Поняття режиму законності і дисципліни в державному управлінні

Розкриваючи питання функціонування державної служби, ми вже звертали увагу на те, що функціонування державних органів має здійснюватися на засадах законності, забезпечення прав людини і громадянина, компетентності посадових осіб державних органів, служінню народові України. Тільки за таких умов державні органи зможуть виконувати ті завдання та повноваження, які покладаються на них згідно законодавства.

Як справедливо відзначає Ю.П. Битяк, законність і дисципліна — основні умови існування будь-якої демократичної держави, її обов’язкові риси. Вони невід’ємні одна від одної. Законність можлива тільки при суворому дотриманні дисципліни усіма, фізичними і юридичними особами, а дисципліна, в свою чергу обумовлюється рамками закону.

Законність відображає стан дотримання вимог чинного законодавства України усіма суб’єктами, що наділені владними повноваженнями. Поняття законності в державному управлінні передбачає не лише діяльність відповідних суб’єктів (органів управління, їх посадових осіб тощо) в межах закону, але й здійснення покладених на них функцій в межах компетенції, що визначається спеціалізованими правовими актами.

Проте режим законності не може бути втілений в життя, якщо правові акти, що регулюють діяльність державних органів та їх посадових осіб будуть суперечливими (їх норми не узгоджуватимуться з нормами Конституції України та інших законодавчих актів), міститимуть норми, які не відповідають вимогам часу або ж недостатньо чітко визначатимуть правовий статус державних органів, їх завдання, повноваження тощо. Таким чином, законність передбачає також наявність системи законів, їх однакове розуміння та застосування.

Законність — багатогранне поняття, яке визначається по-різному Її можна розглядати як принцип діяльності держави, сутність якого полягає в обов’язку державних органів, інших фізичних і юридичних осіб діяти відповідно до вимог законів. Матеріальний зміст законності — у сукупності правил, обов’язків, дозволів, заборон, що регламентуються державою. Вони створюють стан, при якому суспільне життя, всі види державної діяльності підпорядковані неухильній дії права. Законністю досягаються узгодженість дій, організованість і порядок, тобто дисципліна у загальнодержавному масштабі. Отже метою законності є забезпечення правопорядку в суспільстві.

Якщо розглядати принцип законності щодо її практичного застосування, то законність означає, що всяке рішення державних і недержавних органів, уповноважених на те осіб не повинно суперечити чинному законодавству; має бути прийняте в межах компетенції органу або посадової особи, що його приймає; з додержанням необхідної процедури; мусить сприяти створенню, закріпленню або розвитку корисних для суспільства відносин.

Законність можна розглядати і як метод державного управління, тобто як сукупність прийомів, способів, за допомогою яких держава забезпечує належну поведінку своїх суб’єктів.

Для забезпечення режиму законності в державі мають бути створені належні умови, за яких порушувати вимоги законів було б непрестижно та невигідно. До таких умов варто віднести наступні:

1) економічні умови, що передбачають такий стан розвитку економічного потенціалу країни, який забезпечував би високий рівень життя громадян та значні економічні можливості державних органів;

2) політичні умови, що передбачають чітке визначення правового статусу вищих державних органів (Парламенту України, Кабінету Міністрів України, Президента України, судової системи України), наявність реально діючої системи стримувань і противаг в організації роботи державних органів, чітке розмежування їх компетенції, забезпечення ефективного механізму взаємного контролю;

3) соціальні умови, що передбачають наявність системи соціального захисту населення держави в цілому та особливої системи соціального захисту працівників державних органів, в тому числі й наявність системи соціального страхування;

4) наявність достатньої кількості правових норм, як б відповідали вимогам часу. Варто відзначити, що кількість правових норм має зменшуватися, постійно повинні виключатися застарілі, недіючі норми, які створюють баласт в правовій системі України, тобто повинна постійно здійснюватися систематизація правових норм;

5) наявність дієвого механізму примусу, який чітко працює в межах закону та поширюється на всіх осіб, які реально порушили законодавчі норми. Відзначимо, що сьогодні примус не завжди є ефективним та реально застосовується не до всіх (велика кількість осіб володіють імунітетом, примус не застосовується до вищих посадовців, нерідкими є випадки приховування правопорушень, в тому числі й шляхом здійснення корупційних діянь тощо, що не сприяє забезпеченню законності).

Варто відзначити, що важливою умовою законності і дисципліни в державному управлінні є висока правова культура громадян і апарату виконавчої влади, яка є елементом загального рівня освіти і культури суспільства. Для підвищення її рівня необхідно вживати ряд заходів, як то: здійснення правової просвіти, обов’язкове вивчення основ правознавства у школах, вищих навчальних закладах неюридичного профілю, роз’яснення положень окремих нормативних актів у засобах масової інформації тощо.

Таким чином, можна відзначити, що робота по зміцненню законності здійснюється у таких напрямках:

- розробка й прийняття законів, систематизація законодавства;

- вжиття заходів щодо попередження та припинення правопорушень, а також попередження вчинення корупційних діянь;

- відновлення порушених прав і свобод громадян, юридичних осіб, захист інтересів держави;

- покарання правопорушників;

- чітка регламентація правового статусу державних органів, посадових осіб, громадян, юридичних осіб, їх об’єднань;

- виховання у громадян поваги до законів, державних органів, бережливого ставлення до державного та іншого майна, підвищення рівня їх правової й загальної культури.

Якщо законність – це спосіб державного регулювання взаємовідносин у суспільстві, то дисципліна являє собою свідоме додержання всіма суб’єктами права встановленого порядку діяльності, точне і неухильне виконання ними своїх обов’язків, дотримання встановлених законом меж при реалізації належних їм прав. Забезпечення режиму законності неможливе без дотримання дисципліни, складовими якої є: планова дисципліна, договірна, трудова та фінансова дисципліна.

Забезпечення режиму законності та державної дисципліни здійснюється за допомогою організаційно-структурних формувань та організаційно-правових методів їх діяльності.

Організаційно-структурні формування – це спеціалізовані державні органи (наприклад, Антимонопольний комітет України, рахункова палата України, Державна митна служба України, Державний комітет статистики України) та громадські організації (наприклад, добровільні народні дружини, комітет виборців України, Асоціація великих платників податків України тощо), на які покладений обов’язок щодо підтримання законності в Україні.

Організаційно-правові методи – це особливі види діяльності, практичні прийоми, операції, норми роботи, які застосовуються державними органами і громадськими організаціями для забезпечення законності та дисципліни.

Отже, законність і дисципліна — це ознаки правової держави, сукупність форм і методів державного управління, які знаходять своє відображення в чинному законодавстві і за допомогою яких держава регулює взаємовідносини в суспільстві, досягається стан законослухняної поведінки об’єктів управління.