Основні форми власності, їх еволюція і роль на сучасному етапі.

Вертикально-історичний підхідвизначає історичні форми власності, які зароджуються у процесі тривалої еволюції суспільства, і зміни однієї форми власності іншою. Кожному етапу розвитку людського суспільства відповідає певна форма власності, яка відбиває досягнутий рівень розвитку продуктивних сил, особливості привласнення засобів і результатів виробництва та основного суб’єкта, який концентрує права власності.

На перших етапах розвитку людство використовувало колективні форми власності,спочатку у формі племінної, а потім – общинної власності. Низький рівень розвитку продуктивних сил зумовлював те, що люди могли тільки спільно (колективно) добувати засоби для існування і спільно їх споживати. Лише в такий спосіб людство могло вибороти своє право на життя.

Згодом розвиток продуктивних сил, вдосконалення самої людини, зміни умов її життя приводять до формування нового типу власності – приватної.Ці два типи власності (суспільна і приватна) на різних етапах історичного розвитку суспільства виявлялися в найрізноманітніших конкретно-історичних формах, відображаючи соціально-економічну природу панівного суспільного ладу.

Для первіснообщинної форми власності характерні однакові права всіх членів общини на панівний об’єкт власності – землю, а також на засоби праці й результати виробництва.

Рабовласницька форма власності характеризується абсолютною концентрацією прав власності рабовласника на засоби виробництва, результати праці й на працівника (раба).

Феодальна власність передбачає абсолютні права власності феодала на землю й обмежені права на працівника (селянина-кріпака).

Капіталістична власність характеризується зосередженням прав власності підприємця на засоби і результати праці і відсутністю власності на найманого робітника, який має особисту свободу.

Однак юридична рівноправність усіх громадян капіталістичного суспільства не означає рівності у розподілі й концентрації прав власності. Це породжує економічну владу одних та економічну залежність інших.

Ліквідація приватної власності в колишніх соціалістичних країнах і заміна її так званою загальнонародною власністю з метою зрівняти всіх людей у правах на засоби виробництва і результати їх використання спричинили розрив природно-еволюційного процесу розвитку відносин власності, що стало однією із причин кризи і розвалу соціалістичної системи.

Горизонтально-структурний підхідвизначає класифікацію економічних форм власності, а також її види і типи.

Умовами і критеріями означеної класифікації є:

Ø рівень розвитку продуктивних сил;

Ø характер поєднання працівника із засобами виробництва;

Ø ступінь правочинностей суб’єкта на ресурси, результати й управління виробництвом, механізм розподілу доходу.

!!! Існує два основних типи власності: приватна і суспільна.

Приватна власність –це такий тип власності, коли виключне право на володіння, користування й розпорядження об’єктом власності та отримання доходу належить приватній (фізичній чи юридичній) особі.