Сутність та складові ресурсного потенціалу страхової організації.

Потенціал страхової компанії визначають наявні в неї фінансових, матеріальних, трудових, інформаційних ресурсів. Ресурсами необхідно постійно управляти, тобто визначати кількісні та якісні параметри необхідних ресурсів, спо­сіб, тривалість, місце їх взаємодії.

Матеріальні ресурси: приміщення для офісу компанії (з урахуванням мак­симальних зручностей для потенційних страхувальників), меблі, телефонний зв'язок, комп'ютерна, копіювальна та іншою техніка, транспортні засоби.

Фінансові ресурси забезпечують надійність виконання зо­бов'язань страхової компанії, складаються насамперед із грошової ча­стини сплаченого статутного фонду і системи страхових резервів.

Трудові ресурси. Від інтелектуального та професійного рівня персоналу страхової компанії залежить досяг­нення нею стратегічної мети. Працівники не сприймають механічного, неусвідомлепого управління. Той чи інший індивід приходить в орга­нізацію з певною метою і потребує відповідного сприяння в її досяг­ненні. Тому керівництво компанії має постійно докладати всіх зусиль для якомога раціональнішого добору своїх працівників і максимально­го розкриття їхніх професійних здібностей.

Пошук кандидатів на посади може здійснюватися: усередині компанії, за допомогою співробітників, це можуть бути кандидати, що самі звертаються до компанії за наданням роботи, запрошення на роботу через засоби масової інформації, використання послуг державних і приватних служб зайнятості, поповнення персоналу компанії за рахунок випускників навчальних закладів.

Добір з канди­датів (претендентів) майбутніх співробітників компанії передбачає виконання кількох кроків:

· аналіз списку ти анкетних даних кандидатур з погляду їхньої від­повідності вимогам до майбутнього працівника.

· проведення спеціальних тестів на професійну придатність кан­дидата.

· співбесіди зі співробітниками відділу кадрів.

· довідки про кандидата.

· співбесіда з лінійним керівником.

Великого значення має система мотивації праці. У країнах з розвиненою економікою менеджмент часто спирається на теорію ієрархії потреб Маслоу, згідно якої найбільш нагальними є фізіологічні потреби, після них людина прагне задовольнити потреби в безпеці й стабільності, потреби у визнанні, потреби в позитивній оцінці індивідуальності та потреби в самореалізації.

Отже, для працівників, які за рівнем своїх доходів не задовольня­ють потреб 1-го і 2-го рівнів, головним способом мотивації до праці є можливість отримати більшу суму заробітної плати. Для працівників, які досягли рівня доходів для покриття первинних потреб, подальше збільшення заробітної плати може вже не відігравати вирішальної ролі в мотивації до підвищення якості роботи. Такі особи насамперед праг­нуть дістати в користування престижний автомобіль, перейти на вищу посаду, бути обраними в керівні органи компанії, а також мріють про урядові нагороди.

Комерційна діяльність не може здійснюватися без наявності необхідних факторів, а саме: матеріальних, енергетичних, трудових, фінансових та інформаційних ресурсів. Їх сукупність і раціональна структура визначають потенціал компанії.

У діяльності страхових компаній вирішальними є розміри грошових фондів і наявність кваліфікованого персоналу. Слід, проте, пам’ятати, що успіх роботи часто залежить від «найвужчого» складника потенціалу. Крім того, нерідко стає можливим і доцільним підсилити один фактор за рахунок послаблення іншого. Отже, створюючи чи розвиваючи страховий бізнес, потрібно звертати увагу на раціональне формування кожного компонента потенціалу компанії.

Формування ресурсів ґрунтується на порівнянні витрат на їх придбання (залучення) і можливої віддачі від їх використання. Компанія має визначити кількісні та якісні параметри необхідних ресурсів, спосіб, тривалість і місце їх взаємодії. Іншими словами, ідеться про необхідність постійного управління ресурсами.

При плануванні ресурсів важливо визначити потребу в приміщеннях з врахуванням перспективи розвитку компанії, раціональне розташування офісу. Береться до уваги, насамперед, створення максимальних зручностей для потенційних страхувальників.

Фінансові ресурси, що забезпечують надійність виконання зобов’язань страхової компанії, складаються насамперед із грошової частини сплаченого статутного фонду і системи страхових резервів. Вони характеризуються значною специфічністю формування та використання. Страхування є однією з галузей бізнесу, найбільш залежних від інформаційного забезпечення. Кожний страховик відчуває потребу постійно аналізувати зміни зовнішніх і внутрішніх чинників, що можуть вплинути на наслідки роботи компанії. Цьому допомагають бази даних, які містять систему актів з правового забезпечення діяльності компанії, характеризують розвиток економіки як на макро -, так і на мікро рівні, стан справ на національному і регіональному страховому ринках, дають уявлення про світові тенденції і нові технології страхування. Основу успіху страхової компанії становлять трудові ресурси. Вплив інтелектуального та професійного рівня персоналу страховика на досягнення страховиком стратегічної мети є вирішальним.

Життєвий цикл страховика дорівнює його шляху від народження до припинення існування. ЖЦО ділиться на такі етапи:

Народження організації (пов’язано з задоволенням потреб нових страхувальників, зайняттям вільної ринкової ніші. Цьому періоду притаманні: віра в успіх, готовність ризикувати, велика працездатність, мала кількість працівників)

Дитинство. Надзвичайно загрозливий період. У цей час нерідко має місце невідповідність зростання організації і змін управлінського потенціалу, який значно відстає “Смерть у бізнесі частіше настає не від голоду, а від не перетравлення” ( Девід Паккард).

Юність . Характеризується переходом від комплексного менеджменту, що здійснюється однодумцями-засновниками до диференційованого менеджменту з використанням форм планування, прогнозування, маркетингу.

Зрілість.Вона виявляється в проникненні організації в нові сфери діяльності. Виникає потреба в інформації і формалізації прийняття рішень. Розвиток організації досягається через збалансування зростання та досягнення чіткої структури і управління. На цій стадії починає втрачати інтерес до адаптації, оновлення. Посилюється боротьба з конкурентами. Організація починає втрачати свої позиції.

Старіння. Пов’язане з наявністю значної бюрократії, громіздких структур, величезним апаратом управління, ігноруванням нових ідей. Організація стоїть на грані банкротства.

Відродження – це стадія коли до керівництва приходить новий загін менеджерів, погляди яких дають можливість внутрішньої перебудови компанії