Види і типи ринків.

1.Фінансовий (у вузькому розумінні – грошовий ринок). До нього входять:ринок готівки, ринок боргових зобов’язань (державних і приватних облігацій), спекулятивний ринок грошей та ринок інших (крім облігацій) цінних паперів – акцій, сертифікатів.

2.Ринок робочої сили, що на поверхні явищ виступає як ринок праці. Ринок робочої сили – надзвичайно складний. У ньому виділяють ринки професійні, галузеві, регіональні та ринки робочої сили окремих сфер народного господарства (матеріального і нематеріального виробництва).

3.Ринок засобів виробництва, або ринок капіталу (за термінологією «Економікс»). Попит на цей вид капіталу залежить насамперед від величини процента (або ефективності вкладення грошей у цінні папери). При зростанні процента попит на засоби виробництва (а отже, інвестиції у розширення виробництва) зменшується, і навпаки. У ринку засобів виробництва виділяють ринок засобів праці і ринок предметів праці. Ринок засобів праці поділяють на ринок нового і ринок уживаного (потриманого) устаткування, а також ринок специфічного устаткування, яке виготовляють за індивідуальними замовленнями.

4.Ринлок предметів споживання. Складовими елементами цього ринку є виробництво товарів тривалого користування (телевізорів, холодильників, автомобілів, відеотехніки, пральних машин тощо) та поточного споживання.

5.Ринок послуг. Послуга – це особлива споживна вартість процесу праці, виражена в корисному ефекті, що задовольняє потреби людини, колективу й суспільства. Особливістю послуги як товару (порівняно із звичайним товаром, матеріальними благами) є те, що вона корисна не як річ, а як діяльність. Тому споживання послуги збігається з процесом її створення, з діяльністю. Поряд з предметами споживання, які існують у вигляді товарів, існує певна кількість предметів споживання у вигляді послуг. Тому послуги не можна зберігати, транспортувати.

У складі послуг виділяють особисті послуги, що задовольняють потреби окремої людини, та послуги, які задовольняють колективні й суспільні потреби. До перших належать, наприклад, послуги, що задовольняють потреби людини у здобутті освіти, охороні здоров’я, культурно-побутовому обслуговуванні. До других – послуги щодо задоволення потреб з охорони громадського порядку, оборони, управління суспільством, в т.ч. народним господарством.

Такий поділ послуг значною мірою збігається з характеристикою послуг з точки зору затрат праці. В цьому випадку розрізняють послуги матеріального і нематеріального характеру (або чисті послуги). До першого виду відносять ті послуги, на виробництво яких затрачається праця з доведення до споживачів створених у процесі виробництва матеріальних благ. Сюди входять послуги транспорту, житлово-комунального господарства, побутового обслуговування населення та інші. До другого виду відносять послуги працівників сфери освіти, охорони здоров’я, охорони громадського порядку та ін..

За такої класифікації поділ послуг здійснюється відповідно до сфери матеріального (послуги торгівлі, громадського харчування, побутові) і нематеріального виробництва ( послуги транспорту й зв’язку, житлово-комунального господарства, освіти, охорони здоров’я та ін.).

Слід зауважити, що одна частина послуг у сфері побутового обслуговування належить до сфери матеріального виробництва (наприклад, ремонтні роботи), а друга – до сфери нематеріального виробництва.

6.Ринок інтелектуальної власності. Як і в категорії «економічної власності», в інтелектуальній власності також виділяють кількісний та якісний бік. У першому випадку – це різні об’єкти інтелектуальної власності (патенти, ліцензії, проекти «ноу-хау», програми математичного забезпечення, наукові прогнози). У другому – це відносини, що виникають і розвиваються між людьми з приводу створення і привласнення названих об’єктів власності.

7. Валютний ринок – це важлива сфера економічних відносин з приводу купівлі-продажу іноземних валют і платіжних документів (чеків, векселів, акредитивів, телеграфних і поштових переказів), виражених в іноземній валюті. На валютному ринку здійснюються операції із зовнішньої торгівлі, розрахунків, міграції капіталів та робочої сили, туризму. З точки зору організаційних відносин валютний ринок функціонує через кореспондентські рахунки між банками різних країн.

На валютному ринку відбуваються такі два види операцій: 1) спот – негайна поставка валюти; 2) форвард – поставка валюти через певний час, як правило, через місяць за узгодженим на момент укладання угоди курсом. У деяких країнах поряд з офіційним валютним ринком існує паралельний ринок, на якому курси валют відхиляються від офіційних курсів. Є також нелегальні («чорні») валютні ринки. Такий ринок існує і в Україні, де валютний курс визначається залежно від попиту і пропозиції валют.

8) Ринок інформації – певна сукупність економічних відносин з приводу збирання, обробки, систематизації інформації та її продажу кінцевому споживачу. Інформація – це рідкісне благо. Щоб отримати його, потрібні певні затрати. Між виробником і споживачем на ринку інформації є посередники, основна функція яких – збір і продаж інформації. Ринки різняться ступенем поінформованості та можливістю реальних дій таких посередників у реалізації товарів і послуг. За цей вид послуг посередники беруть комісійну плату. Так, відомий аукціон Сотбі, на якому продаються твори мистецтва, бере 20% від ціни реалізації, а ділери державних цінних паперів – 1/32%. Своєрідною ціною на ринку інформації є плата за рекламу. Славнозвісне акціонерне товариство Росії «МММ» витрачало за тиждень на рекламу близько 20 млрд. крб..