Сучасні форми суспільної власності

Змішана власність поєднує різні форми власності – приватну, державну, колективну, кооперативну та інші, в т. ч. й власність іноземних суб’єктів:

v державно-приватна;

v державно-кооперативна;

v державно-колективна;

v приватно-колективна;

v спільна із залученням іноземного капіталу;

v комбінована;

v інші види.

1. Тенденції у розвитку відносин власності в Україні та у світі.

У розвинутих країнах Заходу з метою забезпечення ефективного функціонування виробництва відбувається процес об’єднання підприємств різних форм власності, однак за умови збереження кожного із них своєї базової якості. У результаті створюються комбіновані форми власності : концерни, трести, холдинги, фінансово-промислові групи та інші об’єднання. Кожний учасник такого об’єднання делегує органу управління такий обсяг своїх повноважень, який не спричиняє втрати основних властивостей притаманної йому форми власності.

В Україні в результаті реформування відносин власності на основі роздержавлення й приватизації склались і законодавчо закріплені такі форми власності:

v колективна;

v державна;

v комунальна.

Примітка : в Україні також прийнято закон про інтелектуальну власність, яку викладачі основ права виділяють як четверту форму власності в Україні. Стосовно форм власності: приватною може бути як колективна, так й індивідуальна форма власності.

Таким чином форми власності можна визначити: індивідуальна, колективна, державна, не виділяючи приватну в окрему форму. В основу визначення форм власності покладено тип власника. У світовій практиці виділяють приватну і державну; зустрічається виділення, як вже зазначалось, приватної та суспільної власності. Відомий також поділ форм власності на приватну, колективну та державну.

Допускається також існування змішаних форм власності, а також власності інших держав, власності міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав.

В результаті проведення політики роздержавлення і приватизації в Україні останніми роками суттєво змінилась структура форм власності. На зміну монопольному пануванню державної власності прийшов реальний поліформізм власності, який створив об’єктивну основу для формування й ефективного розвитку ринкової економіки в країні.

Сучасна економіка розвинутих країн перебуває на порозі постіндустріального розвитку і характеризується динамізмом та новітніми тенденціями в розвитку відносин власності.

Результатом цих процесів є:

1.Подальше розширення плюралізму форм власності – приватної (великої, середньої, дрібної, сімейної), корпоративної, колективної, кооперативної, державної. Ці форми взаємодіють і доповнюють одна одну, кожна з них знаходить свою «нішу» продуктивного функціонування і максимальної реалізації можливостей, закладених у ній. Завдяки останньому забезпечується конкуренція і ефективне функціонування економіки в цілому.

2.Значне поширення змішаних і комбінованих форм власності, де провідна роль належить корпораціям і великим фірмам.

3.Посилення процесів демократизації і соціалізації відносин власності: створюються асоційовані форми власності трудових колективів, збільшується частка акцій серед працівників фірм, вони залучаються до управління й розподілу доходів, забезпечуються дешевим житлом, медичним обслуговуванням.

4.Прогресивна зміна структури об’єктів власності: пріоритетними стають такі об’єкти власності, як наукові знання, інформація, комп’ютерні програми, нові технології, космічні об’єкти, висококваліфікована робоча сила, духовні блага.

5.Розширюються форми та об’єкти міжнародної власності на основі поглиблення міжнародного поділу праці й посилення економічних зв’язків між країнами.

Рекомендована література та джерела для поглибленого вивчення теми:

1.Економічна теорія : Політекономія : підручник / За ред. В.Д.Базилевича. – К.,2007, с.71-85.

2.Основи економічної теорії: Підручник: у 2 кн. /За ред.. Ю.В.Ніколенка. – К.,1998, с.45-74.

3.Старостенко Г.Г. Політична економія: Навч. Посібник. – К.,2006, с.53-58.