Визначення понять “гувернер”, “гувернантка”, “гувернерство”. Причини, що спонукають батьків звернутися до послуг гувернера.

Високий рівень домашнього навчання й виховання в історії людства забезпечувала гувернерська педагогічна система. В "Українському педагогічному словнику" (К.: Либідь, 1997) поняття "гувернантка", "гувернер" (від франц. - керувати) визначаються як особи, що наймалися для домашнього виховання й початкового навчання дітей у сім’ях дворян, вищих чиновників, буржуазії, купців.

Протягом багатьох століть існування гувернерства неодноразово змінювалися назви домашніх вихователів своєрідно для кожної країни: "кормильці", "педагоги", "наставники", "няні", "бонни", і це далеко не повний перелік. У зв’язку із значною кількістю назв та відмінністю в обов’язках цих людей траплялися неточності у визначенні. Наприклад, нянями могли називати і гувернанток, які виховували й навчали підлітків (11-15 років), і доглядачок, які піклувалися майже винятково про здоров’я дітей віком до 5 років. Відтак термінологія не завжди дає повне уявлення про функції спеціаліста, і в кожному окремому випадку необхідно ретельно аналізувати документальні матеріали. Тому дослідження проблеми генезису й розвитку гувернерства як історичного педагогічного явища потребує ґрунтовного вивчення суспільних умов та специфіки діяльності наставника в цих конкретних умовах.

Г увернерство становить окрему галузь педагогічної науки з завданнями, зі своїм понятійно-категорійним апаратом. Основні терміни "гувернер", "гувернантка". Гувернер і гувернантка — це особи, які займаються індивідуальним навчанням і вихованням дітей у сім’ях чи в освітньо-виховних закладах закритого типу, умови перебування дітей в яких наближені до домашніх (за Є.Г. Сарапуловою).

З метою прищеплення дітям відповідного статі стереотипу поведінки, виховання хлопчиків доручалося й доручається нині переважно гувернерам, а виховання дівчаток — переважно гувернанткам (боннам). На гувернерів- чоловіків нерідко також покладається обов’язок охоронця дитини.

Гувернерство як педагогічне явище постало з потреби у формуванні яскравої неординарної особистості, здатної здійснювати подальший поступ людської цивілізації. Гувернерство розвивалося в надрах родинного виховання, яке, у свою чергу, відображало педагогічну орієнтацію суспільства.

Гувернерство доцільно визначити як цілісну педагогічну систему й окрему галузь педагогіки, що вивчає особливості індивідуалізованого формування в домашніх умовах освіченої, гармонійно розвиненої, комунікабельної особистості з активною життєвою позицією. Гувернерство може мати реабілітаційний напрям (робота з дітьми-інвалідами), корегуючий напрям (робота з фізично чи розумово неповноцінними дітьми) напрями, робота зі здоровими дітьми, поєднуючись з патопсихологією чи соціальною педагогікою.

Гувернерська система формування особистості включає дві складові: індивідуальне навчання й індивідуальне виховання дитини в домашніх умовах.

Причини, що спонукають батьків звернутися до послуг гувернера:

– наявність дитини-інваліда в сім’ї,

– необхідність підготовки дитини до школи,

– необхідність індивідуальної роботи з відстаючими дітьми,

– необхідність індивідуальної роботи з обдарованими дітьми,

– допомога дитині у підготовці домашніх завдань, нагляд за дитиною в час, коли батьки знаходяться на роботі,

– необхідність у зв’язку з зайнятістю на роботі доручити виховання здорової дитини няні чи гувернантці,

– гувернери можуть виконувати роль батьків-вихователів у дитячих будинках сімейного типу.

ТЕМА. ВИНИКНЕННЯ І РОЗВИТОК ГУВЕРНЕРСТВА ВІД НАЙДАВНІШИХ ЧАСІВ ІСНУВАННЯ ЛЮДСТВА ДО ЕПОХИ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ (ПЕРІОД ДО 14 СТОЛІТТЯ)