Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



Аналіз лінгвістичної природи написань




Читайте также:
  1. VII. Тематика курсових робіт з аналізу фінансів підприємств
  2. АВС-аналіз по об'єму продажу товарів за період
  3. Адміністративні правопорушення в галузі охорони природи, використання природних ресурсів, охорони пам’ятників історії і культури
  4. Аналіз адитивної та мультиплікативної моделі тимчасового ряду.
  5. Аналіз аналогів ПК, сучасних інформаційних технологій, засобів розробки програмного забезпечення
  6. Аналіз багатофакторної лінійної моделі регресії
  7. Аналіз беззбитковості
  8. Аналіз вихідних даних для оцінки прав на об’єкти інтелектуальної власності
  9. Аналіз господарської діяльністї
  10. АНАЛІЗ ДИСКРЕТНОІ САК

Не можна навчати дітей орфографії не знаючи її лінгвістичної природи, тобто тих принципів, які лежать в її основі.

Зрозуміти принципи орфографії, на думку професора М. Р. Львова,— це значить побачити її систему і сприй­няти кожне окреме правило як частину системи, причому зрозуміти орфографічне правило у взаємозв'язку з грама­тичною, фонетичною, словотворчою природою слова і його форми.

Відомо, що український правопис неоднорідний за своїм лінгвістичним характером. У ньому знаходять свій вияв фонетичні, морфологічні, семантичні (або диференцію­ючі) та історичні принципи написань.

За фонетичним принципом пишуться слова, в яких написання кожної букви відповідає вимові і перевіряється нею. Наприклад: мама, небо, сонце, трава, ліс.

За морфологічним принципом пишуться слова, у яких написання окремих букв не відповідає вимові, але переві­ряється нею опосередковано. Наприклад, з[еи]мля: землі земля. Відповідно до морфологічного принципу діє правило однакового позначення морфем (кореня, префіксів, напри­клад, роз-, без- незалежно від їх вимови у різних позиціях, суфіксів).

За історичним принципом пишуться слова, в яких буквене позначення окремих звуків не можна пояснити пра­вилами сучасного правопису. Це переважно написання букв е, и, які не можна перевірити: криниця, пшениця. Такі написання склалися історично.

За семантичним принципом пишуться слова на основі розуміння їх лексичного значення чи граматичних ознак: орел (птах), Орел (місто), не писав (не з дієсловами).

Який же з цих принципів знаходить свій найбільший вияв у системі українського правопису? У лінгвістичній літературі зазначається, що провідними принципами в українському правописі є фонетичний та морфологічний. Історичний принцип має обмежене застосування. Відзна­чається також, що «смислові, або семантико-диференцію­ючі, написання також займають в українській орфографії певне місце».

Спеціальне дослідження правописного матеріалу, який вивчається у початкових класах, показало, що фонетичні написання тут складають 73 % від усіх написань, морфологічні — 16, семантичні — 11 %. Таким чином, виявлено, що в початкових класах переважну більшість становлять фонетичні написання.

Фонетичному принципу відповідають правила вживання м'якого знака, в тому числі й перед о, апострофа, подво­єння букв внаслідок подовження приголосних, правопис більшості відмінкових закінчень іменників і прикметників, а також дієслів (крім закінчень -ем(-емо), -им(-имо) й дієслівних форм на -шся, -ться).



За морфологічним принципом позначаються ненаголошені голосні в корені та дієслівних формах -ем(-емо), -им(-имо), а також написання дієслівних форм на -шся, -ться.

Серед орфографічних правил української мови є й такі, які охоплюють одночасно як фонетичні, так і морфологічні написання. До таких належать правило вживання префікса з-(с-) та правило позначення на письмі дзвінких і глухих приголосних. Проаналізуємо їх.

В українській мові загальноприйнятим є вживання на письмі префікса з- незалежно від вимови. В одних випадках звук [з] на місці префікса вимовляється чітко: зробив, злі­пив, а в інших — у позиції перед [ч], [ш], [ж] уподібнюється шиплячим: звучить як [ш] перед [ч] і [ш]: зчистити [шч]истити, зшити [шш]ити, а перед [ж] — як [ж]: зжити [жж]ити.

Отже, написання префікса з- відповідає морфологічному принципу письма. Однак перед глухими [к], [п], [т], [х], [ф] дзвінкий [з] оглушувався і вимовлявся як звук [с]. З часом це явище знайшло своє відображення й на письмі: замість букви з перед наступними к, п, т, х, ф стали писати букву с, що відповідало звуку, який вимовлявся. Таким чином, вживання префікса с- в позиції перед глухими від­повідає фонетичному принципу письма.



Так само фонетичний і морфологічний принципи знахо­дять свій вияв у правилі про позначення на письмі дзвін­ких і глухих приголосних.

В українській мові дзвінкі приголосні, крім [г] (у дея­ких випадках), не оглушуються, як у російській мові, і не потребують перевірки під час письма, тобто позначення, їх у словах здійснюється за фонетичним принципом. У словах легко, вогкий, кігті, нігті на місці дзвінкого [г] вимовля­ється глухий [х]. Це вказує на те, що вживання букви г для позначення звука [х] відповідає морфологічному принципу письма.

Крім цього, у деяких словах української мови спостерігається явище одзвінчення глухих [т'], [с’] перед наступ­ними дзвінкими: моло[д']ба, воро[д']ба, ко[з']ба, про[з']ба. На письмі у зазначених випадках має вияв морфологічний принцип: на позначення звуків [д'], [з'] вживаємо бук­ви т, с, оскільки в корені цих слів перед наступними голос­ними вимовляються звуки [т], [с]: бороти боротьба, молотити молотьба, просити — просьба, косити — косьба.

До семантичних, або диференціюючих, належать всі написання слів як лексичних одиниць окремо чи разом залежно від їх значення: насилу на силу (не надійся), виросли ви росли, префікси пре-, при-, написання часток, тощо. У початкових класах на основі розуміння смислового значення пишуться прийменники (окремо) і однозвучні їм префікси (разом із словом),не з дієсловами, велика буква у власних назвах.



Отже, проаналізовані нами правописні явища з точка зору їх лінгвістичного характеру свідчать про те, що вони є досить різними і що в початкових класах більшість ста­новлять фонетичні написання.


Дата добавления: 2014-12-03; просмотров: 12; Нарушение авторских прав







lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2021 год. (0.008 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты