Закон вартості, його сутність і функції.

Найпростіше й історично перше визначення ціни таке: ціна – це грошовий вираз вартості. Воно відображало той період розвитку товарного виробництва, коли існувало просте товарне виробництво (тобто до виникнення капіталістичного способу виробництва) і ціни коливались навколо вартості товарів.

В умовах капіталістичного способу виробництва відбувається перетворення багатьох індивідуальних вартостей на єдину суспільну або ринкову вартість (внаслідок внутрігалузевої конкуренції), а останньої – на ціну виробництва (в результаті міжгалузевої конкуренції).

В умовах простого товарного виробництва в основі товарних цін лежали тільки необхідні витрати виробництва:

W=c + v = m,

Де W – вартість товару, с – постійний капітал (або витрати підприємця на придбання засобів виробництва), v – змінний капітал (або витрати капіталіста на придбання робочої сили – виступають у формі заробітної плати), m – додатковий продукт (при капіталізмі він існуватиме у формі додаткової вартості).

В умовах розвинутого товарного виробництва в основі товарних цін лежать не тільки суспільно необхідні витрати виробництва, а й співвідношення між попитом і пропозицією.

Ц _в = с + v + p,

Де Ц в - ціна виробництва, с – постійний капітал, v – змінний капітал, р – прибуток.

Прибуток утворюється в результаті міжгалузевої конкуренції, з урахуванням процесу коливання попиту і пропозиції, переливанням капіталу в ті галузі, виробництво товарів в яких не задовольняє потреби споживачів з відповідним коливанням цін (їх зростанні при перевищенні пропозиції над попитом). При рівновазі попиту і пропозиції формується ціна рівноваги.

Якщо в умовах простого товарного виробництва ціни визначалися лише законом вартості, то в умовах розвинутого товарного виробництва вони, крім того, визначаються дією закону попиту і пропозиції. Тому найпростіше визначення ціни в нових історичних умовах таке:

Ціна – це грошовий вираз ціни виробництва, взаємодії закону вартості та закону попиту і пропозиції.

Водночас визначення ціни як грошового виразу ціни виробництва відображає переважно реалії нижчої стадії розвитку капіталізму ХУІ – ХІХ століть. З виникненням монополій, групових монополій (олігополій) процес ціноутворення значно ускладняється, зокрема виникають монопольно високі та монопольно низькі ціни. Внаслідок цього ціна виробництва перетворюється на монопольну ціну виробництва. Ця ціна виражається формулою:

M_цв = c + v + p + p_1,

Де Мцв - монопольно висока ціна виробництва, с – постійний капітал, v – змінний капітал, р – середній прибуток, р1 – монопольно високий прибуток. Цей прибуток привласнюють наймогутніші компанії, оскільки вони посідають монопольне становище у сфері виробництва та у сфері обігу. З урахуванням цього ціна в сучасних умовах виступає грошовим виразом монопольної ціни виробництва, в якій відображається дія закону вартості, попиту та пропозиції, панування групових монополій (олігополій).

Монопольні ціни – це насамперед ціни виробництва. Зосереджуючи у себе найсучаснішу техніку, найкваліфікованішу робочу силу, впроваджуючи найпрогресивніші форми і методи організації виробництва і праці та інше на підприємствах та філіалах, гігантські компанії формують найнижчі витрати виробництва (а отже, і собівартість). Оскільки на таких підприємствах виробляється основна маса продукції (наприклад, в автомобільній промисловості США на долю трьох наймогутніших корпорацій припадає 93,7% загальної кількості легкових автомобілів), то однією з основних цін на цей вид товарів є витрати виробництва на таких підприємствах. Але якби ціни на автомобілі встановлювалися лише на основі витрат і середнього прибутку, вони не були б монопольно високими. Такими їх робить диктат монополій на ринку.

Тому монопольні ціни є й цінами обігу, які відображають панування монополій на ринку. Наслідком цього є перерозподіл частини вартості створеної на дрібних та середніх підприємствах, на користь гігантських компаній та частини доходів населення при купівлі відповідних товарів.