ПРАКТИЧНА РОБОТА № 5

Тема: Розрахунок розмірів збитків заподіяних державі при наднормативних викидах в атмосферу промислових викидів

Мета завдання: Ознайомлення з органолептичними показниками якості води. Вивчення способів очищення стічних вод.

Завдання:

1. Ознайомитись із основними поняттями, визначеннями, вимогами що до нормування домішок у довкіллі.

2. Розв’язати задачу № 1.

3. Розв’язати задачу № 2.

4. На основі отриманих результатів зробити висновок.

Основні положення:

Для проведення розрахунків необхідно засвоїти наступні поняття та визначення:

Забруднюючі атмосферне повітря речовини – домішки в атмосферному повітрі, які можуть негативно впливати на здоров’я людей або навколишнє середовище.

Гранично-допустимий викид (ГДВ) – науково-технічний норматив, який встановлюється за умови, щоб вміст забруднюючих речовин в приземному шарі повітря від джерела або їх сукупності не перевищує норматив якості повітря для населення, тваринного і рослинного світу.

Тимчасово-погоджений викид (ТПВ) – викид забруднюючих речовин у повітря, що встановлюється на відповідний строк на рівні викидів аналогічних за потужностями і технологічними процесами підприємств, які досягли найкращої технології виробництва до досягнення гранично допустимого викиду.

Потужність викиду – кількість речовин, що викидається в атмосферне повітря за одиницю часу (в г/с).

Нормативний викид – потужність викиду забруднюючої речовини в межах гранично допустимої або тимчасово погодженої потужності викиду, встановленої юридично оформленим дозволом на викид на даний період (в г/с).

Наднормативний викид – фактична потужність викиду, яка перевищує нормативний викид в г/с.

Інструментальний метод контролю – безпосередній метод контролю викидів з джерел забруднення атмосферного повітря.

Гранично допустима концентрація (ГДК) – максимальна концентрація домішок, яка при періодичному впливі або протягом всього життя людини не чинить на неї негативного впливу і на навколишнє середовище в цілому.

Наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються:

1) викиди забруднюючих речовин, які перевищують рівень ГДВ або ТПВ, встановлених дозволами на викид;

2) викиди забруднюючих речовин джерелами, які не мають дозволу на викид, в тому числі і по окремих інгредієнтах;

3) викиди забруднюючих речовин, що здійснюються з перевищенням граничних нормативів.

Наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря можуть відбуватися за рахунок:

а) неефективності роботи газоочисних установок;

б) роботи нетехнологічного обладнання при несправних газоочисних установках або їх невикористанні;

в) порушення технологічних режимів;

г) невикористання у встановлені терміни заходів по досягненню нормативів ГДВ;

д) аварійних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря;

е) залпових викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, які не передбачені технологічними регламентами виробництв;

є) використання непроектних сировини та палива в технологічних процесах;

ж) інших видів порушень.

Під час роботи кількох джерел виділення забруднюючих речовин на одне джерело викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря, для якого встановлений норматив дозволеного викиду, необхідно ввести контроль величин забруднюючих речовин, що утворюються і відходять від кожного технологічного агрегату, і порівнювати з гранично допустимими.

Для визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря використовуються результати безпосередніх вимірів (інструментальні, інструментально-лабораторні, індикаторні) викидів в атмосферне повітря по джерелах викидів, які виконані у відповідності з діючими вимогами відбору і аналізу проб та оформлені у встановленому порядку.

Алгоритм розв’язання задач:

1. Розрахунок наднормативних видів забруднюючих речовин в атмосферне повітря виконується за формулою (1):

М_і = 0,0036 ∙ (V_i ∙C_i – M_gi) ∙Т, де (1)

V_i – об’ємна витрата газопилового потоку на виході з джерела, м³/с;

C_i – середня концентрація і-тої забруднюючої речовини (із серії відібраних проб), г/м³, розрахована як середня арифметична;

M_gi – потужність дозволеного викиду і-тої забруднюючої речовини по даному джерелу, г/с, встановлена дозволом на викид;

Т – час роботи джерела в режимі наднормативного викиду, год.

Термін роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту виявлення порушення до моменту його усунення, підтвердженого даними контрольної перевірки, з урахуванням фактично відпрацьованого часу. Якщо перевищення встановленого нормативу речовини по даному джерелу виявляється неодноразово, то термін роботи джерела в режимі наднормативного викиду береться з часу введення нормативу в дію по даному джерелу і речовині до дня контрольної перевірки, але не більше, як за один астрономічний рік.

У випадку, коли останнім виміром, зафіксованим у журналах первинної облікової інформації підприємства, не виявлено перевищення встановленого нормативу по даному джерелу і речовині, а під час інспекційної перевірки перевищення встановлене, відлік часу роботи джерела в режимі наднормативного викиду береться з моменту виявлення порушення.

У разі відсутності на підприємстві зафіксованих в первинній обліковій документації результатів вимірів потужності викидів забруднюючих речовин, або результати вимірів анульовані, час роботи джерела в режимі наднормативного викиду встановлюється за три попередні місяці до дня встановлення перевірки.

При невиконанні у встановлені терміни заходів по досягненню нормативів ГДВ розрахунки наднормативних викидів здійснюються як різниця між фактичною потужністю викидів, яка підтверджена результатами інструментальних вимірів, і величиною нормативу викиду після впровадження заходу, з урахуванням терміну, що минув після планового його закінчення.

Розрахунки потужності викидів забруднюючих речовин по джерелах або речовинах, які не мають дозволу на викид, ведуться на основі потужності фактичного викиду, визначеної інструментальними вимірами. При цьому час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту виявлення порушення до моменту оформлення дозволу на викид.

2. Розрахунок розмірів відшкодування збитків за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря визначається за формулою (2):

З = М_і ∙ 1,1П ∙ А_і ∙ К_т ∙ К_зі , (2)

де З – розмір компенсації збитків, одиниць національної валюти;

М_і – маса і-тої забруднюючої речовини, що викинута в атмосферне повітря понаднормово, тонн;

1,1П – базова ставка компенсації збитків в частках мінімальної заробітної плати (П) за одну тонну умовної забруднюючої речовини на момент перевірки, одиниць національної валюти/тонну;

А_і – безрозмірний показник відносної небезпечності і-тої забруднюючої речовини;

К_т – коефіцієнт, що враховує територіальні соціально-економічні особливості;

К_зі – коефіцієнт, що залежить від рівня забруднення атмосферного повітря населення пункту і-тою речовиною.

3. Безрозмірний показник відносної небезпечності і-тої забруднюючої речовини (А_і) визначається із співвідношення за формулою (3):

А_і = , (3)

де ГДК_і – середньодобова гранично допустима концентрація і-тої забруднюючої речовини, мг/м³.

Для речовин з ГДК більше одиниці в чисельнику вводиться поправочний коефіцієнт 10.

Речовини, для яких відсутня величина середньодобової ГДК, при визначенні значення показника відносної небезпечності береться величина максимально разової ГДК забруднюючої речовини в атмосферному повітрі.

Для речовин, по яких відсутні величини ГДК, показник відносної небезпечності А_і приймаються рівним 500.

4. Коефіцієнт, що враховує територіальні соціально-економічні особливості (К_т), залежить від чисельності жителів населеного пункту, його народногосподарського значення і розраховується за формулою (4):

К_т = К_нас. ∙ К_ф , (4)

де К_нас. – коефіцієнт, що залежить від чисельності населеного пункту і визначається з табл. 1;

К_ф – коефіцієнт, що враховує народногосподарське значення населеного пункту і визначається за табл. 2.

Таблиця 1