.).

Сутність методу управління проявляється як у волевиявленні суб’­єкта управління щодо інших учасників адміністративних правовід­носин, так і у характері волевиявлення. В ході реалізації владних повноважень, суб’єкти управління можуть використовувати як владно-адміністративні (переконання, примус, заохочення), так і невладні методи (метод дискусії – спосіб залучення до обговорення проблеми окремих спеціалістів; ділової гри – організація спільної діяльності учасників вирішення проблеми з метою виявлення реальних неузгодженостей та суперечностей; регламентний метод – спосіб описання порядку виконання управлінських рішень та розподілу повноважень між учасниками, метод колективної або індивідуальної мотивації тощо).

Варто відзначити, що застосування виключно владних методів державного управління в ході професійної діяльності керівників може привести до придушення ініціативи та підприємливості підпорядкованих суб’єктів, самостійності їх мислення, очікування замість оперативної реакції на зміни умов діяльності, що не сприятиме ефективності роботи відповідного органу та не зміцнює авторитету керівника. Тому методи державного управління застосовуються уповноваженими суб’єктами у своїй сукупності, вони доповнюють один одного, здійснюючи необхідний владний вплив на керований об’єкт.

Вибір конкретного методу державного управління залежить від багатьох чинників: компетенції і повноважень органу державного управління чи посадової особи, наявності підвладних суб’єктів, специфіки об’єкта управління, постав­лених цілей і функцій державного управління, наявності відповідних матеріальних ресурсів для реалізації методу та ін. Зокрема, така форма реалізації методу заохочення як преміювання державних службовців можлива лише в тому випадку, коли особа, яка заохочується, добросовісно здійснює свої повноваження, керівний орган чи вища посадова особа приймає рішення про преміювання конкретного працівника, є в наявності відповідні матеріальні ресурси тощо.