Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



Тема 4.2. Пожежонебезпечні властивості матеріалів і речовин.

Читайте также:
  1. Cклади пально-мастильних матеріалів, пiноутворювача i порошку
  2. Безпека праці під час виконання задач з очистки місцевості від вибухових речовин, матеріалів, боєприпасів
  3. Види й властивості інформації
  4. Визначення добутку на множині цілих невід’ємних чисел, його існування та єдиність. Операція множення та її основні властивості (закони).
  5. Визначення суми на множині цілих невід’ємних чисел, її існування та єдиність. Операція додавання та її основні властивості (закони).
  6. Відношення еквівалентності та порядку, їх властивості. Впорядковані множини. Зв'язок відношення еквівалентності з розбиттям множини на класи, що попарно не перетинаються.
  7. Властивості відносин.
  8. Властивості збіжних послідовностей
  9. Властивості множини невід’ємних раціональних чисел.
  10. Властивості реальних газів, рідин і твердих тіл

 

 

1. План лекції

1. Поняття про сутність горіння.

2. Класифікація матеріалів по спалимості.

3. Вогнегасячи речовини, та первинні засоби гасіння.

4. Будова та принцип дії вогнегасників.

5. Класифікація виробничих приміщень і споруд по вибухо та пожежонебезпеці.

 

1.Поняття про сутність горіння.

Пожежна безпека об’єкта - це такій стан об’єкта, при якому виключається можливість виникнення та розвитку пожежі, дії на людей небезпечних факторів пожежі, а також забезпечується захист матеріальних цінностей.

Пожежа – це неконтрольоване горіння поза спеціально виділеним вогнищем (очагом), яке приносить матеріальні збитки.

Основні властивості пожежі:

1. Висока tо горіння – 1450 – 1500оС.

2. Наявність диму, в якому можуть бути отруйні речовини (оксид азоту, чадний газ). Дим при температурі 610С – смертельний.

3. Рушення та обвал конструкцій чи побудов.

Горіння – це складний фізико-математичний процес взаємодії горючої речовини і окислювача, який супроводжується виділенням теплоти і випромінюванням світла.

У звичайних умовах горіння окислювачем є кисень повітря. (всього в повітрі 20,95% кисню). При зниженні його концентрації до 12% різко знижується інтенсивність горіння, а якщо концентрація кисню досягне 8-10%, горіння припиняється повністю.

Процес горіння виникає через такі початкові форми загоряння, як спалах, займання, самозаймання і самозагоряння.

Основні причини пожеж в с/г.

1. Порушення правил експлуатації електроустановок ( 1/3 – пожеж несправність, замиканні, іскріння, обгорання, нагрів)

2. Необережне використання вогню (1/4 всіх пожеж паління в непризначених для цього місцях, використання відкритого вогню для освітлення, відігрівання труб).

3. Неправильне улаштування грубок та димоходів( 20% пожеж відсутність предтопочних листів, тріщини в димоходах, порушення будівельних норм).

4. Шалості дітей з вогнем.

5. Іскри в вихлопних газах тракторів, комбайнів автомобілів котелень.

6. При проведенні зварювальних робіт.

7. Скирдування вологого сіна ( збільшується швидкість екзотермічної реакції).

8. Грозові струми.

2.Класифікація матеріалів по спалимості.

Відповідно до СН і П 2-2-80 будівельні матеріали неспалимі, важкоспалимі і спалимі.



Щоб горіння відбулося, потрібна наявність так званого трикутника вогню, наявність трьох складових - горючої речовини, окислювача і джерела запалювання. Виходячи з цих умов процес горіння можна зупинити за допомогою таких заходів: відокремлення окислювача від зони горіння, видалення з зони горіння горючої речовини, зниження температури палаючої речовини нижче температури займання і самозаймання, розбавлення горючих речовин неспалимими, гальмування швидкості хімічних реакцій в полум'ї механічним відривом полум'я сильним струменем води або газу. На цих принципах базуються відомі заходи та засоби гасіння пожежі.

3.Вогнегасячи речовини, та первинні засоби гасіння.

Основними вогнегасячими речовинами є вода, хімічна і повітряно-механічні піни, водний розчин солей, інертні і негорючі гази, водяна пара, та сухі порошки.

Вода являється найбільш поширеним засобом гасіння пожежі. Маючи велику теплоємність, вода потрапляє у вогнище, поглинає велику кількість теплоти' і випаровується, призводить до зниження температури в зоні горіння. При випаровуванні вода утворює велику кількість пари (1 л води утворює 1700 л пари), ізолює зону горіння від навколишнь­ого середовища і утруднює надходження кисню повітря до вогнища.



Застосовувати воду для гасіння електрообладнання та інших об'єктів, які знаходяться під напругою, небезпечно, тому що вода має високу електропровідність..

Для гасіння легкозаймистих рідин широко застосовують вогнегасну піну. Піна - це бульбашки газу або повітря, які заключені в тонкі оболонки рідини. Піна розтікається по поверхні, що горить, і ізолює вогнище горіння. Вогнегасні піни за утворенням поділяють на хімічні і повітряно-механічні. Хімічна піна в вогнегасниках утворюється при взаємодії кислоти з лугом в присутності піноутворювача, при цьому утворюється інертний газ (діоксид вуглецю), який має пожежогасні властивості

Водяну пару застосовують для гасіння пожеж в приміщеннях об'ємом до 500 м3 і невеликих пожеж на відкритих площадках і установах. Пара знижує концентрацію кисню і зволожує поверхню, що горить. Для забезпечення вогнегасного ефекту необхідно, щоб пара займала більше 35% об'єму приміщення чи ємності.

Інертні і негорючі гази застосовуються для гасіння пожеж у невеликих закритих приміщеннях і для гасіння займання. До таких засобів відносяться головним чином: діоксид вуглецю, азот, аргон.

Порошкові сполуки являють собою подрібнені мінерали солі із різними домішками, які перешкоджають їх злежуванню і закам'янінню. Вони мають добру вогнегасну здатність, яка в кілька разів перевищує здатність галогеновуглеводів гасити горіння.

4.Будова та принцип дії вогнегасників.

Пінні вогнегасники бувають хімічні і повітряно-хімічні і застосовуються для гасіння твердих матеріалів і горючих речовин невеликої площі. Найбільш поширеними є пінні вогнегасники ОХП-10, ОП-М, ОП-9ММ. Вогнегасник ОХП-10 являє собою сталевий балон об'ємом 10 л. В балоні знаходиться лужна частина заряду - водний розчин двовуглекислої соди (бікарбонату натрію) з невеликою домішкою піноутворювача і кислотна час­тина - суміш сірчаної кислоти з сульфатом заліза і алюмінію, яка знаходиться в поліетиленовому стакані всередині вогне­гасника і закрита кришкою запірного пристрою В результаті їх взаємодії утворюється діоксид вуглецю, який інтенсивно пе­ремішує рідину і піну. Тиск у балоні підвищується і піна вики­дається через сприск назовні. Довжина струменя 6...8 м, термін дії - 60 с.

До газових вогнегасників відносяться вуглекислотні аерозольні і вуглекислотно-брометилові Вуглекислотні аерозольні вогнегасники випускаються переносні - ОУ-2, ОУ-5, ОУ-8 і пересувні - ОУ-25, ОУ-80, ОУ-400. Вони застосовуються при гасінні різних речовин, .а також електроустановок під напругою до 10 кВ.

В балонах знаходиться рідкий діоксид вуглецю під тиском 6,0 МПа для переносних вогнегасників і 15,0 МПа - для пересувних. Для приведення в дію переносний вогнегасник перевертають догори дном, раструб направляють на вогнище і натискають важіль затвору. Стиснений діоксид вуглецю виходить з балону, в результаті зниження тиску і розширення в раструбі перетворюється в сніжну масу з температурою -ЗО °С. Дія такого вогнегасника комбінована - охолоджує вогнище пожежі і ізолює його від кисню повітря.

Порошкові вогнегасники застосовують для гасіння неве­ликих за площею пожеж горючих рідин, газів, електроустано­вок під напругою до 1000 В. Вони випускаються таких типів: ОП-1 "Момент", ОП-2А, ОПС-10А, ОПС-10, ОП-100, ОППС-10, СП-120, ОП-250. Для створення тиску в корпусі встановлений балон з азотом, діоксидом вуглецю або повітрям, який зна­ходиться під тиском 15 МПа.

Порошкові вогнегасники відрізня­ються один від одного сумішшю порошку, ємністю і пристроєм для подачі вогнегасного порошку.

Вогнегасник ОП-1В "Момент-2" (рис.23.10) найбільш поширений і представляє собою поліетиленовий корпус з запірно-пусковою головкою, усередині якого розміщений балон з діоксидом вуглецю. Для приведення в дію вогнегасник треба перевернути догори дном, вдарити запірно-пускову головку об тверду поверхню, при цьому пробка балона розкривається, діоксид вуглецю створює в корпусі тиск і порошок викидається зовні. Час дії вогнегасника 10 с.

5. Класифікація виробничих приміщень і споруд по вибухо та пожежонебезпеці.

Залежно від властивостей речовин та умов їх застосовування або обробки виробництва і склади поділяються на 5 категорій (СН і П 2 – И.2 - 72):

До категорії А (вибухопожежонебезпечна) відносять ви­обництва, пов'язані із застосуванням газів з нижньою межею займистості 10% і нижче до об'єму повітря; рідин, що мають температуру спалаху парів до 28 °С включно, за умо ви, що далі рідини і гази можуть утворювати зповітрям вибухонебезпечні суміші в об'ємі, який перевищує 5% об'єму приміщення; речовин і матеріалів, здатних вибухати і горіти при взаємодії з водою, киснем повітря або один з одним.

До категорії Б (вибухопожежонебезпечна) відносять виробництва, пов'язані із використанням або наявністю пальних газів з нижньою межею займистості більше 10% до об'єму повітря і рідин з температурою спалаху парів вище 28. .61 °С включно; рідин, нагрітих в умовах виробництва до температури спалаху і вище; горючого пилу або волокон, нижня межа займистості яких 65 г/м3 і менше до об'єму повітря, за умови, що далі гази, рідини і пил можуть утворювати із повітрям вибухонебезпечні суміші в об'ємі, що перевищує 5% об'єму приміщення..

До категорії В (пожежонебезпечна) відносять виробництва, пов'язані з використанням рідин з температурою спалаху парів вище 61 °С і горючого пилу, нижня, межа вибуху якого більше 65 г/м3 до об'єму повітря; речовин, здатних горіти при взаємодії з водою, киснем повітря або один з одним; твердих спалимих матеріалів і речовин.

До категорії Г відносять виробництва, пов'язані із обробкою неспалимих речовин і матеріалів в гарячому, розжареному або розплавленому стані, які супроводжуються виділенням променевого тепла, іскор, полум'я; горючі гази, рідини і тверді речовини, які спалюються або утилізуються як паливо..

До категорії Д відносять виробництва із технологічними процесами із застосуванням неспалимих речовин і матеріалів в холодному стані.

 

2. Термінологічний словарь

 

1.Спалах – швидкоплинний процес згоряння парів горючої речовини, що відбувається при їх контакті з відкритим джерелом вогню. Залежно від температури спалаху розрізняють речовини легкозаймисті ( т - ра спалаху 610С ) і горючі ( т - ра спалаху понад 610С ).

2.Займання – тривалий, процес горіння який виникає від джерела вогню і триває доти, поки існує виділення з горючої речовин парів. Займання відбувається при температурах, вищих за температуру спалаху для легкозаймистих речовин на 2-50С і для горючих на 5-300С.

3.Самозаймання - процес горіння речовини, що виникає від навколишньої температури, але без контакту з відкритим джерелом вогню. Наприклад, самозаймання горючих сумішей від стиснення, коли температура сумішей досягне певних значень.

4.Самозагоряння - процес горіння речовини, який виникає від теплоти, що нагромадилась в речовині внаслідок біологічних або фізико – хімічних процесів. Здатність до само загоряння при зберіганні мають зволожене зерно, сіно полова, костриця, трав’яне борошно, промаслені ганчірки тощо.

 

3 Рекомендована литература .

 

Назва
Закон України "Про охорону праці" в редакції від 21.11.2002 р. № 229 – ІУ. Ж. «Охорона праці» № 1 2003 р.
Кодекс Законів про працю України. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 1040 с.
Купчик М.П., Гандзюк М.П. та ін.. Основи охорони праці.- Київ: Основа, 2000. – 416с.
Жидецький В.Ц, , Мельников О.В. Основи охорони праці. Навч. посібник. – Вид. 4-е, доп. – Львов: Афіша, 2000. – 350с.
Ярошенко І.Ф. Безпека життєдіяльності в інженерних рішеннях. Навчальний посібник. - С. «Довкілля», 2003 – 390 с.
Жидецький В.Ц. Основи охорони праці. Підручник. – Львів: Афіша, 2002. – 320 с.
Методичні вказівки до виконання лабораторних робіт з курсу охорона праці. Сумський НАУ, кафедра охорони праці. 2003 -2007р.р.
Закон України "Про пожежну безпеку".
Гандзюк М.П., Желібо Є.П., Халімовський М.О. Основи охорони праці: Підруч. для студ. вищих навч. закладів. – Київ.: Каравела, 2004. – 408 с.
Геврік Є.О. Охорона праці: Навчальний посібник. – Київ: Єльга, Ніка – Центр, 2003 – 280 с.

 


Дата добавления: 2014-12-03; просмотров: 80; Нарушение авторских прав


<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Випробування риштувань і помостів. Основні принципи розрахунку риштувань. | РОЗДІЛ 1. ГРУПОВІ ПРОЦЕСИ
lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2018 год. (0.015 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты