Види форм державного управління

Вище вже відзначалося, що форми державного управління є універсальними та можуть використовуватися різними державними органами. Незважаючи на те, що відсутній повний перелік таких форм, в науці адміністративного права існує декілька підходів до їх класифікації.

Так, за значенням наслідків, які виникають у результаті використання форм, виділяють: правові та неправові форми державного управління.

До правових належать форми, використання яких спричиняє виникнення юридичного ефекту. До них належать наступні:

1. Видання нормативних актів управління (встановлення норм права, адміністративна правотворчість). Основним призначенням цієї форми управлінської діяльності є виконання наказів, законів, а також інших державно-владних приписів, для реалізації яких потрібні додаткові поло­ження нормативного характеру. Нормотворчу діяльність органів державного управління можна вва­жати опосередкованою на відміну від безпосереднього встановлення норм права, яке здійснюють органи законодавчої влади. Ця опосередкованість визначається підзаконністю нормативних актів органів управлін­ня, що видаються на основі й на виконання законів.

Отже, виконавчо-розпорядча діяльність органів державного управ­ління виступає як регулятор суспільних відносин. Це дає можливість органам державного управління активно впливати на суспільне життя, ефективно вирішувати питання господарського, адміністративно-полі­тичного, соціально-культурного будівництва.

2. Видання ненормативних актів управління (застосування норм пра­ва, видання індивідуальних актів управління, актів застосування норм права, адміністративне розпорядництво) — найбільш значна частина управлінської діяльності. Саме за допомогою таких актів закони та інші правові норми застосовуються до кон­кретних обставин управлінського життя. Такі акти містять точно визна­чені та персоніфіковані юридично-владні приписи. Вони відіграють роль юридичних фактів, з якими пов’язуються виникнення, зміна, припинення адміністративно-правових відносин.

Акти застосування норм адміністративного права мають свої відмінні ознаки:

• акт застосування норм адміністративного права має індивідуальний характер. Індивідуальність виявляється, по-перше, в тому, що він розв’язує конкретне питання; по-друге, в ньому вказується конкретний адресат, який має додержуватися вміщеного в акті припису;

• акт застосування адміністративно-правової норми має юридичну природу. Він має державно-владний характер і є обов’язковим для всіх, кому адресований. Виконання акта гарантується, а за необхід­ності забезпечується примусовою силою держави.

Слід зазначити, що такі акти не завжди містять владні приписи особі, до якої звернена норма безпосередньо. Тобто сам акт може бути звер­нений до однієї особи, а приписи, що містяться в ньому, — до іншої. Наприклад, наказ про нагородження цінним подарунком безпосеред­ньо звернений до однієї особи, яка таким подарунком нагороджена. Водночас вміщені в ньому державно-владні приписи стосуються ор­гану, який зобов’язаний цей подарунок видати;

• такі акти завжди видаються в односторонньому порядку. Вони вихо­дять від компетентного органу (посадової особи) — суб’єкта застосу­вання норм адміністративного права. Ця обставина залишається в си­лі й у разі якщо акт виступає результатом погодження волі усіх учас­ників правовідносин. Наприклад, акти про призначення пенсії, на­дання відпустки, матеріальної допомоги;

• акт застосування норм адміністративного права спричиняє виникнен­ня, зміну, припинення адміністративних правовідносин, тобто є юри­дичним фактом. Водночас він виконує й регулятивні функції. Індивідуальні акти управління є актами застосування норм права, що стають самостійним засобом управління соціальними процесами.

3. Укладання адміністративних договорів.

4. Здійснення реєстраційних та інших юридично значущих дій. Відзначимо, що не всі дослідники відносять реєстраційні дії до правових форм спираючись на те, що реєстрація є елементом техніч­ного обліку. Вважаємо цю точку зору хибною, оскільки державна реєстрація має не лише інформаційне зна­чення, її роль головним чином полягає в тому, щоб підтвердити певні юридич­ні факти чи фактичні склади. Так, незареєстровані транспортні засоби не можна експлуатувати, незареєстрований нормативний акт не може бути опублікований і розісланий, незареєстрована заявка не подається до розгляду, незареєстровані документи не беруть участь у конкурсі тощо. До інших юридичне значущих дій та­кож належать: прийняття присяги, атестація, ліцензування, патентування, акредитація тощо.

До неправових належать форми, які безпосередньо юридичного значення не мають і не спричиняють виникнення адміністративно-правових відносин. Такі форми або передують правовим (проведення ревізії, за результатами якої видається юридичний акт), або настають за ними (нарада з приводу реалізації юридичного акта). До них належать наступні форми:

1. Провадження організаційних дій щодо забезпечення роботи відповідного державного органу. До таких дій можна віднести різні інструктування, наради, семінари, збори, конференції, надання практичної допомоги, розповсюдження позитивного досвіду, проведення контрольних заходів, вивчення громад­ської думки, розробка заходів щодо впровадження новітніх досягнень науки і техніки тощо.

2. Виконання матеріально-технічних операцій має допоміжний харак­тер. З їх допомогою обслуговується процес управління та інші форми управлінської діяльності, спрямовані на утворення нормальних умов для виконання адміністративних функцій. До матеріально-технічних операцій належать дії з підготовки мате­ріалів для проведення організаційних заходів, видання юридичних актів, діловодство, складання довідок, звітів, оформлення документів тощо. Роль і значення матеріально-технічних операцій не можна зменшувати. Від них багато в чому залежить ефективність управлінської праці.

Звичайно, поділ усіх форм управління за будь-якими підставами є досить умовним, так як вони тісно між собою пов’язані. Проте все ж вони відрізняються за своїм юридичним значенням, за наслідками. Тому ефективність управлінської діяльності значною мірою залежить саме від вдалого поєднання різних форм управління.