Місце власності в економічній системі.

Суспільний спосіб поєднання робочої сили

із засобами виробництва.

Специфічність дій економічних законів

певної економічної системи.

Власність

визначає Цілі та мотиви виробництва.

Характер розподілу і споживання створеного

продукту.

Класову і соціальну структуру суспільства.

Панівну систему політичної та економічної

влади.

Виражаючи найбільш глибокі зв’язки і взаємозалежності, власність таким чином розкриває сутність соціально-економічного буття суспільства.

Речі самі по собі не є власність, так само як золото чи срібло за своєю природою не є грошима. Вони перетворилися в гроші лише за певних економічних відносин.

Це стосується і власності. Головною її характеристикою є не річ і не відношення людей до речей, а те, кимі якпривласнюється річ, як таке привласнення зачіпає інтереси інших людей. Певна річ стає власністю, тобто економічною категорією, лише тоді, коли з приводу її привласнення люди вступають між собою в певні економічні відносини. Відповідно, власність виражає відносини між людьми з приводу привласнення речей.

Привласнення – процес, що виникає у результаті поєднання об’єкта і суб’єкта привласнення. Вихідним моментом привласнення є сфера виробництва. Саме тут створюється об’єкт власності і його вартість. Кому належать засоби виробництва, той і привласнює результат виробництва. Після цього процес привласнення продовжується через сфери розподілу і обміну, які виступають як вторинна і третинна форми привласнення.

Головним об’єктом привласнення в економічній системі, який визначає її соціально-економічну форму, цілі й інтерес, є привласнення засобів виробництва і його результатів.