Більш повну практику ціноутворення в сучасних умовах у розвинутих країнах світу допоможе з’ясувати короткий виклад розвитку теорії ціни.

Найбільший внесок у теорію ціноутворення впродовж існування економічної теорії внесли Д.Рікардо, К.Маркс, М.І.Туган-Барановський та А.Маршал.

Д.Рікардо вперше у світовій літературі відокремив три фактори субстанції (тобто основи) вартості: працю, користь (споживчу вартість) і рідкість. Перші два фактори відіграють вартісноутворюючу роль для більшості відтворювальних товарів (тобто товарів, які постійно виготовляються), третій – для незначної групи товарів, які є не відтворюваними (шедеври мистецтва, рідкісні книги).

І справді, чим іншим можна пояснити продаж картин відомих художників минулого на всесвітньо відомому аукціоні Сотбі в Англії за кілька мільйонів доларів кожну, якщо не їх рідкістю, невідтворюваністю.

З історії життя багатьох видатних майстрів минулого відомо, що вони змушені були продавати свої картини за незначні суми, а тому жили у злиднях.

Д.Рікардо справедливо критикував положення французького економіста Ж.Б.Сея про те, що корисність товарів є регулятором їх вартості. Пізніше ця теза була розвинута в теорію граничної корисності. Ступінь корисності, на думку Рікардо, не може бути мірою вартості тому, що товар, який виробляється з більшими зусиллями, завжди дорожчий, ніж той, що виробляється з меншими зусиллями. Крім того, навіть двоє людей, які користуються однією і тією ж річчю, отримують від неї різне задоволення.

В той же час дещо однобічним було твердження Рікардо про те, що визначення вартості невідтворюваних товарів залежить виключно від їх рідкості. На думку сучасних економістів, вартість цих товарів певною мірою залежить і від праці митців. Адже праця талановитих творців була надзвичайно складною, а нерідко й дуже тривалою. О.Репін, наприклад, працював над картиною «Запорожці пишуть листа турецькому султану» 14 років.

Заслугою К.Маркса у розвитку теорії ціни є чітке розмежування вартості і ціни. Вартість, на його думку, визначається суспільно необхідними витратами. Така вартість лежить в основі ціни, а співвідношення між попитом і пропозицією впливає на відхилення ціни від вартості. Вартість товарів визначається не тим робочим часом, якого варте їх виробництво, а тим робочим часом, якого варте їхнє відтворення. Крім того, К.Маркс ставив вартість у залежність не тільки від суспільно необхідної праці, але і від відповідності товарної маси величині суспільних потреб, суспільній споживчій вартості.

Ці положення, однак, не оформилися у цілісну логічну теорію. Тому у працях К.Маркса не враховано (точніше, недостатньо враховано) вплив якості продукції, її корисного ефекту на вартість товарів, ігнорується фактор рідкості, в теорії ціноутворення не зроблена спроба проаналізувати вплив на ціни витрат і результатів, тобто суспільно необхідних витрат виробництва і корисності товарів, їх суб’єктивної, психологічної оцінки споживачем.

Вперше спробу синтезу цих двох найважливіших факторів ціноутворення зробив всесвітньо відомий український економіст М.Туган-Барановський. Він увів у науковий обіг поняття «вартість» (як витрати засобів виробництва і праці) і «трудова вартість» (витрати живої праці). Крім того, М.Туган-Барановський розмежовує категорії «вартість» і «цінність». Цінність має суб’єктивну сторону (психологічна оцінка корисності товару окремим споживачем) і об’єктивну (оцінку такої корисності з боку суспільства). В останньому випадку вона виступає як ціна. Тому при правильному розумінні теорії граничної корисності вона, на думку вченого, не заперечує теорію трудової вартості.

Найбільш вдало з цього приводу (поєднання теорії трудової вартості та теорії граничної корисності) висловився англійський економіст А.Маршал: «Сперечатися про те, регулюється вартість корисністю чи витратами виробництва, все одно що з’ясовувати, розрізає аркуш паперу верхнє чи нижнє лезо ножиць».

Саме А.Маршал в західній економічній науці зробив першу спробу синтезувати дві теорії. Учений вважає себе учнем Д.Рікардо і розглядає ринкову ціну як результат взаємодії витрат виробництва (персоніфікатором яких є продавці) та граничної корисності (уособленням якої є споживачі), зіткнення попиту і пропозиції. Такий підхід втілений у підручнику «Економікс» П.Самуельсона.

Вартість належить до фундаментальних, вихідних категорій економічної науки, від неї, як на генеалогічному дереві, виростають інші категорії, в тому числі ціна, прибуток, попит, пропозиція та інші.

Аналіз теорій вартості, оцінки їх надбань та окреслення перспектив мають важливе значення не тільки для вдосконалення системи економічних знань, а й для розв’язання деяких сучасних суспільно-господарських проблем нашої країни.

В економічній науці існує кілька теорій вартості:

v теорія факторів (витрат) виробництва визначає вартість товарів за витратами на їхнє виробництво;

v теорія попиту і пропозиції визначає вартість товарів за співвідношенням попиту і пропозиції на них у процесі обміну;

v теорія трудової вартості оцінює вартість товарів залежно від затрат суспільно необхідної праці на їхнє виробництво;