Слова, найважливіші для вираження думки

Робота над словами, найважливішими для висловлювання у тексті,— ефективний прийом у розкритті процесу формування думки. Навчаючи дітей інто­наційно виділяти найважливіші слова й будувати власне висловлювання за даними опорними словами, слід наочно показувати, що характеристиці теми (предмета) висловлю­вання підпорядковані всі мовні засоби твору. Однак смис­ловим каркасом тексту є найважливіші слова. Саме за допо­могою їх передається нове про предмет висловлювання (су­купність його ознак), комунікативна установка автора.

Найважливіші для вираження думки слова в усному мовленні виділяються логічним наголосом та логічними паузами, а у письмовому — за допомогою порядку слів і поєднанням відповідних синтаксичних конструкцій.

Виділення мікротем у власному висловлюванні. Складання плану

Формування умінь групувати зібраний матеріал, виділяючи зв'язані між собою факти в окремі ло­гічно закінчені частини, продуму­вати послідовність викладу думок ґрунтується на усвідом­ленні структури зв'язного висловлювання і тісно пов'язу­ється із складанням плану.

План відображає основні віхи викладу будь-якого тво­ру автором. Складання плану, а також користування ним під час оформлення усного і письмового висловлювання активізують і дисциплінують думку.

Вчити складати план — значить вчити аналізувати те­му, визначати свою точку зору на предмет висловлювання і конкретизувати її. З цією метою учитель використовує прийом зіставлення двох варіантів плану — у першому відображається тільки послідовність подій, а у другому — передається водночас і ставлення автора до зображеного.

Важливо постановкою завдань зорієнтувати дітей передусім на головному у майбутньому висловлюванні, а потім роз'яснити, як будувати вступну частину, як слід робити висновки, оформити кінцівку твору.

Великі труднощі викликає у дітей побудова вступної частини твору. Тому вчитель спеціально розглядає мож­ливі варіанти оформлення початку твору. Роз'яснює, що у вступі переважно мотивується вибір теми, повідомляється про що йтиме мова, вказується точка зору автора. Харак­тер зачину залежить також від жанру твору. Оповідання і казка розпочинаються, як правило, характеристикою об­ставин, у яких відбуваються події. У тексті-описі вступна частина у більшості випадків присвячується розкриттю загального враження від предмета чи явища. У міркуванні на початку дається теза, яку слід довести, обґрунтувати.

Доцільно також ознайомити дітей із несподіваним, рап­товим початком та інтригуючим зачином.

Досвід передових учителів переконує, що план, скла­дений колективно або самостійно учнем, більшою мірою активізує мовленнєву творчість учнів, ніж готовий план, поданий учителем.

Працюючи над складанням плану, не слід випускати з поля зору відпрацювання умінь поєднувати частини тво­ру. У процесі колективної творчості учитель постійно ста­вить запитання: Як ви зв'яжете частини розповіді? Як по­єднаєте два сусідні речення? Які слова слід замінити, щоб не було повторення того самого слова у тексті? Як слід переставити слова у другому реченні, щоб краще зв'язати а першим? Як слід перебудувати речення, побудовані за одним зразком, щоб інтонаційно виділити найважливіші для вираження думки слова?